Рішення № 139623119, 08.09.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2331/26

Єдиний унікальний № 742/3081/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

Представник ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовну заяву мотивує тим, що 07.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений Договір про надання коштів у кредит № 71253785, за умовами якого Відповідач отримав кредит у розмірі 13 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентної ставки 0,225 % на день та комісією за надання кредиту у розмірі 15 % (1 950,00 грн).

05.06.2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 15091132 про пролонгацію строку кредитування на 30 днів (до 05.07.2025 року) зі зміною процентної ставки на 1,00 % на день. У разі порушення строків повернення кредиту умовами договору передбачено нарахування 4,00 % за кожен день понадстрокового користування.

Крім того, 11.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений Договір кредитної лінії (Надійний) № 8815993, за умовами якого Відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентної ставки 0,95 % на день та комісією у розмірі 17,25 % (3 450,00 грн). У разі прострочення виконання зобов`язань умовами договору передбачено неустойку (пеню) в розмірі 1 000,00 грн за кожен день прострочення.

16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого право вимоги за вказаними кредитними договорами перейшло до Позивача.

Загальна сума заборгованості Відповідача за двома договорами становить 72 038,75 грн (з яких 24 890,45 грн за Договором № 71253785 та 47 148,30 грн за Договором № 8815993), яку Позивач просить стягнути з Відповідача разом із судовими витратами.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 08.09.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. Просив про розгляд справи без участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 07.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання коштів у кредит № 71253785.

Згідно з умовами договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 13 000,00 грн строком на 30 днів (з 07.05.2025 по 05.06.2025 року) із фіксованою процентною ставкою 0,225 % на день та комісією за надання кредиту у розмірі 15 % (1 950,00 грн). Кредитний договір підписано Відповідачем в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора 53414. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 (транзакція № 8600B7D7-4852-44DD-81E4-C59DE1BD9FFE).

05.06.2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 15091132 до Договору № 71253785, якою продовжено строк кредитування на 30 днів (до 05.07.2025 року) та встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1,00 % на день. Додаткову угоду підписано Відповідачем одноразовим ідентифікатором 52508. Під час укладення додаткової угоди Відповідачем здійснено часткову оплату у сумі 877,50 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 71253785, заборгованість становить 24 890,45 грн, з яких: 12 122,50 грн основний борг; 4 514,25 грн проценти за користування кредитом; 1 950,00 грн комісія; 6 303,70 грн проценти за понадстрокове користування кредитом за ставкою 4,00 % на день.

Також судом встановлено, що 11.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 8815993.

За умовами цього договору Відповідачу надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів (з 11.03.2025 по 05.03.2026 року) із фіксованою процентною ставкою 0,95 % на день. Кредитний договір підписано Відповідачем в електронній формі одноразовим ідентифікатором 216517. Кошти перераховано на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 (транзакція № 030425035499).

Під час дії Договору № 8815993 Відповідач здійснив часткові платежі на загальну суму 20 581,23 грн, з яких 76,00 грн зараховано в рахунок погашення тіла кредиту.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 8815993, заборгованість становить 47 148,30 грн, з яких: 19 924,00 грн тіло кредиту; 17 224,30 грн проценти за користування; 10 000,00 грн пеня/неустойка.

16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 16/10/25, за яким Позивач набув право вимоги до Відповідача за вказаними договорами.

V. Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається. Ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Частиною 1статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

VI. Оцінка суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказані вище кредитні договори підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором, наявність якого разом з електронним підписом кредитора підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів. Крім того, позичальник ОСОБА_1 усі умови договорів цілком зрозумів та своїм підписом одноразовим ідентифікатором підтвердив і закріпив те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільними в їх укладенні, вільними у виборі контрагента та умов договорів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Частинами 1, 2статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відтак, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання за Договором про надання коштів у кредит № 71253785 від 07.05.2025 року та Договором кредитної лінії № 8815993 від 11.03.2025 року.

До доказів укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договорам укладеними первісним кредитором з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 16/10/25, за яким Позивач набув право вимоги до Відповідача за вказаними договорами.

Як зазначалося судом вище, з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Отже, належне виконання зобов`язання передбачає дотримання визначених договором строків (термінів), а їх порушення є підставою для відповідальності за невиконання зобов`язання. У матеріалах справи наявні розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, права вимоги за яким набув позивач від первісного кредитора, а також докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, при цьому дати проведення зарахувань відповідають даті укладення договору. Зазначений розрахунок відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.

Таким чином, уклавши кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, у встановлений договором строк кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором про надання коштів у кредит № 71253785 від 07.05.2025 року, сума заборгованості Відповідача ОСОБА_1 становить 24 890,45 грн, яка складається з: 12 122,50 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 4 514,25 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 950,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 6 303,70 грн заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування; 0,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

Як вже було досліджено вище, 07.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем був укладений Договір про надання коштів у кредит № 71253785, за умовами якого Відповідач отримав кредит у розмірі 13 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентної ставки 0,225 % на день та комісією за надання кредиту у розмірі 15 % (1 950,00 грн).

05.06.2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 15091132 про пролонгацію строку кредитування на 30 днів (до 05.07.2025 року) зі зміною процентної ставки на 1,00 % на день.

У разі порушення строків повернення кредиту умовами договору передбачено нарахування 4,00 % за кожен день понадстрокового користування.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором про надання коштів у кредит № 71253785 від 07.05.2025 року (з урахуванням Додаткової угоди № 15091132 від 05.06.2025 року) підлягає нарахуванню виключно в межах строку кредитування, визначеного умовами договору та додаткової угоди, а саме з 07 травня 2025 року по 05 липня 2025 року.

Крім того, відповідач був належним чином ознайомлений із графіком платежів та паспортом кредиту, які підписав одноразовим ідентифікатором. Зазначеними документами встановлено кінцевий строк виконання зобов`язань, а також визначено загальний розмір заборгованості за договором.

Отже, нарахування процентів, комісій чи будь-яких інших платежів після спливу встановленого договором строку кредитування є безпідставним, суперечить умовам договору, вимогам цивільного законодавства та принципам добросовісності і справедливості.

З огляду на викладене, за Договором про надання коштів у кредит № 71253785 від 07.05.2025 року стягненню підлягає заборгованість у загальному розмірі 18 586,75 грн, що складається з 12 122,50 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту);4 514,25 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 950,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Щодо заборгованості за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8815993 від 11.03.2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8815993 від 11.03.2025 року, сума заборгованості Відповідача становить 47 148,30 грн, яка складається з: 19 924,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 17 224,30 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 10 000,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

За умовами Договору кредитної лінії (Надійний) № 8815993 Відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентної ставки 0,95 % на день та комісією у розмірі 17,25 %.

Відтак заборгованість за тілом кредиту у розмірі 19 924,00 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 17 224,30 грн є доведеною, підтвердженою матеріалами справи та підлягає стягненню з Відповідача.

При цьому, положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 10 000 грн пені, оскільки такий нарахований позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за договорами зобов`язань не виконав, має заборгованість за кредитними договорами, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що Позивач довів існування між ним та Відповідачем кредитних зобов`язань, невиконання цих зобов`язань Відповідачем та розмір заборгованості, що утворився внаслідок невиконання Відповідачем зобов`язань за договорами.

Відтак, позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме в загальному розмірі 55 735,05 грн, з яких за Договором про надання коштів у кредит № 71253785 від 07.05.2025 року у сумі 18 586,75 грн, з яких: 12 122,50 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 4 514,25 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 950,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

За Договором кредитної лінії (Надійний) № 8815993 від 11.03.2025 року у сумі 37 148,30 грн, з яких: 19 924,00 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 17 224,30 грн заборгованість за процентами за користування кредитом

У задоволенні вимог щодо стягнення 6 303,70 грн процентів за понадстрокове користування за першим договором та 10 000,00 грн пені за другим договором слід відмовити.

При цьому суд враховує, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не надав суду заперечень щодо заявлених позивачем вимог та не навів обставин, які б свідчили про необґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості.

Крім того, відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні, не заперечував проти розгляду справи за наявними у ній матеріалами, не оспорював факт укладення кредитного договору, не заперечував факту отримання кредитних коштів, а також не спростував наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Відповідачем також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження повного або часткового виконання зобов`язань у більшому обсязі, ніж це враховано позивачем, не подано альтернативного розрахунку заборгованості та не наведено обґрунтованих заперечень щодо розміру основної заборгованості чи нарахованих процентів.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та відсутність належних доказів на спростування доводів позивача, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено на 77,37 % (55 735,05 грн / 72 038,75 грн), стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає судовий збір у сумі 2 059,75 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 481,65 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 526, 530, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 55 735 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень 05 копійок, з яких: за Договором про надання коштів у кредит № 71253785 від 07.05.2025 року у сумі 18 586 (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) гривень 75 копійок; за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8815993 від 11.03.2025 року у сумі 37 148 (тридцять сім тисяч сто сорок вісім) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 2 292 (дві тисячі двісті дев`яносто дві) гривні 83 копійки судового збору та 3 875 (три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 34 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346, 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 09.09.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК