Ухвала суду № 139620635, 09.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2291/26

Провадження № 1-кс/461/5489/26

УХВАЛА

про надання дозволу на арешт майна

09.09.2026 року, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 про надання дозволу на арешт майна, -

в с т а н о в и в :

слідчий слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 12025140000000845 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 332, ч.ч. 2, 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114 КК України, погодженим прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , що полягатиме у позбавлені права на розпорядження (відчужувати, продавати, дарувати) та користування майном, а саме:

- транспортний засіб марки BMW X5, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «BMW X5» НОМЕР_3 та ключі від нього;

- транспортний засіб марки «ВАЗ 210990», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 .

Подане клопотання мотивує тим, що з метою досягнення дієвості цього провадження необхідно накласти арешт на вказане майно.

Слідчий просить проводити слухання справи без його участі.

Враховуючи положення ч.2 ст.172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливим провести судовий розгляд без повідомлення власника майна.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025140000000845 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 332, ч.ч. 2, 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 114 КК України, -

У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено діяльність стійкого, структурованого та внутрішньо організованого об`єднання осіб злочинної організації, створеної та очоленої ОСОБА_6 , до складу якої увійшли ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .

Злочинна організація діяла на підставі єдиного злочинного плану, мала визначену структуру, ієрархію та розподіл функцій між учасниками, які забезпечували взаємодію організаційної, фінансово-документальної, контактної, медичної та координаційної ланок. ОСОБА_6 як організатор і керівник визначав загальний порядок діяльності, осіб, щодо яких злочинна організація брала на себе зобов`язання, очікуваний результат і його вартість, визначав виконавців та послідовність їх дій, координував взаємодію між учасниками і контролював виконання домовленостей. ОСОБА_7 та ОСОБА_11 забезпечували організаційно-обліковий, фінансово-документальний та координаційний напрям діяльності, а ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 виконували визначені функціональні завдання щодо первинного контакту, медичного супроводу, проходження медичних процедур, оформлення документів та вирішення питань із використанням можливостей впливу на відповідних осіб.

Механізм злочинної діяльності полягав у тому, що після звернення зацікавленої особи та погодження кінцевого результату її справа передавалася між учасниками злочинної організації, які відповідно до визначених функцій забезпечували отримання коштів і документів, їх облік та передачу, організацію медичних процедур, госпіталізацій, оформлення медичної документації та використання наявних можливостей впливу на осіб, від яких залежало прийняття необхідних рішень. Такий механізм не був випадковою сукупністю окремих дій, а передбачав постійний обмін інформацією, передачу справ між учасниками та продовження їх виконання незалежно від особистої участі окремого виконавця.

Зазначений механізм систематично реалізовувався щодо різних осіб, зокрема військовослужбовців та інших громадян, з метою створення необхідних медичних і документальних підстав для припинення проходження військової служби або отримання можливості виїзду за межі України. Повторюваність такого алгоритму, внутрішній облік осіб та коштів, передача справ між учасниками і взаємодоповнюваність виконуваних ними функцій свідчать про стійкий характер діяльності злочинної організації.

Зокрема, реалізацію вказаного механізму задокументовано щодо військовослужбовця військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_13 , у якого після отримання учасниками злочинної організації 18 000 доларів США було організовано послідовне проходження медичних процедур, госпіталізацій та оформлення медичної документації із використанням можливостей впливу учасників злочинної організації на залучених до цього процесу осіб. У подальшому 13.08.2026 ОСОБА_13 встановлено другу (ІІ) групу інвалідності безстроково, після чого він був звільнений з військової служби, а отриманий статус створив передбачену законодавством підставу для перетину державного кордону України.

Також учасниками злочинної організації за 10 000 доларів США організовано використання наявних у них можливостей впливу на осіб, від яких залежало прийняття відповідних рішень щодо медичного та документального оформлення ОСОБА_14 , унаслідок чого останньому встановлено групу інвалідності, що створило передбачену законодавством підставу для перетину державного кордону України. 17.08.2026 ОСОБА_14 скористався зазначеною можливістю, перетнув державний кордон України та не повернувся в Україну.

Крім того, аналогічним механізмом щодо ОСОБА_15 організовано його медичне оформлення, у результаті якого 13.11.2025 йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що створило передбачену законодавством підставу для перетину державного кордону України. Надалі ОСОБА_15 26.07.2026 та 12.08.2026 перетнув державний кордон України.

Таким чином, діяльність злочинної організації була спрямована на систематичне одержання неправомірної вигоди за використання учасниками наявних у них можливостей впливу на осіб, уповноважених на прийняття відповідних рішень, а також на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод, надання вказівок та забезпечення оформлення документів, необхідних для такого виїзду.

03.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприянні такому переправленню шляхом надання вказівок і усунення перешкод, з корисливих мотивів у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 332 КК України, одержанні неправомірної вигоди для себе та учасників злочинної організації за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 369-2 КК України, а також одержанні неправомірної вигоди для себе та учасників злочинної організації за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У частині 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Відповідно до реєстраційної картки на транспортний засіб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності належить транспортний засіб марки BMW X5, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Окрім цього, 03.09.2026 у ході обшуку автомобіля марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_7 , VIN- НОМЕР_2 , окрім інших речей виявлено та вилучено:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «BMW X5» НОМЕР_3 ;

- ключі до транспортного засобу автомобіля марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2

- транспортний засіб марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 .

Зазначене майно, враховуючи норми ч. 10 ст. 170 КПК України, є об`єктом, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Також, відповідно до реєстраційної картки на транспортний засіб, дружині підозрюваного - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві власності належить транспортний засіб марки «ВАЗ 210990», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_8 .

Оскільки право власності на транспортний засіб зареєстроване за дружиною підозрюваного під час перебування у шлюбі з ним, враховуючи положення ст. 60, 67, 70 СК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що таке майно вірогідно є спільною сумісною власністю подружжя.

Доказів того, що воно чи його частина є особистою приватною власністю дружини, матеріали справи не містять. У зв`язку з тим, що слідчий суддя позбавлений можливості визначати частки на етапі досудового розслідування, поза межами позовного провадження, тому обтяження майна в цілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання.

Водночас, згідно з ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.

У межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним зі заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а також відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, у зв`язку з цим є необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , з метою конфіскації майна, як виду покарання, оскільки санкція ч. 2 ст. 255 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Крім цього, ч. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 369-2 КК України у вчиненні яких також підозрюється ОСОБА_5 передбачають покарання у виді конфіскації майна.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

На переконання слідчого судді, арешт нерухомого та рухомого майна, забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав подружжя, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, з огляду на завдання кримінального провадження, а також правову підставу для арешту майна.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Враховуючи те, що правовою підставою для накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також доведеність слідчим існування достатніх підстав вважати, що ненакладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження, розпорядження та користування майном виправдовує у цьому випадку ступінь втручання у право власності осіб.

Водночас, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_16 не позбавлена права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в :

клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_9 , що полягатиме у позбавлені права на розпорядження (відчужувати, продавати, дарувати) та користування майном, а саме:

- транспортний засіб марки BMW X5, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «BMW X5» НОМЕР_3 та ключі від нього;

Накласти арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_10 , право власності на яке зареєстроване за останньою, що полягатиме у позбавлені права на розпорядження (відчужувати, продавати, дарувати) та користування майном, а саме: транспортний засіб марки «ВАЗ 210990», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУ Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1