Рішення № 139621756, 09.09.2026, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/252/26

Провадження № 2/474/357/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

09.09.26 с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

01.04.2026р. Товариство з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за договором № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р. у розмірі 55 890 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.04.2019р. між ТОВ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір № Z06.20758.005135272 згідно з умовами якого позичальник шляхом нанесення власноручного підпису під договором акцептував публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Ідея Банк» у редакції, чинній на момент його укладення, текст якого було розміщено на офіційній інтернет сторінці банку. На підставі кредитного договору позичальник отримав кредиту розмірі 33 800 грн під 21,99% річних із зобов`язанням їх повернення та сплати усіх платежів передбачених договором, у т.ч. процентів, у строки та у порядку визначені графіком платежів.

11.12.2025р. між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 11-12/25, відповідно до якого банк відступив товариству право вимоги за кредитним договором № Z06.20758.005135272.

Станом на 01.04.2026р. заборгованість відповідача з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за договором № Z06.20758.005135272 становить 55 890 грн 80 коп., з них: 18 043 грн. 29 коп. заборгованість за основним зобов`язанням, 12 729 грн 51 коп. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 25 118 грн 00 коп. заборгованість за комісіями, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн. 00 коп.

Представниця позивача Сердійчук Я. в судові засідання призначені на 23.06.2026р. та 09.09.2026р. не з`явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у прохальній частині позовної заяви просила розглядати позовну заяву за її відсутності, позовні вимоги підтримала, дала згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач в судові засідання призначені на 23.06.2026р. та 09.09.2026р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду, шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням судових повісток за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, а також через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду відзив на позовну заяву, заяви про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи.

З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін за наявними у справі доказами.

09.09.2026р. судом в порядку, визначеному ст.ст. 280, 281 ЦПК України, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

15.04.2019р. між ПАТ «Ідея Банк» (банк/кредитодавець) та ТОВ «Нью Файненс Сервіс» (страховий агент) та ОСОБА_1 (позичальник/споживач/страхувальник) було укладено Договір кредиту та страхування № Z06.20758.005135272 (далі кредитний договір) відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах. Тип кредиту цільовий. Сума кредиту 33 800 грн. Процентна ставка та тип, % річних 21,99%, змінювана. Строк кредиту 24 місяці.

У п. 1.5 кредитного договору сторони погодили, що під час обслуговування кредиту банк надає позичальнику послуги зі щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені кредитним договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 (Графік платежів у Паспорті споживчого кредиту) як «інші послуги банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунок банку сплачується згідно Тарифів, що розміщені на веб - сайті банку.

Дата повернення кредиту 15.04.2021р. та здійснюється відповідно до Графіку викладеного у Додатку № 1 до кредитного договору (п.1.6 кредитного договору).

Згідно з п.1.7 кредитного договору, банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 33 800 грн на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий позичальнику у банку та позичальник доручає банку сплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 2 932 грн 42 коп. згідно з умовами Договору добровільного страхування життя укладеного відповідно до п. 2 кредитного договору. Спосіб оплати переказ коштів на рахунок ПАТ «Страхкомп ПЗУ Україна Страх життя» в АТ «Ідея банк» № 26505355014198.

Змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки у розмірі 9,5% збільшена на маржу банку у розмірі 12,49% (п. 1.8 кредитного договору).

У п. 2 кредитного договору зазначено, що нанесенням власноручного підпису під цим договором страхувальник акцептує Оферту ПАТ «Страхкомп ПЗУ Україна Страх життя» (страховик) від імені якого діє страховий агент та укладає договір добровільного страхування життя № Z06.20758.005135272 який є договором приєднання згідно ст. 634 ЦК України, і складається з наступних невід`ємних частин: ч. 1 «Основні умови ДСЖ» у п. 2.1 кредитного договору та ч. 2 «Загальні умови ДСЖ» (оферта), яка роздруковується страхувальником самостійно, з чим страхувальник погоджується шляхом підписання договору.

Відповідно до п. 2.1 «Основні умови ДСЖ» наступні. Страховий випадок: 1) смерть; 2) смерть в результаті нещасного випадку. Страхова сума - у разі настання смерті у результаті нещасного випадку становить 30 867 грн 58 коп. Страховий тариф для обох випадків - одноразовий 9,50%. Страховий внесок при настанні страхового випадку як смерть 2 932 грн 42 коп. одноразово; Вигодонабувач в обох випадках АТ «Ідея банк».

Нанесенням власноручного підпису за цим договором позичальник у п.п. 3 3.6 кредитного договору погодився з тим, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими кредитного договору і зобов`язався виконувати їх умови, а також акцептував Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО в АТ «Ідея банк», яка розміщена на офіційному сайті банку. Та він же доручив банку вважати наведений цьому договорі свій власноручний підпис зразком обов`язком при здійсненні операцій за всіма рахунками відкритими йому у банку.

У п. 4 договору сторони погодилися з тим, що в Додатку № 1 зрозуміло та доступно викладено детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки, Графік платежів з повернення кредиту, сплатою процентів та сум комісійної винагороди.

15.04.2019р. ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту (Додаток № 1 до договору кредиту та страхування № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р.), який містить умови кредитування аналогічні умовам викладеним у кредитному договорі. Та додатково містить інформацію про платежі за додаткові і супутні послуги банку, як плату за обслуговування кредитної заборгованості 2,15% щомісячно від початкової суми кредиту.

У п. 5 Паспорту споживчого кредиту (Додаток № 1 до договору кредиту та страхування № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р.) розміщений Графік повернення кредиту, з зазначенням кількості та розміру платежів, періодичності їх внесення. Зокрема, дата платежу 15 число кожного місяця, починаючи з 15.05.2019р. до 15.04.2021р.; розмір щомісячного платежу у вказаний період 2 486 грн 09 коп., та останній платіж 2 486 грн 91 коп. Також у Графіку визначено платежі за додаткові послуги у складі кожного щомісячного платежу: 1) за ведення рахунку 0; 2) за розрахунково-касове обслуговування 0; 3) комісія за надання кредиту 0; 4) за інші послуги банку у помісячному розмірі, сукупно за ввесь період 16 867 грн 20 коп. (як зазначено у п. 1.5 самого кредитного договору - під час обслуговування кредиту банк надає позичальнику послуги зі щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені кредитним договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 (Графік платежів у Паспорті споживчого кредиту) як «інші послуги банку»).

Згідно ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту ОСОБА_1 від 15.04.2019р. - відбулося перерахування коштів на рахунок НОМЕР_2 у розмірі 30 867 грн 58 коп. Підстава договір № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р.

Відповідно до ордеру-розпорядження № 2 про сплату страхового платежу - сплачено страховий платіж у сумі 2 932 грн. 42 коп. від ОСОБА_1 .

Обставини видачі кредиту за договором № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р. у сумі 33 800 грн 00 коп. підтверджуються також меморіальним ордером № 3647608 від 15.04.2019р.

З виписки по рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р. за період з 15.04.2019р. до 01.09.2023р. вбачається, що 15.04.2019р. мала місце операція з видачі кредиту у сумі 33 800 грн., з яких: 2 932 грн 42 коп. спрямовані на оплату за договором страхування № Z06.20758.005135272 та 30 867 грн 58 коп. на видачу коштів за кредитним договором № Z06.20758.005135272. У вказаний період було сплачено (списано) коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості: 15 756 грн 71 коп на погашення строкового та простроченого основного боргу; 7 522 грн 58 коп. на погашення строкових та прострочених процентів; 12 823 грн 50 коп. на погашення плати за обслуговування по кредитному договору.

У довідці-розрахунку заборгованості за цим же кредитним договором, за підписом директора департаменту кредитного адміністрування АТ «Ідея банк» про розрахунок боргу станом на 11.12.2025р., зазначено про суми заборгованостей: за основним боргом у сумі 18 043 грн. 29 коп.; за нарахованими і несплаченими процентами у сумі 12 729 грн. 51 коп.; за нарахованими і несплаченими комісіями у сумі 25 118 грн. 00 коп.

03.10.2025р. позивачем на користь отримувача АТ «Ідея Банк» вчинено платіж в рахунок оплати гарантійного внеску згідно договору про участь у торгах від 03.10.2025р., про що надано платіжну інструкцію № 0561150000.

11.12.2025р. між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 11-12/25, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, на умовах визначених договором. Право вимоги відступається у розмірі заборгованостей боржників перед клієнтом та визначені у Реєстрі боржників для друку, що підписується сторонами у день укладення цього договору і передається на підставі Акту приймання-передачі Реєстру боржників.

Вказаної ж дати між сторонами договору факторингу № 11-12/25 підписано Акт приймання-передачі Реєстрів боржників для друку № 1 (лот № 13) та № 2 (лот № 15), а також підписано Акт приймання-передачі Реєстрів боржників № 1 (лот № 13) в електронному вигляді.

У реєстрі боржників для друку (лот № 13) від 11.12.2025р. під порядковим номером 1635 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № Z06.20758.005135272, сума боргу: тіло 18 043 грн 29 коп., відсотки 12 729 грн 51 коп. та комісія - 25 118 грн.

Фінансування згідно договору факторингу № 11-12/25 проведено 12.12.2025р.. про що надано платіжну інструкцію № 0588840000.

02.07.2024р. між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір № 02-07/2024 про надання правничої допомоги відповідно до якого (розд. 1) адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах передбачених договором. Вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги. Факт надання послуг підтверджується Актом про надання юридичної допомоги, сума визначена у якому є гонораром.

У заявці на надання юридичної допомоги № 1366 від 02.02.2026р. зазначено вид наданих послуг та їх вартість у справі щодо супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № Z06.20758.005135272: надання усної консультації з вивченням документів у часі 2 години вартість 4 000 грн. (2 000 грн. / 1 год.) та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду у часі 4 години вартістю 12 000 грн. (3 000грн./1 год.). Всього на суму 16 000 грн.

Згідно з Витягом з Акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026р. Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» у відповідності до заявок про надання юридичної допомоги надано Товариству юридичну допомогу щодо клієнта ОСОБА_1 за договором № Z06.20758.005135272: надання усної консультації з вивченням документації у часі 2 години вартість 4 000 грн. (2 000 грн. / 1 год.) та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду у часі 4 години вартістю 12 000 грн. (3 000грн./1 год.).

Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулює кредитні правовідносини.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015р. (далі Закон № 675-VIII).

У п.п. 5, 6, 7, 12 ст. 3 Закону № 675-VIII зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону № 675-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин,- визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - на відповідача.

За такого, суд вважає доведеними обставини укладення між відповідачем та АТ «Ідея банк» договору кредиту та страхування, зміст якого підтверджує узгодження умов кредитного договору щодо розміру та порядку повернення тіла кредиту, а також щодо розміру та порядку сплати процентів, їх виду, обставини отримання відповідачем коштів за ним, та обставини набуття прав кредитора у спірних правовідносинах позивачем на підставі договору факторингу.

Щодо розміру заборгованості яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, то слід зазначити наступне.

Зокрема, вимоги про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 25 118 грн. 00 коп., задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

10.06.2017р. набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-УІІІ (далі Закон № 1734-VІІІ), у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-ХІІ) текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 1734-VІІІ загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем (ч. 2 ст. 8 Закону № 1734-VІІІ).

Отже, Закон № 1734-УІІІ передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст.1 та ч. 2 ст. 8 Закону № 1734-VІІІ Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017р. № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VІІІ та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон № 1734-VІІІ розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 1734-VІІІ після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VІІІ умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VІІІ щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VІІІ.

Про що також зазначено у правовому висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зроблено висновок, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VІІІ.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Також Верховний суд у постанові 715/1500/22 від 04.10.2023р. у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк"), ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна Страхування життя", ТОВ "Нью Файненс Сервіс" про визнання недійсним окремих умов договору (умов договору кредиту та страхування № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", якими передбачено, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів та умови цього договору "Графік щомісячних платежів" в частині визначеної у даному "Графіку" оплати за обслуговування кредитної заборгованості) дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 1.9 договору про надання позичальнику не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Та він же вказав, що наведене дає підстави для висновку, що оспорювані ОСОБА_1 положення кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 2,85% середньомісячно від початкової суми кредиту згідно з графіком в п. 5 договору, починаючи з 0% в перший місяць із зменшенням щомісячно на - 4,210% до 1,3103% суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому таке положення є нікчемним.

У п. 1.5 кредитного договору № z06.20758.005135272 сторони погодили, що під час обслуговування кредиту банк надає позичальнику послуги зі щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені кредитним договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 (Графік платежів у Паспорті споживчого кредиту) як «інші послуги банку».

У п. 5 Паспорту споживчого кредиту (Додаток № 1 до договору кредиту та страхування № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р.) розміщений Графік повернення кредиту, з зазначенням кількості та розміру платежів, періодичності їх внесення. Зокрема, дата платежу 15 число кожного місяця, починаючи з 15.05.2019р. до 15.04.2021р.; розмір щомісячного платежу у вказаний період 2 486 грн 09 коп., та останній платіж 2 486 грн 91 коп. Також у Графіку визначено платежі за додаткові послуги у складі кожного щомісячного платежу: 1) за ведення рахунку 0; 2) за розрахунково-касове обслуговування 0; 3) комісія за надання кредиту 0; 4) за інші послуги банку у помісячному розмірі, сукупно за ввесь період 16 867 грн 20 коп. (як зазначено у п. 1.5 самого кредитного договору - під час обслуговування кредиту банк надає позичальнику послуги зі щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені кредитним договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 (Графік платежів у Паспорті споживчого кредиту) як «інші послуги банку»).

Кредитний договір № z06.20758.005135272 не містить зазначення переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, за які банком встановлена додаткова плата щомісячно, тому не доведено наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Протягом усього часу розгляду справи в суді, позивач також не зазначив переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що були надані відповідачу та за які банком встановлена (нарахована, стягнута) щомісячна додаткова плата (комісія) протягом усього строку кредиту, як і не надав доказів наявності таких та їх надання більше ніж один раз на місяць.

То положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати додаткові платежів (комісію) є нікчемними.

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав та не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Ці висновки узгоджуються також з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за основним боргом у сумі 18 043 грн 29 коп. та заборгованості за відсотками у сумі 12 729 грн 51 коп., то слід зазначити наступне.

З виписки по рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р. за період з 15.04.2019р. до 01.09.2023р. вбачається, що 15.04.2019р. мала місце операція з видачі кредиту у сумі 33 800 грн., з яких: 2 932 грн 42 коп. спрямовані на оплату за договором страхування № Z06.20758.005135272 та 30 867 грн 58 коп. на видачу коштів за кредитним договором № Z06.20758.005135272. У вказаний період було сплачено (списано) коштів: 15 756 грн 71 коп на погашення строкового та простроченого основного боргу; 7 522 грн 58 коп. на погашення строкових та прострочених процентів; 12 823 грн 50 коп. на погашення плати за обслуговування по кредитному договору.

З огляду на вищевикладені норми законодавства, кошти, які були зараховані позивачем на погашення щомісячного платежу за обслуговування по кредитному договору, підлягають зарахуванню на погашення грошових зобов`язань в порядку, визначеному ст. 534 ЦК України.

Так ст. 534 ЦК України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 18 043 грн. 29 коп. підлягають частковому задоволенню у сумі 17 949 грн 30 коп., а його ж вимоги про стягнення процентів у сумі 12 729 грн. 51 коп. задоволенню не підлягають, оскільки частина коштів, які були спрямовані на сплату заборгованості за кредитним договором, були позивачем зараховані на погашення щомісячних додаткових платежів (комісії) у сумі 12 823 грн 50 коп. (18 043 грн 29 коп. (12 729 грн. 51 коп. 12 823 грн 50 коп.)).

Тобто позов підлягає задоволенню в сумі 17 949 грн. 30 коп.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. 00 коп.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VІ від 05.07.2012р. (далі - Закон № 5076-VІ) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VІ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі Схід / Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано договір про надання правничої допомоги, заявку про надання юридичної допомоги та акт на підтвердження факту надання правової допомоги.

Таким чином враховуючи вищевикладене, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті на підтвердження факту надання правової допомоги, відсутність заперечень відповідача щодо вказаного розміру витрат (їх не співмірності), обставини проведення розгляду справи у відсутність представника позивача, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 142 грн 40 коп. (32,14%).

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 855 грн. 70 коп. (32,14%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-268, 273, 279-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс заборгованість за договором № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р., станом на 01.04.2026р., в сумі 17 949 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн 30 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту).

Відмовити в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс заборгованості за договором № Z06.20758.005135272 від 15.04.2019р., станом на 01.04.2026р., в сумі 37 941 (тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок одна) грн. 50 коп., з них: 93 (дев`яносто три) грн. 99 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 12 729 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 51 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 25 118 (двадцять п`ять тисяч сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс: витрати зі сплати судового збору в сумі 855 (вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 70 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 142 (п`ять тисяч сто сорок дві) грн. 40 коп.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 806 (одна тисяча вісімсот шість) грн. 70 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 857 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн. 60 коп. покладаються на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс.

Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 10 вересня 2026 року.

Суддя Ф.Г. Сокол