Рішення № 139621017, 09.09.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1055/26

Провадження 2/681/1077/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 17 217,30 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 662,40 та 10 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 26.07.2023 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6901541 на суму 4 500,00 грн.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит у вказаній сумі шляхом його зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 .

Згідно з умовами даного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Проте, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним вище договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17 217,30 грн, з яких: 4 500,00 гривень заборгованість за основною сумою кредиту, 7 881,60 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4 835,70 гривень заборгованість за нарахованими позивачем відсотками за 54 календарних днів.

Товариство уклало 27.05.2024 договір факторингу № 27.05/24-Ф з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», за умовами якого позивач набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі за договором укладеним з відповідачем.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі, пам`ятку про права та обов`язки, копію позовної заяви, які надсилались судом за його зареєстрованою адресою місця проживання, отримав 07.08.2026, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення (а.с.102). У встановлений судом строк ОСОБА_1 відзив на позов не подав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

23.07.2026 позивач звернувся до суду.

Копія позовної заяви з додатками надіслана позивачем відповідачу 20.07.2026 (а.с.73-75, 94).

Ухвалою суду від 29.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за клопотанням позивача витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 97-98).

12.08.2026 надійшли витребувані судом докази.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі статтею 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 26.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6901541 (далі Договір), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 500,00 гривень строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартною процентною ставкою 1,99 відсотка в день, яка застосовується в межах строку кредиту. Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9510 (а.с. 15-19).

До укладення Договору про споживчий кредит відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, умови кредитування в якому відповідають умовам кредитування, узгодженим сторонами в кредитному договорі, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором А9510 (а.с.13-14).

За умовами кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п.2.1. Договору).

Також відповідно до умов Договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.20), яка є додатком № 1 до Договору та підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9510, до відома позичальника доведено дати та суми платежів за Договором, розмір реальної річної процентної ставки та загальну вартість кредиту, днем повернення кредиту визначено 20 липня 2024 року.

За даними довідки про перерахування коштів ТОВ «Пейтек Україна» №20240612-2а від 12.06.2024, вказаним товариством 26.07.2023 здійснено успішну операцію з перерахування коштів на рахунок позичальника маска картки № НОМЕР_1 у розмірі 4 500,00 грн (а.с. 65-68).

Факт належності платіжної картки № НОМЕР_2 відповідачу та зарахування на неї 26.07.2023 коштів у вказаній вище сумі підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 29.07.2026 (а.с. 103-104).

27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (Фактор) укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф (а.с. 33-37), за умовами якого Клієнт за плату відступив для Фактора Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників зазначений в Реєстрі Боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до вказаного договору факторингу (а.с. 50-51) ТОВ «Фінтраст Україна» за плату набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №6901541 в загальній сумі 12 381,60 грн, з яких: 4 500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 7 881,60 грн заборгованість за відсотками (а.с. 50-54).

Перехід права вимоги за кредитним договором № 6901541 до ТОВ «Фінтраст Україна» підтверджується також даними акту прийому-передачі реєстру боржників від 27.05.2024, акту прийому-передачі інформації в електронному вигляді від 27.05.2024 до вище вказаного договору факторингу (а.с.57 зворот-58), платіжних інструкцій № 420 та 421 обидві від 31.05.2024, № 424 від 04.06.2024 (а.с.48-49), акту від 04.06.2024 за договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 (а.с.56).

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування вказаного товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с.63).

Таким чином, відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату прийняло належні Клієнту права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема, до відповідача за вище зазначеним кредитним договором.

Згідно з даними розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6901541 від 26.07.2023, наданого ТОВ «Авентус Україна», станом на 26.05.2024 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в загальному розмірі 12 381,60 гривень, з яких заборгованість за основним боргом становить 4 500,00 грн, заборгованість за відсотками 7 881,60 грн (8 238,60 грн - 357 грн, сплачених відповідачем 15.09.2026), які нараховувались за період з 26.07.2023 по 26.10.2023 (а.с. 76-82).

Позивач, отримавши право вимоги до відповідача за Договором, здійснив донарахування відсотків за 54 дні користування кредитом у період з 28.05.2024 по 20.07.2024 в загальному розмірі 4 835,70 грн, про що свідчить наданий Товариством розрахунок заборгованості (а.с.83).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень вказаного вище законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції на час укладення вище зазначеного договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України (яка діяла на час укладення цього договору факторингу) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2).

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним. Первісний кредитор виконав умови договору, натомість відповідач кредит у встановлений строк не повернув.

Відповідач порушив умови кредитного договору, прострочив повернення коштів, а тому у кредитодавця виникло право вимагати повернення боргу та сплати процентів.

ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем вимог та наданих на їх підтвердження доказів, в тому числі і на підтвердження належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором №6901541 від 26.07.2023.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Товариства в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 500,00 грн підлягають задоволенню.

Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачем кредитним договором суд виходить з такого.

24.12.2023 набрав чинності Закон України № 3498-IX, яким встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що ці обмеження поширюються на договори, укладені до набрання чинності Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання ним чинності.

Хоча сторони вільні у визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України), суд враховує, що Закон України «Про споживче кредитування» спрямований на захист слабшої сторони (споживача) і запобігання покладенню на нього надмірного тягаря. Також суд вважає, що законодавець, прийнявши Закон № 3498-IX, чітко висловив волю держави щодо обмеження надвисоких процентних ставок на ринку мікрокредитування. Хоча формально цей Закон не має зворотної сили до даного договору, його положення слугують орієнтиром для визначення того, який розмір відсотків вважається справедливим та допустимим у сучасних правовідносинах. Також згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала на необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Стягнення відсотків, які в рази перевищують суму позики, нарахованих за надвисокою ставкою, порушує цей баланс і призводить до надмірного збагачення кредитодавеця за рахунок боржника, що не відповідає меті цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги введені законодавцем обмеження як критерій розумності нарахувань, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин принцип справедливості, обмеживши розмір відсотків, що підлягають стягненню.

Так, Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023, внесено зміни до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яку доповнено частиною п`ятою. Відповідно до вказаної норми, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої згідно з частиною четвертою цієї статті, не може перевищувати 1%.

Крім того, Законом України № 3498-ІХ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка застосовується в таких межах: з 24.12.2023 до 21.04.2024 (включно) - 2,5 %; з 22.04.2024 до 19.08.2024 (включно) - 1,5 %; а з 20.08. 2024 - 1 %.

Суд погоджується з розміром заборгованості за відсотками станом на 26.05.2024 в сумі 7 881,60 грн, які нараховані за період з 26.07.2023 по 26.10.2023 з урахуванням сплати відповідачем 357 грн.

Щодо нарахування відсотків Товариством за період з 28.05.2024 по 20.07.2024 слід зазначити, що позивач, отримавши за договором факторингу №27.05/24-Ф права кредитора за кредитним договором № 6901541, укладеним з відповідачем, має право на нарахування відсотків за користування кредитом у вказаний період.

При цьому розрахунок розміру таких відсотків з урахуванням вище наведених положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо застосування, зокрема, в період з 28.05.2024 по 20.07.2024, максимальної процентної ставки 1,5 % на день, становить 3 645,00 грн (4 500,00 грн тіло кредиту ? 1,5 % ? 54 дні).

Таким чином, загальний розмір заборгованості за нарахованими відсотками, що підлягає стягненню, становить: 11 526,60 грн (7 881,60 грн + 3 645,00 грн).

Всього загальна сума заборгованості за Договором, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 16 026,60 грн, шо складається з заборгованості за тілом кредиту 4 500,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками - 11 526,60 грн.

5. Розподіл судових витрат.

За положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пункт 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України визначає, що д о витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Загальна ціна позову складала 17 217,30 грн. Судом задоволено вимог на суму 16 026,60 грн. Відсоток задоволених вимог становить 93%.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 7995 від 15.07.2026). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 476,00 грн (2 662,40 грн х 93%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг.

На підтвердження цих витрат позивач надав: копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.202, копію заявки на виконання доручення №21808 від 15.06.2026, копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 21808 від 14.07.2026 (а.с. 88), рахунка на оплату № 21808-14/07-2026 від 14.07.2026, ордер на надання правничої допомоги адвокатом Столітнім М.М. Згідно з наданими документами, вартість послуг адвоката становить 10 000,00 грн.

При розв`язанні питання про розподіл цих витрат суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, згідно з яким зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат з власної ініціативи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом, не подав відзиву на позов та не заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, обов`язок доведення їх неспівмірності не виконаний.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 300, 00 грн, що становить 93 % від 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-285, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6901541 від 26.07.2023 у сумі 16 026 (шістнадцять тисяч двадцять шість) грн 60 коп., яка складається з: 4 500,00 грн - заборгованість за основним боргом, 11 526,60 грн - заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 300 (дев`ять тисяч триста) гривень 00 копійок.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 09.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК