Ухвала суду № 139620365, 08.09.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3580/26

Провадження № 1-кс/307/531/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

08 вересня 2026 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , має інвалідність ІІІ групи, з повною загальною середньою освітою, одруженого, має одну малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12026071160000047 від 30 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071160000047 від 30 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з неодноразовим продовженням такого та який продовжував діяти на момент вчинення, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_2 , України, через державний кордон України з Румунією. Так, маючи на меті злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, 01 вересня 2026 року, ОСОБА_5 відшукав особу, яка має намір перетнути державний кордон України з Румунією поза встановленими пунктами пропуску, а саме ОСОБА_7 та обумовив з останнім вартість такої послуги в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США. Дійшовши домовленості на вище вказаних умовах, ОСОБА_5 надав вказівку ОСОБА_7 прибути 04 вересня 2026 року до міста Тячів Закарпатської області, де поселитися до готелю та чекати його подальших вказівок. В подальшому, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, 06 вересня 2026 року, о 11:00 годині, прибув на легковому автомобілі марки «Skoda» моделі «Octavia» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 до готелю «Світанок», що розташований в місті Тячів по вулиці Незалежності, 114, Закарпатської області, де біля вказаного готелю за попередньою домовленістю на нього очікував ОСОБА_7 . Підібравши ОСОБА_7 до салону автомобіля марки «Skoda» моделі «Octavia» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , ОСОБА_5 почав рух по місту Тячів Закарпатської області, де під час їзди запропонував ОСОБА_7 декілька способів перетину кордону України з Румунією, пов`язаних з незаконним перетином та назвав вартість кожного з них. При цьому, надав обіцянку у сприянні його перетину та здійснення супроводу безпосередньо до іншої сторони кордону, тобто до країни Румунія. Крім цього ОСОБА_5 надав поради та вказівки щодо алгоритму дій безпосередньо під час та після незаконного перетину кордону України та у разі виявлення ОСОБА_7 працівниками правоохоронних органів країни Румунія. Отримавши поради та вказівки, ОСОБА_7 визначив для себе незаконний спосіб перетину кордону України вартістю 15 000 доларів США та після чого, на вказівку ОСОБА_5 , помістив до бардачка (органайзера) автомобіля, який відчинив ОСОБА_5 , грошові кошти в сумі 15 000 доларів США та таким чином останній завершив свій злочинний умисел на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, так як отримав реальну змогу розпоряджатися вказаними коштами як власними. Продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, ОСОБА_5 надав вказівки ОСОБА_7 слідкувати за мобільним телефоном, очікувати подальших вказівок та повернутися до готелю. Надалі, автомобіль марки «Skoda» моделі «Octavia» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 попрямував до виїзду з міста Тячів Закарпатської області, однак близько 11:40 години цього ж дня, напроти ТЦ «Престиж», що за адресою місто Тячів, вул. Незалежності, 112, Закарпатської області, автомобіль під керуванням ОСОБА_5 був зупинений працівниками правоохоронних органів, чим було зупинено протиправну діяльність останнього. Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій з корисливих мотивів. 07.09.2026 року, ОСОБА_5 ,повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 ,підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 06.09.2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 01.09.2026 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 06.09.2026 року, протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 06.09.2026 року, та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.

Слідчий зазначив, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, і відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема неналежним чином виконуючи свої процесуальні обов`язки, передбачені ч.7 ст.42 КПК України, незаконно впливати на свідка, з метою зміни показів на його користь або відмови від дачі показів. Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_5 може перетнути кордон України в будь-який момент, так як має на це законні підстави не підпадаючи під критерії військовозобов`язаного, може впливати на свідка ОСОБА_7 . У органу досудового розслідування наявні достатні докази вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років. Отже, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вище наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою. Беручи до уваги вище викладене та враховуючи неможливість запобігання зазначених ризиків застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, просить клопотання задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 подав до суду заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилається на те, що уклопотанні органом досудового слідства не надано належних доказів, які б підтверджували можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування. Необгрунтованість позиції слідчого про можливість переховування від слідства і суду, стверджується також і тим, що ОСОБА_5 є молодим за віком (повні 25 років), має міцні соціальні зв`язки, є одруженим. має постійне місце проживання, де мешкає разом з дружиною та малолітньою дитиною, позитивно характеризується за місцем проживання; володіє хорошою репутацією; не має судимостей у минулому, стан здоров`я підозрюваного характеризується тим, що він є особою з інвалідністю 3 групи. Наявність зазначених обставин не створює підстав для жодних обгрунтованих припущень щодо наявності ризиків переховування ОСОБА_5 від слідства і суду. Ступінь тяжкості злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про його особу, спосіб життя, не дають підстави для існування ризиків його переховування від органів досудового розслідування та/або суду. незаконного впливу на свідка чи інших учасників кримінального провадження, вчинення ним нового кримінального правопорушення. Доводи клопотання про те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності з огляду на строк покарання (від до 9 років позбавлення волі), що передбачене ч.3 ст.332 КК України, також не можуть бути підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. 3 матеріалів клопотання вбачається, що свідок ОСОБА_7 допитаний органом досудового розслідування, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, оскільки копії протоколів його допитів долучені до клопотання. Щодо можливості перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі неналежним чином виконувати свої процесуальні обов`язки захисник зазначив, що матеріали клопотання не містять жодних доказів на підтвердження доводів про можливість вчинення підозрюваним таких дій. Дані про особу підозрюваного, спосіб життя, не дають підстави для висновку про наявність таких ризиків. Абстрактне припущення про можливість вчинити ті чи інші дії, в тому числі ухилитися від слідства і суду, впливати на свідка, перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином, не створює підстав для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, який є найсуворішим. Просить суд в задоволенні клопотання слідчого СВ Тячівського РВП про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що є достатні підстави щодо підозри ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого йому злочину та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Просить клопотання задовольнити.

Підозрюваний та захисник в судовому засіданні просять в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071160000047 від 30 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, підслідність якого визначено за СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

Також встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_5 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Також досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Беручи до уваги наведене, та те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дев`яти років, враховуючи особу підозрюваного, який має одну малолітню дитину, стан його здоров`я, який має інвалідність третьої групи, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_5 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід в виді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі "Мангурас проти Іспанії" від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: вчинений з корисливих мотивів, в період воєнного стану, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, який має інвалідність третьої групи, а тому виправданим є необхідність визначити підозрюваному заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 гривень 00 копійок, оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин кримінального провадження; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 182, 183, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 запобіжний захід в виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строком до 60 днів.

Строк дії ухвали до 24 години 00 хвилин 04 листопада 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача ДКСУ, м. Київ, рахунок UA198201720355209001000018501, код банку отримувача - 820172, призначення платежу: застава.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин кримінального провадження;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

Зазначені обов`язки застосовуються на строк не більше двох місяців із дня винесення ухвали, і у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.

Після закінчення строку, на який на підозрюваного покладені обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Тячівський районний суд Закарпатської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 10 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1