Рішення № 139620315, 10.09.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2026/26

2/301/1473/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №236262 від 30.05.2023 року в сумі 10650 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 травня 2023 року між ТОВ «Займер» (14.09.2023 року змінено найменування на ТОВ «Клай Інвест») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено Кредитний договір №236262 (далі Кредитний договір).

На виконання умов Кредитного договору відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 грн.

На підставі Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 року ТОВ «Клай Інвест» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за Кредитним договором №236262 від 30.05.2023 року до відповідача.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим розмір його заборгованості перед позивачем становить 10650 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн., заборгованість за відсотками 7650 грн.

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №236262 від 30.05.2023 року в сумі 10650 грн. та судові витрати на загальну суму 8662,40 грн., з яких: 2662,40 грн. - сплачений судовий збір, 6000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача Романенка М.Е. витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_2 та про зарахування на цей рахунок в період з 30.05.2023 року по 31.05.2023 року включно грошових коштів в сумі 3000 грн. від ТОВ «Займер».

На виконання ухвали суду від 17.08.2026 року, 08 вересня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

Представник позивача Романенко М.Е. будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, згідно прохальної частини позовної заяви просив розглянути справу без участі представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.13,103-106).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, поважність неявки не підтвердив, відзиву на позов не подав (а.с.93-94,107).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 625, 629, 1054 ЦК України, цивільні зобов`язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди іншій особі; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор вправі відповідно до умов договору та положень закону вимагати виконання порушеного зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно положень ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 та 519 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судом встановлено, що 30 травня 2023 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено Договір про надання фінансового кредиту №236262 (далі Кредитний договір) (а.с.47-57).

Відповідно до п. 1.1., 1.2., 2.1. Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 12.06.2023 року. Строк дії договору 14 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами. Кредит надається споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (а.с.47).

Відповідно до п.1.4. Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (а.с.47) - №5457-08ХХ-ХХХХ-1240, яка вказана у Додатку №1 до Кредитного договору (а.с.56).

Надання відповідачу 30.05.2023 року кредиту в сумі 3000 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_2 підтверджується копією листа ТОВ «ПрофітГід» (а.с.46).

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 01.09.2026 року за №20.1.0.0.0/7-260827/37949-БТ, наданого на виконання ухвали суду від 17.08.2026 року в частині витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) і по цьому рахунку було зарахування коштів на суму 3000 грн. за 30.05.2023 року (а.с.110).

Згідно з п.1.3. Кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 1825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу. Тип процентної ставки фіксована (а.с.47).

Відповідно до п. 4.4., 4.4.2. Кредитного договору відповідач зобов`язувався своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому Договором (а.с.51).

Пунктами 4.1., 4.1.1. Кредитного договору ТОВ «Займер» було надано право вимагати від відповідача повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим Договором і додатками до нього (а.с.48).

Протоколом №13/09/2023 загальних зборів учасників ТОВ «Займер» від 13.09.2023 року змінено найменування ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест» (а.с.74-75).

На підставі Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 року (а.с.28-38) ТОВ «Клай Інвест» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за Кредитним договором №236262 від 30.05.2023 року до відповідача, що підтверджується: копією Акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 19.04.2024 року (а.с.16); копією платіжної інструкції №8041 від 19.04.2024 року (а.с.61); копією витягу з Реєстру прав вимог від 19.04.2024 року, згідно якого заборгованість відповідача за Кредитним договором становила 10650 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 7650 грн. заборгованість по відсоткам (а.с.18).

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконував, натомість його контрагенти належним чином виконали свої зобов`язання за цим договором, надавши відповідачу грошові кошти в порядку та на умовах відповідного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №236262 від 30.05.2023 року за період з 31.05.2023 року по 18.04.2024 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 10650 грн. (а.с.19-24).

Дана сума складається з:

- заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн.,

- заборгованості за відсотками - 7650 грн., які нараховані з 31.05.2023 року по 21.07.2023 р.

Згідно даного розрахунку відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відзиву на позов та доказів, які спростовують позовні вимоги, відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в сумі 7650 грн. суд приходить до таких висновків.

Згідно з п.1.2. Кредитного договору, строк дії договору 14 днів, тобто до 12.06.2023 року.

Оскільки відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитним договором, то відповідно він не скористався наданим йому п. 4.3.3., 4.3.7. Кредитного договору правом на продовження строку надання кредиту і відповідно строк дії Кредитного договору не змінювався.

Відповідно до Графіку розрахунків та загальної вартості кредиту, що є Додатком №1 до Кредитного договору, загальна вартість кредиту протягом строку дії Кредитного договору становить 5100 грн., з яких: 3000 грн. сума кредиту, 2100 грн. сума процентів за користування кредитом (а.с.56).

Однак, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відсотки в сумі 7650 грн., які нараховані з 31.05.2023 року по 21.07.2023 року, тобто після закінчення строку дії Кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому, компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №236262 від 30.05.2023 року, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 5100 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн.,

- заборгованість за відсотками 2100 грн. за період з 30.05.2023 року по 12.06.2023 року.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. (а.с.1) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц (провадження №61-12669св23).

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано:

- копію Договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» і адвокатом Білецьким Б.М. (а.с.39-44);

- копію Додаткової угоди №236262 від 10.08.2026 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 року (а.с.45);

- копію Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом Білецьким Б.М. від 21.07.2026 року на суму 6000 грн., з яких: 1) усна консультація клієнта щодо обставин справи 250 грн. за 0,5 год. (500 грн. за 1 год.); 2) письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин 750 грн. за 1 год.; 3) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1500 грн. за 1 год.; 4) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач 3000 грн. за 2 год. (1500 грн. за 1 год.); 5) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 500 грн. за 0,5 год. (1000 грн. за 1 год.) (а.с.17);

- копію Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі Договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 року та додаткової угоди до нього на загальну суму 6000 грн., з яких: 1) усна консультація клієнта щодо обставин справи 250 грн. за 0,5 год. (500 грн. за 1 год.); 2) письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин 750 грн. за 1 год.; 3) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1500 грн. за 1 год.; 4) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач 3000 грн. за 2 год. (1500 грн. за 1 год.); 5) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 500 грн. за 0,5 год. (1000 грн. за 1 год.) (а.с.25).

Однак, з огляду на ціну позову, на складність справи та виконані адвокатом роботи, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 2000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на загальну суму 4662,40 грн., що складаються із судового збору, який був сплачений позивачем при пред`явленні даного позову до суду у сумі 2662,40 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог та виходячи з мінімальної ставки судового збору), та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Керуючись ст. 514, 519, 526, 530, 610, 629, 631, 634, 639, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за Кредитним договором №236262 від 30 травня 2023 року в сумі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 42649746, судові витрати в сумі 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських