Ухвала суду № 139620552, 09.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7952/26 2/335/4124/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенвський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засіданні Кумер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою судді від 09.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.

Учасники справи у судове засідання не з`явились.

Разом з тим, після відкриття провадження, при детальному вивченні матеріалів судом було виявлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Згідно ч.9 ст.185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

До позовної заяви долучено платіжну інструкцію № 58 від 25.05.2026, відповідно до якої позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1331,50 грн.

Станом на 09.09.2026 підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України згідно квитанції № 58 від 25.05.2026, при перевірці в автоматичному та ручному режимах в комп`ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3» по справі ЄУН 335/7952/26 - відсутнє.

Водночас встановлено, що дана квитанція була врахована раніше в іншій справі ЄУН 335/6111/26, що підтверджується інформацією щодо сплати судового збору з комп`ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3».

У зв`язку з цим, зазначена квитанція не може бути повторно зарахована до цивільної справи № 335/7952/26 та врахована як документ, що підтверджує сплату судового збору саме за цією справою.

Слід зазначити, що законом не передбачено можливість перерахування сплаченого судового збору в межах однієї справи на іншу, при умові, що попередня була повернута. Натомість, законодавцем визначено спеціальний порядок повернення сплаченого судового збору у тій самій справі в якій він був зарахований, шляхом подання заявником відповідного клопотання та постановлення судом ухвали про повернення судового збору. Встановлюючи такий порядок, законом чітко визначено, що судовий збір має бути зарахований в межах конкретної справи, і якщо відомості про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету відсутні, це є підставою для залишення позову без руху та відповідно у разі не усунення такого недоліку це також є підставою для повернення такого позову.

До позовної заяви позивачем не надано суду документу на підтвердження сплати судового збору по справі № 335/7952/26.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн. х 0,4 = 1 331,20 грн).

Судовий збір на день подачі позову до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя підлягає сплаті за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Запорізькій області/м. Запоріжжя/Вознесенівс./22030101; Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997; Номер розрахунку (IBAN): UA098999980313101206000008513; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу -101 ____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (назва суду, де розглядається справа).

Таким чином, позивачу за звернення до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу, яка є вимогою немайнового характеру, необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та надати до суду відповідний документ на підтвердження його сплати.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).

При цьому, зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для ОСОБА_1 , не є перешкодою його в доступі до правосуддя, оскільки останній в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

На підставі викладеного, враховуючи, що після відкриття провадження по справі було встановлено, що заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, заяву на підставі ч.11 ст. 187 ЦПК України слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 175-177, 185, 187 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, якщо у встановлені строки вказані недоліки не будуть усунені, позов буде залишений без розгляду у відповідності до вимог п. 8 ч. 1 ст.257 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.К. Сиротенко