Рішення № 139619253, 09.09.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/14035/25

Провадження № 2/211/2165/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.,

секретаря судового засідання Андрійченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Дармограй А.Т. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором №500228-КС-003 про надання кредиту від 07.09.2024 року у розмірі 83 308,59 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 36 097,35 грн., суми прострочених платежів по процентах у розмірі 42 611,24 грн., суми заборгованості по штрафам у розмірі 0 грн., суми прострочених платежів за комісією у розмірі 4 600 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 07.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №500228-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 12000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, які відповідач зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,7 процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Також, 19.09.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №ДУ№1 до Договору №500228-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до якої позивач надав відповідачу додатково кредит в сумі 6 000,00 грн. Також, 02.12.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №ДУ№2 до Договору №500228-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до якої позивач надав відповідачу додатково кредит в сумі 23 000,00 грн. До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором №500228-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором та у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися із зазначеним позовом до суду.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.03.2026 року через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до суду звернувся адвокат Дешко В.О. із заявою про вступ у справу як представника відповідача, яке було задоволено судом та надано представнику доступ до справи.

Представник позивача Дармограй А.Т., будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позову просила розглядати справу у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином та у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, правом на подання відзиву не скористалася.

Представник відповідача Дешко В.О., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. 04.09.2026 року через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтувавши його тим, що бере участь у іншому судовому засіданні, проте жодних доказів на підтвердження цьому до клопотання не долучив.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Пунктом 2 частини 2 статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Варто зазначити, що представником відповідача Дешком В.О. раніше вже подавалися клопотання про відкладення розгляду справи, які були задоволені судом. Отже, з урахуванням того, що адвокат Дешко В.О. вже не вперше не з`явився в судове засідання, не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає необхідним відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 07.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №500228-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 07.09.2024 року було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №500228-КС-003 про надання кредиту, яку остання прийняла (а.с. 19-27).

Згідно умов договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Умовами договору визначено, що строк, на який надається кредит, складає 24 тижні; денна процентна ставка 0,62 %; комісія за надання кредиту 2 400,00 грн., термін дії договору до 22.02.2025 року.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, 07.09.2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було успішно перераховано грошові кошти на суму 12 000,00 грн. номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 зг. до кредитного дог. №500228-КС-003 від 07.09.2024 (а.с. 42).

19.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №500228-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 19.09.2024 року було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Додаткову угоду №1 до Договору №500228-КС-003 про надання кредиту, яку остання прийняла (а.с. 30-33).

Умовами Додаткової угоди №1 визначено, що з дати укладання такої угоди кредит збільшується на 6 000 грн., після чого загальний розмір отриманого кредиту складає 18 000 грн. комісія за надання додаткової суми кредиту складає 1 200 грн., кількість днів, що залишається після укладання додаткової угоди 157 календарних днів, денна процентна ставка 0,64 %.

Відповідно до квитанції, 19.09.2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було успішно перераховано грошові кошти на суму 6 000,00 грн. номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 зг. Дод. угоди від 19.09.2024 до кредитного дог. №500228-КС-003 від 07.09.2024 (а.с. 43).

02.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору №500228-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 02.12.2024 року було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Додаткову угоду №2 до Договору №500228-КС-003 про надання кредиту, яку остання прийняла (а.с. 35-37).

Умовами Додаткової угоди №2 визначено, що з дати укладання такої угоди кредит збільшується на 23 000 грн., після чого загальний розмір отриманого кредиту складає 36 097,35 грн. комісія за надання додаткової суми кредиту складає 4 600 грн., кількість днів, що залишається після укладання додаткової угоди 169 календарних днів, денна процентна ставка 0,56 %.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, 02.12.2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було успішно перераховано грошові кошти на суму 23 000,00 грн. номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 зг. Дод. угоди від 02.12.2024 до кредитного дог. №500228-КС-003 від 07.09.2024 (а.с. 44).

Крім того, 07 вересня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був підписаний паспорт споживчого кредиту з основними умовами кредитування, одноразовим ідентифікатором (UA-0287).

Також судом встановлено, що відповідач перед укладенням договору була ознайомлена з пропозицією (офертою) укласти договір від 07 вересня 2024 року №500228-КС-003 про надання кредиту; прийняттям (акцептом) пропозиції (оферти) щодо укладення договору від 07.09.2024 року №500228-КС-003 про надання кредиту; паспортом споживчого кредиту; пропозицією укласти Додаткову угоду № 1 (оферта) до договору №500228-КС-003; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Додаткової угоди №1 до Договору №500228-КС-003; пропозицією укласти Додаткову угоду №2 (оферта) до договору №500228-КС-003; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Додаткової угоди №2 до Договору №500228-КС-003.

Як вбачається з анкети клієнта, ОСОБА_1 надала персональну інформацію щодо себе та зазначила номер банківської картки для перерахунку коштів, а саме №5168-7451-8328-1663.

Надходження грошових коштів ОСОБА_1 від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підтверджується також випискою за договором №б/н за період з 07.09.2024 року по 19.05.2025 року, наданої АТ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 12.01.2026 року (а.с. 71-81).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №500228-КС-003, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 листопада 2025 року складає 103 808,59 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 36 097,35 грн., сума прострочених платежів по процентах 42 611,24 грн., сума прострочених платежів за комісією 4 600 грн., сума прострочених платежів по штрафам 20 500 грн. (проте позивачем не заявлено вимоги щодо стягнення платежів по штрафам). Відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором №500228-КС-003 від 07.09.2024 року сплачено всього 18 296,32 грн., остання сплата відбулася 02.12.2024 року в сумі 275,04 грн. (а.с. 12-15).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором, який відповідачем не спростований, підтверджується виникнення заборгованості по тілу кредиту станом на 19.05.2025 року (термін дії договору з урахуванням додаткових угод) в сумі 36 097,35 грн.

В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості, що виникла по процентам за період з 07.09.2024 року по 19.05.2025 року у розмірі 42 611,24 грн. Відповідач наданий розрахунок позовних вимог в цій частині також не спростовує, а отже, вимога позивача про стягнення процентів також підлягає задоволенню.

Проте, суд зауважує, що зі сплачених відповідачем платежів у рахунок погашення кредиту позивачем частина коштів була зарахована в рахунок оплати комісії (загальна сума нарахованої та оплаченої комісії склала 3 600,00 грн.).

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 4 600 грн., заявленої представником позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зауважено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 2.5 договору комісія за надання кредиту становить 2 400 грн.. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Отже, пункт 2.5 укладеного між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту №500228-КС-003 від 07.09.2024 року не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця як комісія.

Однак, позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору про надання кредиту №500228-КС-003 від 07.09.2024 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин положення договору про надання кредиту №500228-КС-003 від 07 вересня 2024 року про сплату позичальником на користь позивача комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії необґрунтованою, а часткову сплату відповідачем комісії у сумі 3 600 грн. суд вважає за можливе зарахувати в рахунок сплати заборгованості за процентами.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , а саме стягненню підлягає: сума прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 36 097,35 грн. та сума прострочених платежів по процентах у розмірі (42 611,24 грн. 3 600 грн.) 39 011,24 грн.

Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 183,79 грн.

Керуючись ст.ст. 207, 228, 526, 528, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 130, 141, 223, 263-266, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту №500228-КС-003 від 07.09.2024 рокуу загальному розмірі 75 108 (сімдесят п`ять тисяч сто вісім) грн. 59 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 36 097 грн. 35 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 39 011 грн. 24 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн. 79 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.О.Юзефович