Вирок № 139623377, 09.09.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 237/3669/19

провадження 1-кп/216/781/26

ВИРОК

іменем України

09 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі об`єднане кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019050000000391 від 20 червня 2019 року, та № 12020050690000260 від 29 березня 2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дашогуз, Туркменістан, громадянина Туркменістану, який має посвідку на постійне проживання в Україні, не одруженого, зі незакінченою вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 . тел. НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив умисні дії, що виразилися в незаконному поводженні з вибуховими речовинами без передбаченого законом дозволу, а також у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у сховище, за наступних фактичних обставин.

Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, часі та місці, ОСОБА_5 , діючи умисно, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17.06.1992, Постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї і вибухових речовин», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, які забороняють перебування у власності громадян вибухових речовин без відповідного дозволу, незаконно придбав предмет, який згідно з висновком судово-вибухотехнічної експертизи № 1/21-26 від 25.04.2019 є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Цей предмет є корпусом оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 промислового (заводського) виготовлення, спорядженим бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності - тротилом, вагою 5056 грам, придатним до вибуху.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_5 незаконно переніс вказану вибухову речовину за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де без передбаченого законом дозволу зберігав її до моменту вилучення працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку в період часу з 07:50 до 10:20 години 04 квітня 2019 року.

Крім того, 29 березня 2020 року близько 16:00 години, ОСОБА_5 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, прийшов до приміщення магазину «Смартфон» (також відомого як « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у якому здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_7 . Обвинувачений звернувся до продавця магазину ОСОБА_8 з проханням продати за 2000 гривень мобільний телефон «XIAOMI Redmi Note 7 128 GB» в корпусі синього кольору, який ОСОБА_5 напередодні (28.03.2020) продав вказаному підприємцю.

Отримавши від продавця категоричну відмову, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та діючи відкрито в присутності сторонніх осіб, розбив скло шафи-вітрини магазину, яка конструктивно є сховищем для забезпечення цілісності та охорони матеріальних цінностей. Шляхом пошкодження скла вітрини обвинувачений проник у вказане сховище, звідки відкрито викрав належний ФОП ОСОБА_7 мобільний телефон «XIAOMI Redmi Note 7 128 GB» (imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 ), вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 3233 від 24.04.2020 становить 4375 гривень 46 копійок. Після цього ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд та заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Обставини укладення угоди про визнання винуватості та позиція учасників провадження:

У ході судового розгляду, а саме 08 вересня 2026 року, прокурор Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження у даному об`єднаному провадженні, з одного боку, та обвинувачений ОСОБА_5 за участю свого захисника - адвоката ОСОБА_6 , з іншого боку, уклали угоду про визнання винуватості відповідно до вимог статей 468, 469 та 472 КПК України.

Згідно з умовами вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 263 КК України та ч. 3 ст. 186 КК України за вищевказаних фактичних обставин, щиро розкаявся та зобов`язався беззастережно визнавати провину під час судового провадження. Сторонами також узгоджено вид і міру покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання - остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Судом враховано письмову заяву потерпілого ОСОБА_7 від 28.07.2026, яка міститься в матеріалах справи, у якій він зазначив, що повністю обізнаний про розгляд справи, надає свою згоду на укладення та затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, матеріальних чи моральних претензій до ОСОБА_5 не має, а також просить провести судовий розгляд провадження за його відсутності.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтвердила законність та добровільність укладеної угоди, зазначивши, що вона відповідає інтересам суспільства, не порушує прав третіх осіб та просила її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання про затвердження угоди, беззастережно визнав себе винним у вчиненні обох злочинів за обставин, викладених в обвинувальних актах, підтвердив факт свого щирого каяття. Судом встановлено, що обвинувачений чітко усвідомлює характер обвинувачення, вид узгодженого покарання, а також суворе обмеження свого права на апеляційне та касаційне оскарження вироку відповідно до ст. 474 КПК України.

Захисник ОСОБА_6 підтвердив добровільність позиції свого підзахисного, засвідчив, що угода укладена за його безпосередньої участі, відповідає вимогам чинного законодавства, та просив суд її затвердити.

Мотивувальна частина: обґрунтування суду щодо затвердження угоди

Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із положень статей 314, 474 КПК України та ретельно перевіряє угоду на відповідність вимогам кримінального та кримінального процесуального закону.

Суд переконався, що укладення угоди є повністю добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Дана позиція підтверджена особистими усними заявами обвинуваченого, захисника та прокурора в ході судового засідання, а також письмовим змістом самої угоди.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України (санкція передбачає від 3 до 7 років позбавлення волі) та ч. 3 ст. 186 КК України (санкція передбачає від 4 до 8 років позбавлення волі), відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як тяжкі злочини. Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, виключно за наявності письмової згоди потерпілого. Наявність у матеріалах справи письмової заяви потерпілого ОСОБА_7 свідчить про повне дотримання цієї імперативної вимоги закону.

Правова кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне поводження з вибуховими речовинами (придбання та зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу) та за ч. 3 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у сховище, є повністю правильною, обґрунтованою та підтверджується зібраними у справі доказами.

При дослідженні умов угоди щодо міри покарання суд враховує вимоги статей 6567 КК України. Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Суд також оцінює дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_5 є особою молодого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і судимостей не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно. Крім того, діями обвинуваченого не було заподіяно шкоди державним інтересам чи територіальній громаді, а приватний потерпілий претензій не має.

Узгоджене сторонами покарання (3 роки позбавлення волі за ч. 1 ст. 263 КК України та 4 роки позбавлення волі за ч. 3 ст. 186 КК України) визначено у мінімальних межах санкцій вказаних статей, що повністю відповідає вимогам закону. Остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі визначено з дотриманням правил ч. 1 ст. 70 КК України.

З урахуванням тяжкості злочинів, особи обвинуваченого, наявності пом`якшувальної обставини (щирого каяття) та відсутності претензій з боку потерпілого, суд вважає, що досягнута сторонами домовленість про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є цілком виправданою. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Угода за своїм змістом та умовами не суперечить вимогам кримінального та процесуального законодавства України, інтересам суспільства, не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб. Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

Цивільний позов у провадженні не заявлявся.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів: 1256,08 гривень у зв`язку з проведенням судово-вибухотехнічної експертизи № 1/21-26 від 25.04.2019 Донецьким НДЕКЦ та 1307,52 гривень у зв`язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 3233 від 24.04.2020, що в загальній сумі становить 2563,60 гривень. Доля речових доказів вирішується судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 314, 373, 374, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08 вересня 2026 року між прокурором Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 186 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі статті 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_5 протягом іспитового строку виконувати наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у розмірі 2563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) гривні 60 копійок.

Речові докази у провадженні:

-грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень (вилучені 29.03.2020 під час огляду місця події згідно з постановою слідчого від 29.03.2020) - повернути за належністю законному володільцю ОСОБА_7 ;

-корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 та вибухову речовину (тротил вагою 50-56 грам), які зберігаються у кімнаті речових доказів правоохоронних органів - знищити.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Центрально - Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Повний текст вироку складено, проголошено та підписано 09.09.2026 року о 17.05 год.

Суддя ОСОБА_9