Рішення № 139623655, 02.09.2026, Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 952/320/26

№2/952/335/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання Оданець С.В.,

представника позивача Медведського П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт. Зачепилівка Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» звернулось до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовну заяву мотивує тим, що 16.03.2020 року між Акціонерним Товариством « АЛЬФА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 491021884.

Зазначає, що 17.05.2021 між АТ « АЛЬФА БАНК» та ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ФЛЕКСІС» було укладено Договір № 2 про відступлення права вимоги згідно якого первісний кредитор передає (відступає) ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 491021884.

Далі, 18.05.2021 між ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ФЛЕКСІС» та ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір № 18-05/21 про відступлення права вимоги згідно якого ТОВ « « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ФЛЕКСІС» передає (відступає) ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 491021884.

Крім того, 10.01.2023 між ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір факторингу №10-01/23, згідно якого ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» Права Вимоги до Боржників, в тому числі за Договором № 491021884.

Зауважує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за Договором № 491021884 станом на день подання позовної заяви становить 85 093,97 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням ( тілом кредиту) 29500,66 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 29891,13 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 25702,18 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за вищевказаним Договором у розмірі 85 093,97 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 18.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.

02.07.2026 відповідачкою ОСОБА_1 через систему «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просила застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності, вказувала на необґрунтованість витрат на правничу допомогу.

Представником позивача ТОВ « КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Чайковською М.І. до суду подано відповідь на відзив, в якому просить позову заяву задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у відповіді на відзив.

Від відповідачки Клещевої О.А. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому просить відмовити ТОВ « КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у задоволенні позовних вимогу у повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ТОВ « КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Медведський П.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду заяву в якій просить провести розгляд справи без її участі та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.03.2020 року між Акціонерним Товариством « АЛЬФА БАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір № 491021884.

17.05.2021 між АТ « АЛЬФА БАНК» та ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ФЛЕКСІС» було укладено Договір № 2 згідно якого первісний кредитор передає (відступає) ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 491021884.

18.05.2021 між ТОВ « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ФЛЕКСІС» та ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір № 18-05/21 згідно якого ТОВ « « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ « ФЛЕКСІС» передає (відступає) ТОВ « ВЕРДИКТ К`ПІТАЛ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 491021884.

10.01.2023 між ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір факторингу №10-01/23, згідно якого ТОВ « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» Права Вимоги до Боржників, в тому числі за Договором № 491021884.

Отже, ТОВ «Коллект Центр», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в неї заборгованості за вищевказаним договором, що повністю узгоджується з положеннями ст. 514 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 491021884 складає 85093,97 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги про стягнення нарахованих процентів за користування позикою, суд виходить з наступного.

Так, за умовами приєднаного до справи договору № 491021884 від 16.03.2020, відповідачці було надано кредит у сумі 29500,66 грн., а відповідачка зобов`язалась повернути використану суму в строк до 17.03.2025 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39.90 %.

Разом з тим, згідно наданого розрахунку, представник позивача вказує, що заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 29891,13 грн., та заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості ) становить 25702,18 грн.

Згідно правової позиції, яка викладена у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, яка полягає в тому, що з дня закінчення строку дії кредитного договору відносини між банком та відповідачем за своєю суттю перейшли з кредитних правовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштами зі сплатою відповідних процентів визначених у договорі, у відносини незаконного користування чужими грошовими коштами, тобто перейшли в охоронні правовідносини, права та інтереси позивача за якими забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на правові висновки, викладені у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, на переконання суду, позивач неправомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку договору, тобто після 17.03.2025 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 491021884 від 16.03.2020 року на загальну суму 68 743,48 грн., заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 29500,66 грн., 38 972,82 грн. - (відсотки за користування кредитом в межах строку дії договору)».

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 491021884 від 16.03.2020 року в сумі 68 473,48 грн.

Щодо заявленого відповідачкою у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України - позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За таких обставин, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Також 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, відповідно до законодавства продовжується на час дії такого правового режиму. При цьому продовження строків означає, що період, який спливає під час воєнного стану, не зараховується до загального строку позовної давності при його обчисленні.

Таким чином, з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено.

Відтак, позовна давність щодо позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості по кредитному договору, не спливла, то цей строк унаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначнно, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи та ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 10000 грн.

Щодо вимоги про стягнення суми судових витрат, суд виходив з того, що ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд стягує з відповідачки суму судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 80,46%, що становить 2 142,16 грн.

Керуючись ч.6 ст. 259, ст.ст. 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» ( код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 491021884 від 16.03.2020 року в сумі 68 473,48 грн., витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 2 142,16 грн., та витрати понесені на професійну правову допомогу в розмірі 10000 грн., а всього стягнути 80 615,64 ( вісімдесят тисяч шістсот п`ятнадцять гривень 64 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Повний текст рішення складено 09.09.2026.

Суддя Є.І. Яценко