Ухвала суду № 139622542, 05.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2449/26

Провадження № 1-кс/0203/2120/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2026 року слідчий суддя Центральний районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 06 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026170030000280, з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, який неодружений, малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних осіб на утриманні не має, проходив військову службу за мобілізацією на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія групи засобів виводу та евакуації роти спеціальної розвідки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдата, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2026 року слідчий СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, за погодженням прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури Східного регіону, в порядку ст. п.1 ч.2 ст. 188 КПК України одночасно з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного після його затримання 04 вересня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді від 20 березня 2026 року отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 у разі незастосування запобіжного заходу, не пов`язаного з запобіжниками у спілкуванні та залишенні місця проживання, може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і лише застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на думку сторони обвинувачення, відповідатиме завданням охороні прав та інтересів суспільства. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлені волі до десяти років; також підозрюваний у разі повернення до розташування військової частини, може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу. Окрім цього, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується репутацією самого підозрюваного, який, будучи військовослужбовцем має доступ до будь-якого виду зброї, яку може застосувати під час тиску на свідків. Крім того, під важелем понесення відповідальності ОСОБА_5 , будучи діючим військовослужбовцем, у разі застосування іншого запобіжного заходу, може самовільно залишити місце несення служби та взагалі територію України, що у свою чергу утворить самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання та просила задовольнити, посилаючись на доведеність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та на те, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв`язку з чим наполягала на застосуванні тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечували, проте просили визначити установою тримання під вартою гапвахту. Зазначили, що підозрюваний має захворювання на гепатит С, проте має намір повернення на службу та шукав військову частину, в якій хотів продовжити проходити службу.

Заслухавши думку прокурора, міркування підозрюваного та його захисника, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

09 лютого 2026 року складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, що вручене в порядку ст.ст. 276-278 КПК України, з урахуванням положень ст. ст. 111, 135, 136 КПК України за місцем проходження служби військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри в порядку ст. 279 КПК України від 04 вересня 2026 року, після затримання 04 вересня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 20 березня 2026 року повідомлено особисто самому ОСОБА_5 про підозру в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи посаді водія групи засобів виводу та евакуації роти спеціальної розвідки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдата, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 01 листопада 2025 року приблизно о 13:00 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений), самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) до 04 вересня 2026 року, коли був встановлений працівниками поліції Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області, в наслідок чого кримінальне правопорушення було припинено, що органом досудового розслідування кваліфіковано за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану фактичними даними повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_5 , рапорту командира роти спеціальної розвідки від 01 листопада 2025 року, витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №201 від 23 вересня 2025 року щодо призначення ОСОБА_5 на посаду водія групи засобів вивозу та евакуації роти спеціальної розвідки, зарахування до особового складу частини та на всі види забезпечення, №203 від 25 вересня 2025 року, №235 від 03 листопада 2025 року щодо залишення району виконання завдань військовослужбовцем ОСОБА_5 , акту службового розслідування, що сукупно з даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та протоколу затримання 04 вересня 2026 року, викривають роль останнього у поставленому йому за вину злочині.

Прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 20 березня 2026 року надавався дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу до слідчого судді для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

04вересня 2026 року постановою слідчого відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні у зв`язку з встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 та його затриманням в м. Дніпрі.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст. 176 КПК України.

За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» слідчий суддя приймає до уваги, що суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі, який сукупно з обставинами способу вчинення інкримінованого злочину, наявності судимостей за корисливі злочин, а також обставин оголошеного в країні воєнного стану, проведення воєнних дій на кордонах Дніпропетровщини, та часткової окупації військами російської федерації територій на сході та півдні України, збільшує ризик переховування з переходом лінії фронту, а сама по собі наявність у підозрюваного зареєстрованого місця мешкання, де він фактично не мешкає, не виключає вказаного ризику і не переважає над обставинами суворості міри покарання, що загрожує підозрюваному у вигляді реального позбавлення волі до 10 років, а тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також слідчий суддя вважає доведеним ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі повернення ОСОБА_5 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які проходять з підозрюваним службу в одній військовій частині, спонукати співслужбовців та/або службових осіб військової частини НОМЕР_1 до надання завідомо неправдивих показів.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Доведений є й ризик за п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що тривалий час жодних намірів для повернення у розташування військової частини підозрюваний не вживав та як військовослужбовець військової служби за мобілізацією може самовільно покинути військову частину або місце служби, вчинити дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, та, не маючи законних джерел доходів для існування, дійсно може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам втечі, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 04 вересня 2026 року до 02 листопада 2026 року, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров`я підозрюваного в умовах попереднього ув`язнення відсутні.

При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у відповідності до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає з 01 січня 2026 року від 66 560 до 266 240 гривень.

Визначаючи згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов`язків, виконання яких має бути нею забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, через що здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою, і, не перевищуватиме передбачений законом граничний розмір, а тому слідчий суддя вважає достатнім обмежитись заставою у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 133 120 грн., оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, і стане достатнім і співмірним важелем стримування від процесуальних порушень, відхиливши в цій частині клопотання слідчого не визначати розмір застави, оскільки такі вимоги жодним чином не обґрунтовані та вмотивовані.

Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 06 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026170030000280, з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 02 листопада 2026 року.

Визначити строк дії ухвали до 02 листопада 2026 року.

ОСОБА_5 , може бути звільнений під заставу 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, тобто 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрюваного обов`язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали до 02 листопада 2026 року:

- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_5 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави підозрюваного ОСОБА_5 з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою заставодавцю, окрім його обов`язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов`язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.

Попередити ОСОБА_5 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 08 вересня 2026 року о 17:55 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1