Ухвала суду № 139620159, 08.09.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3615/26

Номер провадження 1-в/570/206/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

представника установи

виконання покарань ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне в режимі відеоконференції з приміщення Державної установи «Городоцький виправний центр №131» клопотання захисника засудженого адвоката ОСОБА_5 про заміну не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.10.2024 року за ст.286-1 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, -

в с т а н о в и в:

16.07.2026 року до Рівненського районного суду Рівненської області надійшло клопотання захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5 про заміну не відбутої частини покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більш м`яким.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 20.07.2026 року клопотання призначено до судового розгляду.

Клопотання адвокат ОСОБА_5 обгрунтовує наступним.

Так, засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Городоцький ВЦ №131» на підставі вироку від 21.10.2024 року ухваленого Рожнятівським районним судом Івано- Франківської області за ст. 286-1 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

21.11.2024 року вирок набрав законної сили.

Початок строку: 10.12.2024 року.

Кінець строку: 10.12.2027 року.

Строк покарання, яке відбуто становить 1 рік 7 місяців 5 днів.

Дата настання передбаченого законодавством строку на умовно -дострокове звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким 10.06.2026 року.

Оцінивши в сукупності поведінку засудженого, а саме: за період відбування покарання спроби втечі не зафіксовані. На оперативно профілактичних обліках установи не перебуває. За період перебування в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (12)" до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Заходи заохочення не застосовувалися. За час відбування покарання в установі засуджений, за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України, два рази заохочувався правами начальника установи та три рази допустив порушення встановленого порядку відбування призначеного покарання, за що накладалися дисциплінарні стягнення, два з яких не зняті та не погашені. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно, захисник ОСОБА_5 вважає, що засуджений ОСОБА_4 став на шлях виправлення та відбув 1/2 строку покарання призначеного за вироком суду.

Враховуючи викладене, захисник просила про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_4 , а саме пробаційним наглядом, в межах

строків, невідбутої частини покарання строком на 1 рік 5 місяців 5 днів. На підставі ст. 59-1 КК України встановити засудженому такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 5) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

30.07.2026 року від Державної установи "Городоцький виправний центр №131" надійшла особова справа засудженого ОСОБА_4

12.08.2026 року від захисника засудженого ОСОБА_5 надійшла квитанція про сплату засудженим процесуальних витрат за вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.10.2024 року у розмірі 7 950,00 грн.

В судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_5 подане нею клопотання підтримала з мотивів наведених у ньому та просила його задоволити. Зазначила про те, що засуджений має бажання працювати в установі виконання покарань, однак через накладені на нього стягнення, які не погашені заважають йому працевлаштуватися в установі.

Засуджений ОСОБА_4 підтримав подане його захисником клопотання. Просив замінити йому покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді пробаційного нагляду.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення подання заперечував, зазначив про те, що не вбачає сумлінної поведінки засудженого, яка б свідчила про його виправлення. Так, ОСОБА_4 не працевлаштований в установі виконання покарань, має два непогашені стягнення. Звернув увагу також на висновок комісії установи виконання покарань, згідно якого засуджений не став на шлях виправлення. З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представник установи виконання покарань ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки засуджений не повною мірою став на шлях виправлення.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.3 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання)про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6,7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),7-1,13-1,13-4,14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

На підставі ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Законом України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» внесено зміни до Кримінального кодексу України, в ст.51 «Види покарань», а саме частину першу доповнено пунктом 7-1такого змісту:

"7-1) пробаційний нагляд.

Також цим Законом доповнено Кримінальний кодекс статтею 59-1 Пробаційний нагляд, де в ч. 1 даної статті зазначається, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років.(ч.4 ст. 59-1 КК України)

А як зазначено в абзаці третьому частини першої статті 6 Закону України «Про пробацію» завданням пробації є здійснення нагляду за

засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років.

Даний пункт доповнено змінами:

-також здійснювати нагляд за особами, засудженими до покарання у виді пробаційного нагляду та за особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді пробаційного нагляду.

На засудженого до пробаційного нагляду суд покладає обов`язки відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.59-1 КК України.

Статтею 51 КК України визначено види покарань та порівняльна суворість покарань, яка визначається від першого виду найбільш м`якого покарання до останнього найсуворішого. Пунктом 7-1 ч.1 вказаної статті визначено вид покарання «пробаційний нагляд», а пунктом 11 цієї ж статті є вид покарання «позбавлення волі на певний строк» з чого слідує, що «пробаційний нагляд» є більш м`яким видом покарання ніж позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

А як зазначено в п.2 ч.4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст.ст.81, 82 КК України є: ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання; участь у суспільно-корисній праці; участь у виховних заходах; участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні; участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність; участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій, поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством; прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів); визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому; підтриманні соціально-корисних зв`язків та позитивних намірів на життя після звільнення.

Як зазначено в п.п.2,17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою, прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким-того, що засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК України) та фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч. 4 ст. 82 КК).

Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання

ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

За змістом закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання.

Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обов`язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений 21.10.2024 року вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області за ст.286-1 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. 21.11.2024 року вирок набрав законної сили.

Початок строку: 10.12.2024 року.

Кінець строку: 10.12.2027 року.

Строк покарання, яке відбуто станом на 15.07.2026 року становить 1 рік 7 місяців 5 днів.

Станом на 07.09.2026 року залишилося до відбуття 01 рік 03 місяці 3 дні.

Згідно характеристики установи виконання покарань та особової справи, вбачається, що засуджений ОСОБА_4 за період відбування покарання був працевлаштований ТОВ "ОДЕК Україна" та ДП «Підприємство ДКВС України №131», однак на даний час станом на 15.07.2026 року в установі виконання покарань засуджений не працевлаштований, періодично залучається та бере участь у роботах з благоустрою установи. За період відбування покарання в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 не притягувався, заходи заохочення не застосовувалися.

За час перебування в ДУ "Городоцький виправний центр №131" засуджений два рази заохочувався правами начальника установи та три рази допустив порушення встановленого порядку відбування покарання, тобто має три стягнення, одне з яких знято достроково у встановленому законом порядку. До виконання передбачених законом вимог персоналу ставиться не завжди сумлінно. Вину в скоєному визнає повністю, міру покарання вважає справедливою. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як низький.

Як вбачається з характеристики, 22.06.2026 року рішенням комісії ДУ «Городоцький виправний центр №131» ОСОБА_4 визнаний таким, що не довів своє виправлення та не заслуговує на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким згідно ст.82 КК України.

Також суд приймає до уваги факт оплати засудженим ОСОБА_4 процесуальних витрат за вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.10.2024 року у розмірі 7 950,00 грн.

Водночас, доводи сторони захисту про необхідність застосування до ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду в порядку ст.82 КК України, на думку суду, є недостатньо переконливими.

Фактичне відбуття засудженим половини строку покарання, призначеного вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від

21.10.2024 року за ст.286-1 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється.

При цьому, за період відбування покарання ОСОБА_4 зарекомендував себе посередньо, на даний час не працевлаштований, до вимог персоналу установи виконання покарань не завжди ставиться сумлінно, має два заохочення та три стягнення, одне з яких погашено достроково.

22.06.2026 року рішенням комісії ДУ «Городоцький виправний центр №131» ОСОБА_4 визнаний таким, що не довів своє виправлення та не заслуговує на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким згідно ст.82 КК України.

Так, призначення більш м`якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого та представників органу, який відає виконанням покарання.

Крім того, суд звертає увагу, що положення кримінального закону хоча і не містять застережень щодо заміни покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді пробаційного нагляду в порядку ст.82 КК України, проте в даному випадку застосування до ОСОБА_4 більш м`якого покарання саме такого виду є передчасним, а доводи щодо його застосування не є достатнього переконливим щодо факту сумлінної поведінки засудженого, яка б свідчила про його виправлення, а тому більш м`яке покарання не сприятиме його виправленню та досягненню мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.

Передчасність застосування до ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду також підтвердив і прокурор та представник виправної колонії, з огляду на наявність стягнень за порушення порядку в установі відбування покарання.

Таким чином, наведені у клопотанні доводи не призводять суд до переконання, що ОСОБА_4 досяг того ступеня виправлення, за якого в суду були б обґрунтовані переконливі підстави для заміни призначеного йому найбільш тяжкого виду покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді пробаційного нагляду.

Разом з тим, у клопотанні не наведено обгрунтувань щодо доцільності та можливості заміни покарання засудженому на інше, більш м`яке покарання, окрім пробаційного нагляду, а також засуджений в судовому засіданні не просив суд замінити йому покарання у виді позбавлення волі на інше більш м`яке покарання, ніж окрім пробаційного нагляду.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про неможливість застосувати заміну покарання засудженому ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі на більш м`яке покарання у вигляді пробаційного нагляду на фактичний строк невідбутої частини покарання, внаслідок передчасності та неефективності такого заходу на даний час.

Керуючись ст.ст. 51, 59-1, 82 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника засудженого адвоката ОСОБА_5 про заміну не відбутої частини покарання більш м`яким щодо засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21.10.2024 року за ст.286-1 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення, в порядку ст. 395 КПК України, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку

подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвалу суду відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідкладно, але не пізніше 24 годин після проголошення, надіслати до установи виконання покарань для вручення засудженому.

.

Суддя ОСОБА_1