Рішення № 139620962, 03.09.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/757/26

Провадження № 2-о/671/31/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 р. м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Никифорова Є. О.

секретар судового засідання Козак Г. А.

за участю: заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці адвоката Трачука О. Д.,

представника заінтересованої

особи Балтака Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить, з урахуванням заяви про уточнення вимог, встановити факт її проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з листопада 2022 року по день його смерті.

В обґрунтування заяви зазначає, що з листопада 2022 року вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, разом проводили дозвілля, планували зареєструвати шлюб, однак у зв`язку з проходженням ОСОБА_2 військової служби зробити цього не встигли. Зазначає, що ОСОБА_2 матеріально забезпечував сім`ю, перераховував їй грошові кошти, підтримував сімейні стосунки із нею та її дочкою.

Посилається на те, що встановлення зазначеного факту необхідне їй для реалізації прав, пов`язаних із загибеллю ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини.

На підтвердження своїх доводів заявниця подала письмові докази, зокрема банківські документи, фотографії, листування, документи щодо ведення спільного господарства, а також показання свідків, які можуть підтвердити факт їх спільного проживання однією сім`єю.

Заявниця та її представник у судовому засіданні заяву підтримали. Представник заявниці надав пояснення, що відповідають доводам заяви, та пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з листопада 2022 року по червень 2024 року не перебували у будь-якому зареєстрованому шлюбі. Крім того, у ОСОБА_2 відсутні особи, зокрема батьки та діти, які мають право на отримання виплат у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. На думку представника заявниці, той факт, що спільне проживання заявниці із ОСОБА_2 припинилося у лютому 2024 року у зв`язку з переведенням останнього до іншої військової частини, що дислокувалася у Київській області, а у подальшому відбуттям ОСОБА_2 до зони ведення бойових дій, не означає припинення сімейних відносин.

Заявниця у судовому засіданні заяву підтримала та пояснила, що вона познайомилася з ОСОБА_2 у жовтні 2022 року в місті Волочиську, коли він проходив військову службу. Після нетривалого спілкування вони почали зустрічатися та з листопада 2022 року стали проживати однією сім`єю у квартирі її батьків у м. Волочиську за адресою: АДРЕСА_1 . За словами заявниці, вони вважали один одного чоловіком і дружиною, так само їх сприймали родичі, друзі та знайомі.

Заявниця зазначила, що під час спільного проживання вони вели спільне господарство, облаштовували спільне житло, придбали меблі, зокрема шафу, ліжко, стіл, пилосос та інші речі для спільного користування. Окрім того, ОСОБА_2 систематично перераховував їй грошові кошти на банківський рахунок, що підтверджується випискою з банківського рахунку, а також надавав матеріальну допомогу готівковими коштами. За словами заявниці, він повністю забезпечував сім`ю, не бажав, щоб вона продовжувала працювати. ОСОБА_2 брав участь в оплаті комунальних послуг, придбанні продуктів харчування, речей для побуту та предметів, необхідних для навчання її доньки. Всі рідні та близькі сприймали їх як подружжя, хоча шлюб між ними зареєстрований не був. Вони мали спільний бюджет та спільні плани на майбутнє, зокрема планували зареєструвати шлюб.

Заявниця також зазначила, що ОСОБА_2 приділяв значну увагу вихованню її доньки, допомагав їй з навчанням, підтримував її захоплення, зокрема колекціонуванням монет, возив на кінні змагання до м. Тернополя, фактично виконував батьківські обов`язки. Водночас біологічний батько дитини участі у її вихованні майже не брав.

У лютому 2024 року ОСОБА_2 перевели для проходження військової служби до Київської області, у зв`язку з чим їх спільне постійне проживання припинилося, однак сімейні відносини тривали. Вони підтримували постійний зв`язок та відвідували один одного: у березні 2024 року ОСОБА_2 перебував у відпустці та приїжджав до м. Волочиська, а у квітні й травні 2024 року заявниця неодноразово приїжджала до нього за місцем проходження служби. Востаннє вони спілкувалися шляхом листування у месенджері Viber 11 червня 2024 року, напередодні його вибуття на виконання бойового завдання.

Після цього зв`язок із ОСОБА_2 був втрачений. Спочатку командування повідомляло, що підстав для занепокоєння немає, однак згодом стало відомо про його зникнення безвісти, про що брат ОСОБА_2 отримав відповідне офіційне сповіщення.

Заявниця також пояснила, що після зникнення ОСОБА_2 брала активну участь у його пошуках, об`єднавшись із родичами інших зниклих безвісти військовослужбовців, була координатором відповідної групи, здійснювала пошук інформації щодо можливих збігів ДНК та інших відомостей. У січні 2025 року з нею зв`язалася сестра одного з побратимів ОСОБА_2 та повідомила про можливий збіг щодо невпізнаного тіла, яке перебувало у Черкаському обласному бюро судово-медичної експертизи. У подальшому за результатами молекулярно-генетичної експертизи було підтверджено збіг ДНК, а також встановлено, що при загиблому знаходилися його документи та особиста річ, подарована заявницею, після чого особу загиблого було остаточно ідентифіковано як ОСОБА_2 . Заявниця вказує, що вона була присутня на похороні ОСОБА_2 як цивільна дружина.

Під час спільного проживання з ОСОБА_2 ні він, ні вона у шлюбі не перебували, спільних дітей не мають.

Представник заінтересованої особи вважав заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки період спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 був нетривалим. Звертає увагу суду на ту обставину, що спільне проживання заявниці із ОСОБА_2 у м. Волочиську припинилося ще у лютому 2024 року у зв`язку з переведенням військовослужбовця ОСОБА_2 до військової частини, що дислокувалася за межами Хмельницької області.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Новоолександрівка Покровського району Донецької області загинув військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 12), постановою слідчого про ідентифікацію особи трупа (а. с. 9-11).

З листопада 2022 року заявниця почала спільно проживати з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

За час проживання однією сім`єю заявниця та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири, у якій вони проживали, купували меблі та інші предмети домашнього вжитку, зокрема спільно було придбано шафу, ліжко, стіл, пилосос. Факт придбання шафи-купе підтверджується накладною від 18.09.2023 року (а. с. 14). За час спільного проживання ОСОБА_2 переказав на банківський рахунок заявниці грошові кошти на суму 112900,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку (а. с. 15-16).

Факт спільного проживання однією сім`єю як подружжя підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які допитані у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_2 доводиться йому рідним братом. Свідок проживає у Київській області. Брат проходив військову службу у м. Волочиську Хмельницької області. У телефонній розмові ОСОБА_2 повідомив йому, що з листопада 2022 року він почав проживати з ОСОБА_1 однією сім`єю у м. Волочиську, що між ними склалися теплі сімейні відносини. Вони планували зареєструвати шлюб.

Пізніше, влітку 2023 року, брат разом з ОСОБА_1 приїжджали до нього у гості. Потім ще раз приїжджали разом на його день народження. Після того, як ОСОБА_2 перевели до бойової частини, ОСОБА_1 неодноразово приїжджала до брата у м. Київ. Він особисто також зустрічався із братом та ОСОБА_1 у м. Києві. У червні 2024 року брат телефонував йому востаннє. Пізніше йому прийшло сповіщення про зникнення брата безвісти під час бойових дій. З моменту зникнення брата ОСОБА_1 брала активну участь у його розшуку. Після того, як передали тіло, брала участь в упізнанні загиблого. Була присутня на похороні ОСОБА_2 . Також пояснив, що ОСОБА_2 був зареєстрований у належній йому квартирі, але у 2022-2024 роках проживав у м. Волочиську.

Свідок також підтвердив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали спільні фінанси, спільно придбавали речі - новий стіл для доньки ОСОБА_1 , ліжко, шафу. Також брат надавав кошти для того, щоб зібрати доньку ОСОБА_1 до школи. ОСОБА_2 був розлучений з 2021 року, дітей не мав. Він особисто сприймав і сприймає ОСОБА_1 як дружину брата.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З ОСОБА_1 вона давно знайома, так як вона проживає по сусідству у одному з нею під`їзді багатоквартирного будинку. Приблизно три роки тому у квартирі ОСОБА_1 почав проживати чоловік на ім`я ОСОБА_6 . Із ним ОСОБА_1 часто заходила і виходила з будинку. Часто бачила, як вони спільно гуляли, трималися за руки. Також ОСОБА_6 гуляв із донькою ОСОБА_1 . Вона їх сприймала як одну сім`ю.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 . З ОСОБА_1 знайома, оскільки вона проживає у одному з нею під`їзді багатоквартирного будинку. Приблизно з кінця 2022 року ОСОБА_1 почала проживати з чоловіком. Їх часто бачила разом. Чоловік також відводив дитину до школи. Це тривало близько півтора року.

Факт проживання заявниці та ОСОБА_2 однією сім`єю підтверджується також особистою перепискою між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та донькою заявниці (а. с. 70-77), спільними фотографіями заявниці та ОСОБА_2 , фотографіями з похорону ОСОБА_2 (а. с. 78-80).

Наведені докази суд оцінює у їх сукупності та взаємному зв`язку, оскільки кожен із них окремо підтверджує лише певні обставини, тоді як їх сукупність дає достатні підстави для висновку про характер відносин, які склалися між заявницею та ОСОБА_2 .

Зокрема, показання свідка ОСОБА_3 , який є рідним братом ОСОБА_2 , узгоджуються з поясненнями заявниці щодо часу початку їх спільного проживання, характеру їхніх взаємовідносин, наявності спільного побуту, спільних фінансів, придбання речей для спільного користування та наміру зареєструвати шлюб. При цьому свідок безпосередньо спостерігав їхні взаємовідносини під час спільних приїздів та особистих зустрічей і сприймав заявницю як дружину свого брата.

Показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають у тому самому багатоквартирному будинку, де мешкала заявниця, також підтверджують тривале спільне проживання заявниці з ОСОБА_2 , їхню повсякденну поведінку як сім`ї, спільні прогулянки, спільну участь ОСОБА_2 у житті та вихованні доньки заявниці. Зазначені показання узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі.

Письмові докази також підтверджують не лише факт перебування заявниці та ОСОБА_2 у близьких особистих відносинах, а саме існування між ними усталених сімейних відносин. Так, банківська виписка свідчить про систематичне перерахування ОСОБА_2 заявниці грошових коштів на загальну суму 112900,00 грн, накладна від 18.09.2023 року підтверджує придбання меблів для спільного користування, а листування між ОСОБА_2 , заявницею та її донькою, а також спільні фотографії підтверджують особистий та сімейний характер їхніх відносин.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому закон не пов`язує існування сім`ї виключно з державною реєстрацією шлюбу. Сім`я може створюватися також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц зазначено, що визначальною ознакою сім`ї є не лише спільне проживання осіб, а й пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків. При цьому для встановлення факту належності особи до членів сім`ї необхідно оцінювати сукупність обставин, які свідчать про фактичний характер сімейних відносин.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення факту їх спільного проживання, наявності спільного побуту, виникнення у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. При цьому спільне проживання може мати місце і за умови тривалої відсутності одного з осіб за місцем проживання у зв`язку з особливостями роботи або служби, зокрема у зв`язку з несенням військової служби. Верховний Суд також наголошує на необхідності встановлення саме сукупності усталених обставин та відносин, а не окремих фактів, таких як перебування у близьких стосунках, пересилання коштів чи проживання за однією адресою.

Оцінюючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обмежувалися особистими стосунками чи спільним проживанням. Між ними склався спільний побут, вони мали спільний бюджет, спільно набували речі для користування сім`єю, здійснювали спільні витрати, ОСОБА_2 надавав заявниці систематичну матеріальну допомогу, брав участь у забезпеченні її доньки, займався її вихованням та навчанням, а також мав із заявницею спільні плани на майбутнє, зокрема щодо реєстрації шлюбу.

Таким чином, у зазначений період між заявницею та ОСОБА_2 існували взаємні права та обов`язки, властиві подружжю, а самі вони сприймали один одного як чоловік та дружину, що підтверджується не лише поясненнями заявниці, але й показаннями свідків та письмовими доказами.

Посилання представника заінтересованої особи на нетривалість періоду спільного проживання не спростовує наведеного висновку суду. Чинне законодавство не встановлює мінімального строку, протягом якого чоловік та жінка повинні спільно проживати для того, щоб їхні відносини могли бути визнані сімейними. Визначальним є не формальна тривалість такого проживання, а наявність сукупності ознак сім`ї, передбачених статтею 3 Сімейного кодексу України.

Не може бути підставою для відмови у встановленні заявленого факту і припинення спільного постійного проживання заявниці та ОСОБА_2 у лютому 2024 року.

Як установлено судом, зміна місця проходження ОСОБА_2 військової служби була зумовлена його переведенням до іншої військової частини, а надалі виконанням військових обов`язків у зоні ведення бойових дій. Після припинення спільного проживання за одним місцем проживання сімейні відносини між ними не припинилися: вони підтримували постійний зв`язок, відвідували один одного, заявниця приїжджала до ОСОБА_2 за місцем його служби, а їхнє спілкування тривало до червня 2024 року, безпосередньо перед його вибуттям на виконання бойового завдання.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, відповідно до якої для оцінки факту спільного проживання не є визначальним те, що один із чоловіка та жінки у зв`язку з особливостями своєї роботи або служби може тривалий час бути відсутнім за місцем спільного проживання.

При цьому суд враховує, що після переведення ОСОБА_2 до іншої військової частини сторони не припинили своїх особистих та сімейних відносин, а продовжували підтримувати постійний зв`язок, відвідували один одного та зберігали взаємну підтримку. Отже, зміна місця проходження військової служби об`єктивно зумовила неможливість їхнього постійного спільного проживання, однак сама по собі не свідчила про припинення сімейних відносин.

Суд також бере до уваги поведінку заявниці після зникнення ОСОБА_2 безвісти. Її активна участь у пошуку військовослужбовця, взаємодія з його родичами та родичами інших зниклих безвісти військовослужбовців, участь у процесі ідентифікації його останків та присутність на похованні узгоджуються з її поясненнями щодо характеру їхніх сімейних відносин та додатково підтверджують їхню сталість.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що з листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися фактичні сімейні відносини, притаманні подружжю, без державної реєстрації шлюбу, які тривали до дня смерті ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку окремого провадження.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік фактів, які суд розглядає в такому порядку, зокрема суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Заявницею зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 необхідне їй для реалізації прав, пов`язаних із його загибеллю під час захисту України. Отже, встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення та спрямоване на створення умов для реалізації нею прав, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця.

Судом також встановлено, що у період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у іншому зареєстрованому шлюбі між собою не перебували, що відповідає вимогам законодавства для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягає встановленню у заявлений період, а саме з листопада 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 4, 13, 76-81, 89, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, статтею 3 СК України, суд

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ), заінтересована особа Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6), про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період з листопада 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повне рішення виготовлено 09.09.2026 р.

Суддя Є. О. Никифоров