Ухвала суду № 139622177, 27.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 201/6127/26

Провадження № 2/201/4416/2026

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Піняєві В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Затишок сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Затишок сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Розгляд справи призначений на 27.08.2026р.

26.08.2026р. представником позивача Халецьким А.С. через підсистему «Електронний суд» подана заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, також просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд встановив наступне.

Пунктом 1 частини 2 ст.49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Оскільки відмова від позову не суперечить вимогам закону, суд вважає, що слід прийняти відмову позивача від позову та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі закрити.

Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При цьому, розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України) є імперативною нормою для суду, який за результатом розгляду справи розподіляє судові витрати як за заявою учасника справи, так і з власної ініціативи.

Частина перша статті 142 ЦПК України є загальною процесуальною нормою, а частина третя цієї статті є спеціальною процесуальною нормою права, яка уточнює наслідки відмови позивача від позову.

Спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (див.: пункт 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19).

Таким чином, з урахуванням частини третьої статті 142 ЦПК України, оскільки позивач відмовився від позову у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем заборгованості після пред`явлення позову, а предметом позову було саме стягнення заборгованості, тому у цій справі наявні правові підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, зокрема, судового збору.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 345/5838/25 (провадження № 61-3489св26) та постанові від 05 серпня 2026 року у справі №953/10140/25 (провадження 61-7158 св 26).

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне вирішити питання про стягнення сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору, шляхом стягнення його з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 142, 255, 257, 260, 352-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити.

Прийняти відмову позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Затишок сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, провадження у справі закрити на підставі п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Затишок сервіс» судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів. Повний текст ухвали буде складений впродовж 5 днів.

Суддя: Д.О. Покопцева