Рішення № 139624308, 09.09.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1528/26

Провадження № 2/507/863/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дюдюна О.В.

при секретарі судового засідання Демовській Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ТАЙГЕР-ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29609727, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії, інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача становить 19 780 грн. 80 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 000 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 13 580 грн. 80 коп.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 200 грн.; прострочена заборгованість за штрафами - 2 000 грн.

Позивач зазначає, що ним вживалися заходи щодо погашення відповідачем наявної заборгованості та виконання кредитних зобов`язань, зокрема 22.05.2026 року відповідачу було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 2061/24299668.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 29609727 від 02.04.2025 року в розмірі 19 780 грн. 80 коп., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Представник позивача надав до суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, за зареєстрованим місцем проживання відповідно до ст.128 ЦПК України.

Відповідно до поштової довідки відповідач відсутня за зареєстрованим місцем проживання.

В силу положення п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила іншої адреси.

Також відповідач повідомлена про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та направленням повідомлення у додаток "Вайбер", що підтверджується довідкою.

З огляду на вказане, відповідач вважається такою, що повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином.

Відповідач в судове засідання на розгляд справи не з`явилася, причини неявки не повідомила, заяву до суду про розгляд справи без її участі не надала. У встановлений ухвалою суду строк відзив відповідно до вимог ст.178 Цивільного процесуального кодексу України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 29 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін (а.с.10).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 02.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 29609727 в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Кредитного договору відповідачці надано кредит у розмірі 4 000 грн. строком на 360 днів, з кінцевим терміном кредитування 28.03.2026 року.

Відповідно до умов Кредитного договору передбачено два періоди кредитування: пільговий та стандартний.

Пільговий період становить 14 календарних днів, а саме з 02.04.2025 року по 16.04.2025 року. У зазначений період застосовується пільгова фіксована процентна ставка у розмірі 0,8 % за один день користування кредитом.

Стандартний період становить 346 календарних днів, а саме з 17.04.2025 року по 28.03.2026 року. У зазначений період застосовується стандартна (базова) фіксована процентна ставка у розмірі 0,96 % за один день користування кредитом.

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» Договір про споживчий кредит № 29609727 підписаний відповідачкою із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7DBDVRmg, який був направлений на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений нею при укладенні договору.

На виконання умов Кредитного договору № 29609727 від 02.04.2025 року, позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 4 000 грн. шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією ТОВ «Фінансова Компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про успішність платіжної операції № 1583629626 від 02.04.2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості позивача за Кредитним договором № 29609727 від 02.04.2025 року, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 19 780 грн. 80 коп., з яких: 4 000 грн. прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 13 580 грн. 80 коп. прострочена заборгованість за процентами, 200 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту та 2 000 грн. прострочена заборгованість за штрафами.

Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 2061/24299668 від 22.05.2026 року.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір підписаний відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7DBDVRmg.

Відповідно до умов Кредитного договору кредит надано у розмірі 4 000 грн строком на 360 днів. Пільгова процентна ставка становить 0,8 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом пільгового періоду тривалістю 14 календарних днів з 02.04.2025 року по 16.04.2025 року. Стандартна (базова) процентна ставка становить 0,96 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом стандартного періоду тривалістю 346 календарних днів з 17.04.2025 року по 28.03.2026 року. Комісія за надання кредиту становить 200 грн. та нараховується одноразово за ставкою 5 % від суми виданого кредиту. Кінцевим терміном повернення кредиту визначено 28.03.2026 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 29609727 від 02.04.2025 року заборгованість відповідача становить 19 780 грн. 80 коп., з яких: 4 000 грн. прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 200 грн. прострочена заборгованість за комісією, 13 580 грн. 80 коп. прострочена заборгованість за процентами та 2 000 грн. заборгованість за штрафами.

Щодо належності та допустимості доказів, наданих на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, суд зазначає, що відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано до суду докази, якими він обгрунтовує свої позовні вимоги щодо існуючої заборгованості з боку відповідача, які судом в повному обсязі досліджено. Відповідачем в свою чергу в судовому засіданні на спростування суми боргу не надано жодного доказу, або контраргументу відносно позовних вимог.

Щодо нарахованих процентів, суд виходить зі слідуючого.

Відповідно до статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При укладенні договору споживчого кредиту, відповідач була ознайомлена з його істотними умовами, які її влаштовували, вона добровільно погодилася на вказані умови та особисто підписала його.

Таким чином при укладенні договору споживчого кредиту відповідач добровільно взяла на себе відповідальність за виконання цивільних обов`язків, встановлених договором, в тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в тому числі і у разі прострочення виконання зобов`язань.

Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, кредитний договір, встановив, що він проведений відповідно до умов договору, а сума нарахованих відсотків відповідає його умовам( розмір процентів,строк дії договору, протягом якого їх нараховано).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Судом встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору № 29609727 від 02.04.2025 року позивачем нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 200 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 5 % від суми виданого кредиту.

Однак за змістом частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялися та які не є самостійною послугою для споживача.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність фінансової установи з надання споживачу грошових коштів на умовах договору. Водночас надання кредиту є безпосереднім обов`язком кредитодавця за кредитним договором відповідно до статті 1054 ЦК України, тому виконання такого обов`язку не може обумовлюватися додатковою оплатою з боку позичальника у вигляді окремої комісії за надання кредиту.

Надання фінансового інструменту, перерахування кредитних коштів, супроводження кредитного договору та моніторинг заборгованості є діями, які кредитодавець здійснює в межах виконання власних договірних обов`язків та у власних інтересах, а тому такі дії не можуть розглядатися як окремі послуги, що підлягають оплаті позичальником.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що умова Кредитного договору № 29609727 від 02.04.2025 року щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 200 грн. є нікчемною, оскільки встановлює плату за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах при укладенні та виконанні договору. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в сумі 200 грн. задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що позивачем за Кредитним договором № 29609727 від 02.04.2025 року нараховано відповідачу штраф у загальному розмірі 2 000 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 2 000 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 29609727 від 02.04.2025 року у розмірі 17 580 грн. 80 коп., з яких 4 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 13 580 грн. 80 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії за надання кредиту в сумі 200 грн. та штрафу у сумі 2 000 грн. слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно із частин 1, 3 статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві просив відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 8000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат необхідно:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» надало договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та АО «Апологет», та акт наданих послуг № 2061 від 28.05.2026 року. Сума наданих послуг складає 8000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статтях 137, 141 ЦПК України критерії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, яка не є унікальною, не потребувала значного часу для підготовки матеріалів позовної заяви, виходячи із засад реальності, співмірності та справедливості суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» підлягає стягненню 4000 грн. витрат на правничу допомогу в суді.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №2287 позивач сплатив 2662 грн. 40 коп. судового збору. (а.с. 1).

Позовні вимоги задоволені частково в сумі 17 580 грн. 80 коп., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 366 грн. 29 коп. (2 662 грн. 40 коп. ? 17 580 грн. 80 коп./ 19 780 грн. 80 коп.).

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 133, 141, 258-259, 265, 268, 280-284,354 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 554, 625, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ТАЙГЕР-ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ТАЙГЕР-ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 29609727 від 02.04.2025 року, у сумі 17 580 грн. 80 коп., судові витрати в розмірі 2 366 грн. 29 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ: 43561909).

Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Суддя: О.В. Дюдюн