Рішення № 139619295, 08.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16234/25

Провадження № 2/201/1796/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

АТ КБ «ПриватБанк» (далі - позивач, Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 57 293,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 466,46 грн та три відсотки річних у розмірі 2 596,78 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначило, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2023 у справі № 201/12097/21-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2023 та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2024, позовні вимоги відповідача до Банку задоволено у повному обсязі та стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача грошові кошти за договором № SAMDN25000734277419 від 02.04.2013 у розмірі 16 097,22 доларів США та відсотки у розмірі 7 264,60 доларів США.

На підставі заяви відповідача від 04.03.2023 Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12.10.2023 відкрито виконавче провадження № 73011683, в межах якого зазначене судове рішення виконано АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 13.06.2024, від 19.09.2024 № 34502, від 24.09.2024 № 1727187456 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 07.10.2024 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням.

Позивач послався на те, що присуджені на користь відповідача 7 264,60 доларів США відсотків є, у відповідності до підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оподатковуваним доходом відповідача, а банк, будучи податковим агентом у розумінні підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, зобов`язаний був утримати з такого доходу податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%) за рахунок відповідача та перерахувати відповідні суми до бюджету.

Позивач зазначив, що з огляду на обов`язковість судового рішення у справі № 201/12097/21-ц та неможливість виплати відповідачу суми, меншої за визначену резолютивною частиною рішення, банк не мав правової можливості утримати податок і збір із суми, що підлягала виплаті відповідачу, а тому був змушений сплатити відповідні платежі за власний рахунок. Із застосуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 13.06.2024 (40,4441 грн за 1 долар США), позивач розрахував, що сума податку на доходи фізичних осіб склала 52 885,92 грн, а сума військового збору - 4 407,19 грн, а всього - 57 293,11 грн, що підтверджується внутрішніми платіжними інструкціями Банку від 13.06.2024 № 8403, № 8404, № 9806 та № 9807, а також бухгалтерською довідкою від 17.12.2025 № Е.00.0.0.0/3-251217/17241.

На переконання позивача, зазначена сума є безпідставно набутою відповідачем за рахунок банку у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки відповідні податок і збір підлягали сплаті за рахунок відповідача, а не за рахунок власних коштів банку, і підлягає поверненню разом з інфляційними втратами та трьома відсотками річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів.

Предмет позову

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 57 293,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 466,46 грн та три відсотки річних у розмірі 2 596,78 грн, а також судові витрати.

Заяви учасників процесу по суті справи

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, доказів поважності причин пропуску такого строку або клопотання про його продовження до суду не надходило.

Рух справи

Ухвалою судді від 16.03.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками направлено відповідачу в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами справи.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2023 у справі № 201/12097/21-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.06.2023 та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2024, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти за договором № SAMDN25000734277419 від 02.04.2013 у розмірі 16 097,22 доларів США та відсотки у розмірі 7 264,60 доларів США (а.с. 23 43).

На підставі заяви відповідача від 04.03.2023 постановою Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.10.2023 відкрито виконавче провадження № 73011683 (а.с. 44 48).

Судом встановлено, що на виконання зазначеного судового рішення банком здійснено виплату присуджених сум, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.06.2024, платіжною інструкцією від 19.09.2024 № 34502 та платіжною інструкцією від 24.09.2024 № 1727187456 (а.с. 50 51).

Постановою від 07.10.2024 виконавче провадження № 73011683 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі (а.с. 52 53, 56 - 59).

Судом встановлено, що присуджені на користь відповідача 7 264,60 доларів США відсотків є оподатковуваним доходом відповідача, а Банк, виступаючи щодо цього доходу податковим агентом, не мав правової можливості утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми, що підлягала примусовому стягненню, оскільки це суперечило б обов`язковості судового рішення про стягнення чітко визначеної суми в розмірі 23 361,82 доларів США.

Банк самостійно, за власний рахунок, сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5% від суми оподатковуваного доходу відповідача, що згідно з курсом Національного банку України станом на 13.06.2024 (40,4441 грн за 1 долар США) склало 52 885,92 грн податку на доходи фізичних осіб та 4 407,19 грн військового збору, а разом - 57 293,11 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 13.06.2024 № 8403, № 8404, № 9806, № 9807 та бухгалтерською довідкою від 17.12.2025 № Е.00.0.0.0/3-251217/17241 (а.с. 54 - 55).

Листом № 2654/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 07.07.2021 на звернення АТ КБ «ПриватБанк» від 12.05.2021 № Э.95.0.0.0/-210512/975 Державна податкова служба України надала індивідуальну податкову консультацію, згідно із якою Банк звернувся за консультацією щодо оподаткування коштів, які стягуються з банку на користь фізичних осіб за рішенням суду через несвоєчасне виконання банком своїх зобов`язань. Питання стосувалися оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором (ВЗ) таких виплат: відсотків, нарахованих на суму депозитів; інфляційних збитків та 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦКУ); пені, штрафів (неустойки) (ст. 549 ЦКУ); моральної шкоди; судового збору. На запит банку, чи виконує він функції податкового агента при добровільному або примусовому виконанні судового рішення, ДПС надано роз`яснення про те, що усі зазначені виплати на користь фізичної особи за рішенням суду (проценти, інфляційні втрати, 3% річних, неустойка/пеня/штрафи, моральна шкода, додаткове благо) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи. Зазначені доходи оподатковуються на загальних підставах: податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) 18%; військовий збір (ВЗ) 1,5%. АТ КБ «ПриватБанк» виступає податковим агентом щодо таких доходів. Це означає, що банк зобов`язаний нараховувати, утримувати та перераховувати ПДФО і військовий збір до бюджету. Спосіб виконання судового рішення (добровільна сплата банком чи безспірне/примусове списання коштів) не звільняє банк від обов`язків податкового агента. Особливості застосування - відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України, ця індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому її надано (тобто АТ КБ «ПриватБанк») (а.с. 60 62).

Позивачем на адресу відповідача надсилалася вимога від 09.12.2025 щодо добровільного повернення зазначених грошових коштів, яка залишена без задоволення, кошти відповідачем добровільно не повернуто (а.с. 68 75).

Доказів повернення відповідачем позивачу зазначених коштів або наявності правових підстав для їх набуття чи збереження матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів суду не надано.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанови Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 520/4210/18, від 24.02.2021 у справі № 912/2601/19, від 26.05.2021 у справі № 202/7994/17-ц, від 04.08.2021 у справі № 640/17086/18; постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент - це особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 цього Кодексу. Аналогічний порядок нарахування, утримання та сплати встановлено підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України щодо військового збору.

Відповідно до пункту 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів, вартість яких виражена в іноземній валюті, такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Судом установлено, що присуджені відповідачу за рішенням суду у справі № 201/12097/21-ц 7 264,60 доларів США відсотків є оподатковуваним доходом відповідача, стосовно якого Банк виступав податковим агентом і, відповідно до наведених приписів ПК України, зобов`язаний був утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір саме за рахунок відповідача, а не за рахунок власних коштів.

Разом з тим, з огляду на обов`язковість судового рішення, передбачену статтею 129-1 Конституції України, частиною першою статті 18 ЦПК України та пунктом 9 частини першої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», банк був позбавлений можливості виконати майнове судове рішення шляхом виплати відповідачу суми, меншої за визначену його резолютивною частиною, а тому не мав правової можливості утримати належні до сплати податок і збір із суми, що підлягала примусовому стягненню на користь відповідача.

За таких обставин, що добросовісне виконання банком одночасно обов`язку з виконання судового рішення у повному обсязі та обов`язку податкового агента з утримання і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за рахунок доходу відповідача було об`єктивно неможливим, внаслідок чого банк був змушений сплатити відповідні платежі до бюджету за власний рахунок у розмірі 57 293,11 грн, з яких 52 885,92 грн - податок на доходи фізичних осіб та 4 407,19 грн - військовий збір, розрахованих із застосуванням курсу Національного банку України, чинного на дату сплати (13.06.2024).

Оскільки відповідні податок і збір, за приписами статті 168 ПК України, підлягали сплаті виключно за рахунок відповідача як отримувача оподатковуваного доходу, а не за рахунок власних коштів банку, суд доходить висновку, що внаслідок сплати позивачем цих сум за власний рахунок відповідач набув майно (кошти у розмірі 57 293,11 грн) за рахунок позивача без достатньої правової підстави, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України.

Сплачені банком суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору за своєю правовою природою є не заробітною платою чи прирівняними до неї виплатами, а обов`язковими платежами до бюджету, сплаченими банком на виконання вимог податкового законодавства за відсутності правової можливості утримати їх з суми, що підлягала виплаті відповідачу. За таких обставин підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1215 ЦК України відсутні.

Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними відповідно до статті 536 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі на позадоговірне зобов`язання, що виникає на підставі статті 1212 ЦК України, при цьому таке зобов`язання виникає в особи безпосередньо з факту безпідставного набуття нею майна, а не з моменту ухвалення судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22; постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 760/6938/16-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 10 466,46 грн та трьох процентів річних у розмірі 2 596,78 грн, нарахованих на суму безпідставно набутих коштів за період прострочення, суд визнає його арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам статті 625 ЦК України, а тому зазначені суми також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом також враховується, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а держава й учасники цивільних правовідносин зобов`язані діяти добросовісно і в межах закону (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хорнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку про доведеність позивачем факту безпідставного набуття відповідачем грошових коштів за рахунок позивача, а відтак про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 77), що підтверджується платіжною інструкцією про сплату судового збору, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суддя,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 57 293 (п`ятдесят сім тисяч двісті дев`яносто три) грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) інфляційні втрати у розмірі 10 466 (десять тисяч чотириста шістдесят шість) грн 46 коп. та три проценти річних у розмірі 2 596 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова