Рішення № 139623732, 10.09.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Єдиний державний реєстр судових рішень

10 вересня 2026 року

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/3293/26

Провадження № 2/642/1643/26

10 вересня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Петрової Н.М.,

секретар судового засідання - Вольвич Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №548517463 від 11.07.2021 в розмірі 32 046,44 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Позовна заява подана за допомогою системи «Електронний суд».

В обґрунтування позову зазначено, що 11.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №548517463 на суму 2 000,00 грн., у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайті товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані.

Таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «MNV3GK92». Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. через банк-провайдер, а в подальшому відповідач збільшив суму кредиту у розмірі 14 100,00 грн.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Водночас, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №548517463 від 11.07.2021 у розмірі 32 046,44 грн, з яких: 7 937,35 грн. заборгованість по тілу кредиту, 24 109,09 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, з додатковими угодами, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №548517463 від 11.07.2021.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами яких ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №548517463 від 11.07.2021.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.

Отже, вищевикладені обставини змусили позивача звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30.06.2026 клопотання представника позивача задоволено, витребувано з АБ «ПІВДЕННИЙ» інформацію, а саме: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки), маска Карти: 4653-69XX-XXXX-3202, інформацію про факт зарахування коштів на платіжну Карту (маска Карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 11.07.2021 до 16.07.2021 в сумі 2000,00 грн., за період від 14.07.2021 до 19.07.2021 в сумі 1000,00 грн., за період від 16.07.2021 до 21.07.2021 в сумі 1000,00 грн., за період від 19.07.2021 до 24.07.2021 в сумі 500,00 грн.; за період від 20.07.2021 до 25.07.2021 в сумі 350,00 грн.; за період від 21.07.2021 до 26.07.2021 в сумі 200,00 грн.; за період від 22.07.2021 до 27.07.2021 в сумі 1000,00 грн.; за період від 26.07.2021 до 31.07.2021 в сумі 500,00 грн.; за період від 01.08.2021 до 06.08.2021 в сумі 250,00 грн.; за період від 01.08.2021 до 06.08.2021 в сумі 200,00 грн.; за період від 10.08.2021 до 15.08.2021 в сумі 2000,00 грн.; за період від 15.08.2021 до 20.08.2021 в сумі 350,00 грн.; за період від 26.08.2021 до 31.08.2021 в сумі 500,00 грн.; за період від 27.08.2021 до 01.09.2021 в сумі 1000,00 грн.; за період від 18.09.2021 до 23.09.2021 в сумі 150,00 грн.; за період від 20.09.2021 до 25.09.2021 в сумі 100,00 грн.; за період від 25.09.2021 до 30.09.2021 в сумі 1000,00 грн.; за період від 28.09.2021 до 03.10.2021 в сумі 500,00 грн.; за період від 11.10.2021 до 16.10.2021 в сумі 950,00 грн.; за період від 15.10.2021 до 20.10.2021 в сумі 450,00 грн.; за період від 17.10.2021 до 22.10.2021 в сумі 100,00 грн., чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками), маска Карти: НОМЕР_3 -XXXX-3202, та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника), повного номера рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), маска картки: НОМЕР_4 , інформацію щодо номерів телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками), маска картки: НОМЕР_4 , інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: маска картки: НОМЕР_4 .

17.07.2026 до суду від представника АБ «Південний» - Воляницької І.В. надійшов лист №28/001/16217/2026 від 13.07.2026, в якому зазначено, що рахунків на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в базі даних ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» не виявлено, також вказано, що банк не є емітентом картки № НОМЕР_5 .

22.07.2026 до суду від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Сахарової О.І., яка діє на підставі довіреності №57 від 31.03.2026 надійшло клопотання про витребування інформації з АТ «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 45540283) про переказ коштів із транзитних ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (код ЄДРПОУ: 38569246) на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_4 ; за період від 11.07.2021 до 16.07.2021 в сумі 2000,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"), платіжне доручення № ac10d502-3af7-4690-ab88-392470691206, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 14.07.2021 до 19.07.2021 в сумі 1000,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне № 244f83ce-292b-45a1-aadc-ccb9624274e5, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 19.07.2021 до 24.07.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"), платіжне доручення № fcae083c-bad9-4dee-b03a-5da2634f1462, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 22.07.2021 до 27.07.2021 в сумі 1000,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). Платіжне доручення № 0d926f5e-3268-4269-875e-054306d55851, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202; за період від 26.07.2021 до 31.07.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"), платіжне доручення № 2ca2069f-70af-47cd-b611-d59324711afa, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 01.08.2021 до 06.08.2021 в сумі 250,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне доручення № 49af18f7-4948-401e-845a-5a63fa90bf90, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 01.08.2021 до 06.08.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"), платіжне доручення № 215b4f32-330f-4415-a0a6-ade969dd961e, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 10.08.2021 до 15.08.2021 в сумі 2000,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне доручення № 05fc5133-b401-4a03-9a6a-fbe6022a453e, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 27.08.2021 до 01.09.2021 в сумі 1000,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне доручення № b4d85282-1184-40a2-bac1-f30729e2e792, зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_4 ; за період від 18.09.2021 до 23.09.2021 в сумі 150,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне доручення № 39590846-2ad7-4dde-a3fc-e27a3a6ca09b, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 20.09.2021 до 25.09.2021 в сумі 100,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне доручення № 8cb2b55a-66d8-405c-b876-87de8f1c93bf, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202, за період від 11.10.2021 до 16.10.2021 в сумі 950,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне доручення № 123a557c-a559-461b-b9c1-a17e281560d1, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202; за період від 15.10.2021 до 20.10.2021 в сумі 450,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне доручення № 67f6b8e9-965c-4fb2-b90b-625a62ed3394, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202; за період від 17.10.2021 до 22.10.2021 в сумі 100,00 грн.; емітент Карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "АЛЬФА-БАНК"). платіжне доручення № d5b8047f-b9da-4697-8da1-7f6df0f55f6d, повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_4 , інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_4 , зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, інформацію щодо транзакцій, із зазначенням повних даних юридичних та фізичних осіб контрагентів, зокрема: реквізити платника (найменування юридичною особи, ЄРДПОУ), персональні дані одержувача коштів (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП), а також у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок боржника).

Також представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Сахарова О.І., яка діє на підставі довіреності №57 від 31.03.2026, просить витребувати з АТ «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) інформацію про переказ коштів із транзитних ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Код ЄДРПОУ: 38569246) на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_4 за період від 16.07.2021 до 21.07.2021 в сумі 1000,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "ТАСКОМБАНК") платіжне доручення №fdb9166f-ba07-494e-8f35-e6702ee0aac0, зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_4 за період від 20.07.2021 до 25.07.2021 в сумі 350,00 грн., емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "ТАСКОМБАНК"), платіжне доручення №f9342477-71a6-4da0-a719-3e4aa7b3f4f0, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 21.07.2021 до 26.07.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "ТАСКОМБАНК"), платіжне доручення № f743a308-c589-4038-b708-9469e0f4b497, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202 за період від 26.08.2021 до 31.08.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "ТАСКОМБАНК"), платіжне доручення № 34418d3f-22bb-4080-9c8f-2885a50a5cec, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202; за період від 25.09.2021 до 30.09.2021 в сумі 1000,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "ТАСКОМБАНК"), платіжне доручення № 02648f61-7caf-447e-919e-394d14a235d6, зарахування на платіжну карту (маска карти) 4653-69XX-XXXX-3202; за період від 28.09.2021 до 03.10.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ "ТАСКОМБАНК"), платіжне доручення №9bb020cb-0a17-4b65-a07a-54c180af56ae, повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_4 , інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_4 , зокрема: прізвище, ім`я, по батькові, інформацію щодо транзакцій, із зазначенням повних даних юридичних та фізичних осіб контрагентів, зокрема: реквізити платника (найменування юридичною особи, ЄРДПОУ), персональні дані одержувача коштів (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП), а також у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок боржника).

Крім того, представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Сахарова О.І., яка діє на підставі довіреності №57 від 31.03.2026, просить витребувати з АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) інформацію про переказ коштів із транзитних ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (код ЄДРПОУ: 38569246) на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_4 за період з 15.08.2021 по 20.08.2021 в сумі 350,00 грн.; емітент карти АБ «ПІВДЕННИЙ» (банк провайдер АТ КБ "ПРИВАТБАНК"), платіжне доручення №fae20eec-1762-4080-b732-c645ebe8c23a, повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_4 , інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_4 , зокрема: прізвище, ім`я, по-батькові, інформацію щодо транзакцій, із зазначенням повних даних юридичних та фізичних осіб контрагентів, зокрема: реквізити платника (найменування юридичною особи, ЄРДПОУ), персональні дані одержувача коштів (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП), а також у випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок боржника).

Ухвалою суду від 10.08.2026 витребувано з АТ «Альфа Банк», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ КБ «Приватбанк» вищевказану інформацію.

27.08.2026 до суду з АТ «Сенс Банк» надійшов лист №14562-БТ-32.3/2026 від 22.08.2026, в якому підтверджено зарахування грошових коштів за періо з 11.07.2021 по 22.10.2021 у сумі 2 000,00 грн., 1 000,00 грн., 500,00 грн., 1 000,00 грн., 500,00 грн., 250,00 грн., 2 000,00 грн., 1 000,00 грн., 150,00 грн., 100,00 грн., 950,00 грн., 450,00 грн., 100,00 грн. на картку № НОМЕР_6 , ініціатором переказу є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

04.09.2026 до суду від АТ «ТАСКОМБАНК» надійшов лист №5856/47.7.-БТ від 25.08.2026, в якому підтверджено переказ коштів на рахунок банківської платіжної картки № НОМЕР_6 , а саме: 16.07.2021 - 1000,00 грн., 20.07.2021 - 350,00 грн., 21.07.2021 - 200,00 грн., 26.08.2021 - 500 грн., 25.09.2021 - 1000,00 грн., 28.09.2021 - 500,00 грн.

Цього ж дня, 04.09.2026 до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшов лист №20.1.0.0.0/7-260812/33769 від 24.08.2026, в якому АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що не має змоги надати запитувану судом інформацію через її відсутність.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» - Сахарова О.І., яка діє на підставі довіреності від 06.03.2026,в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, проти задоволення заочного рішення не заперечує.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на його зареєстроване місце проживання, шляхом направленням SMS-повідомлення про виклик до суду, оголошенням на веб-порталі Судова влада про виклик до суду, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв від нього на адресу суду не надходило, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. №270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі №906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

10.09.2026 ухвалою суду постановлено справу розглядати у заочному порядку.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №548517463, у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «МNV3GК92».

Відповідно до п.1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно п.1.8. сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пп.1.9.1. та 1.9.2. договору виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Згідно п. 4.1. договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до п. 4.3. сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається,що договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису МNV3GК92, який був надісланий на вказаний Відповідачем/Позичальником номер телефону - НОМЕР_2 .

Згідно платіжного доручення №ac10d502-3af7-4690-ab88-392470691206 від 11.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №244f83ce-292b-45a1-aadc-ccb9624274e5 від 14.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 1 000,00 грн.

Згідно платіжного доручення №fdb9166f-ba07-494e-8f35-e6702ee0aac0 від 16.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №fcae083c-bad9-4dee-b03a-5da2634f1462 від 19.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 500,00 грн.

Згідно платіжного доручення №f9342477-71a6-4da0-a719-3e4aa7b3f4f0 від 20.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 350,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №f743a308-c589-4038-b708-9469e0f4b497 від 21.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 200,00 грн.

Згідно платіжного доручення №0d926f5e-3268-4269-875e-054306d55851 від 22.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №f743a308-c589-4038-b708-9469e0f4b497 від 21.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 200,00 грн.

Згідно платіжного доручення 2ca2069f-70af-47cd-b611-d59324711afa від 26.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №215b4f32-330f-4415-a0a6-ade969dd961e від 01.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 200,00 грн.

Згідно платіжного доручення №2ca2069f-70af-47cd-b611-d59324711afa від 01.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №49af18f7-4948-401e-845a-5a63fa90bf90 від 01.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 250,00 грн.

Згідно платіжного доручення №05fc5133-b401-4a03-9a6a-fbe6022a453e від 10.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №fae20eec-1762-4080-b732-c645ebe8c23a від 15.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 350,00 грн.

Згідно платіжного доручення №34418d3f-22bb-4080-9c8f-2885a50a5cec від 26.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №b4d85282-1184-40a2-bac1-f30729e2e792 від 27.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 1 000,00 грн.

Згідно платіжного доручення №39590846-2ad7-4dde-a3fc-e27a3a6ca09b від 18.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 150,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №8cb2b55a-66d8-405c-b876-87de8f1c93bf від 20.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 100,00 грн.

Згідно платіжного доручення №02648f61-7caf-447e-919e-394d14a235d6 від 25.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №9bb020cb-0a17-4b65-a07a-54c180af56ae від 28.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 500,00 грн.

Згідно платіжного доручення №123a557c-a559-461b-b9c1-a17e281560d1 від 11.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 950,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №67f6b8e9-965c-4fb2-b90b-625a62ed3394 від 15.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 450,00 грн.

Згідно платіжного доручення №d5b8047f-b9da-4697-8da1-7f6df0f55f6d від 17.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на рахунок 4653-69XX-XXXX-3202 кошти в розмірі 100,00 грн.

З наданої АТ «Сенс Банк» інформації вбачається зарахування грошових коштів на картку № НОМЕР_6 за період з 11.07.2021 по 22.10.2021 у сумі 2 000,00 грн., 1 000,00 грн., 500,00 грн., 1 000,00 грн., 500,00 грн., 250,00 грн., 2 000,00 грн., 1 000,00 грн., 150,00 грн., 100,00 грн., 950,00 грн., 450,00 грн., 100,00 грн.

Також з наданої АТ «ТАСКОМБАНК» інформації вбачається переказ коштів на рахунок банківської платіжної картки № НОМЕР_6 , а саме: 16.07.2021 - 1000,00 грн., 20.07.2021 - 350,00 грн., 21.07.2021 - 200,00 грн., 26.08.2021 - 500 грн., 25.09.2021 - 1000,00 грн., 28.09.2021 - 500,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №548517463 від 11.07.2021, який здійснений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сума заборгованості на момент відступлення права вимоги становила 41 381,20 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 14 100,00 грн., та відсотків у розмірі 27 281,20 грн.

Згідно розрахунку заборгованості від заборгованість за кредитним договором №548517463 від 11.07.2021, який здійснений ТОВ «Таліон Плюс» сума заборгованості на момент відступлення права вимоги ТОВ « ФК Онлайн Фінанс» становить 32 046,44 грн., яка складається з: 7 937,35 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 24 109,09 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Як зазначено у позові, ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором, а тому сума заборгованості залишилась незмінною від попереднього кредитора, а саме залишилась у розмірі 32 046,44 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1. Договору). Право вимоги - означає всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3. Договору). Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2. Договору).

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №149 від 31.08.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 «ТОВ Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 16 666,75 грн.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №1 від 23.02.2024 та №2 від 23.02.2024, яким продовжено строк дії Договору факторингу, всі інші умови залишились без змін.

Предметом Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до Договору факторингу №23/02224-01 від 23.04.2021 від ТОВ Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 46 077,00 грн.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Акту прийому передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 32 046,44 грн.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційне - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Подібна правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 та ґрунтується на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Із дослідженого судом кредитного договору № 548517463 від 11.07.2021 встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.

Отже, підписання вищезазначеного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 937,35 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором, ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Дотепер, як випливає з позову, заборгованість за кредитом не погашена і складає 7 937,35 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми кредиту в розмірі 7 937,35 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 24 109,09 грн. суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, а саме не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами, тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума процентів у розмірі 24 109,09 грн. за договором №548517463 від 11.07.2021.

Щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 512,513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979 цс15.

На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №548517463 від 11.07.2021, а також набуття такого права ТОВ «ФК «Ейс» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., суд приходить до наступного.

Як передбачено ст.15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч.1 ст.133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом ст.137 ЦПК України (1) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного встановлено, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, або розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме не надано: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року №760/34441/19 та від 07.04.2021 року № 545/3748/17.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, представником позивача додано довіреність від 11.08.2025, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, додаткова угода №25770937216 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; є типовою; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження за відсутності представника позивача; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 7000 грн. до 3000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 та п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з платіжної інструкції № 49204 від 29.04.2026, що міститься в матеріалах справи, позивачем при подачі позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (а.с.4).

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесений судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.4,6,7,12,13,19,80,81 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №548517463 від 11.07.2021 у розмірі 32 046,44 (тридцять дві тисячі сорок шість грн., 44 коп.) грн., яка складається з: суми кредиту - 7 937,35 грн.; заборгованості по відсоткам - 24 109,09 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн., 40 коп.) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 10.09.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА