Вирок № 139618624, 08.09.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1164/26

Провадження № 1-кп/525/115/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 31.07.2026 за №12026170550000640 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мостовівщина Великобагачанського району Полтавської області, українця, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

у с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» 1264-XII (далі Закон 1264-XII) природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Відповідно до ст. 12 Закону 1264-ХІІ, громадяни України зобов`язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів;

г) вносити штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов`язані виконувати й інші обов`язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про рослинний світ» №591-XIV від 09.04.1999, (далі Закон №591-ХІV), спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, cамозаліснена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, ст. 24 Лісового кодексу України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України, заготівля деревини може здійснюватись у порядку спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.

Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів. ст. 68 Лісового кодексу України

Відповідно до частини 1 статті 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

У відповідності до пункту 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Згідно п. 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Відповідно до п. 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем.

Усупереч вимогам усіх вищевикладених норм, у середині липня 2026 року у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на незаконну порубку дерев на самозалісненій ділянці, розташованій поблизу с. Писарівщина Миргородського району Полтавської області, з кадастровим номером 5320280600:00:001:0928, власником якої є територіальна громада в особі Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, з метою їх подальшого використання в особистих цілях.

Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, у період часу з 15 по 31 липня 2026 року (точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 , у порушення вимог ст. 13 Конституції України, ст. ст. 4, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», ст. 69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання спеціальних лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без отримання спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, лісорубного квитка, діючи з прямим умислом на незаконну порубку дерев, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, приїздив п`ять разів на тиждень до самозалісненої ділянки, розташованої поблизу с. Писарівщина Миргородського району Полтавської області з кадастровим номером 5320280600:00:001:0928 та перебуває в адміністративних межах Білоцерківської територіальної громади Миргородського району Полтавської області, де із використанням власної бензопили марки «Pro Craft» моделі К450, здійснив незаконну порубку дерев породи акації різних діаметрів.

У результаті вказаної діяльності ОСОБА_6 здійснив незаконну вирубку сухостійних дерев породи акація до ступеня припинення росту в загальній кількості 20 шт. з наступними діаметрами: 25 х 30 см, 26 х 24 см, 24 х 31 см, 25 х 31 см, 20 х 22 см, 34 х 25 см, 26 х 24 см, 16 х 14 см, 18 х 23 см, 21 х 28 см, 24 х 25 см, 17 х 19 см, 19 х 17 см, 25 х 30 см, 26 х 21 см, 20 х 17 см, 42 х 22 см, 23 х 14 см, 30 х 44 см, 31 х 30 см.

Унаслідок злочинних дій ОСОБА_6 спричинив територіальній Білоцерківській громаді в особі Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області матеріальну шкоду на загальну суму 60088 гривень 58 копійок, що є істотною шкодою.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

31.08.2026 між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_6 , з участю захисника адвоката ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12026170550000640 від 31.07.2026. Представник потерпілої особи ОСОБА_4 , діючи від імені Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, надала прокурору письмову згоду на укладення між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6 угоди про визнання винуватості.

Відповідно до змісту угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 246 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 зобов`язується беззастережно визнати вину у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі підозри під час судового провадження. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому ОСОБА_6 буде призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України у виді пробаційного нагляду терміном на 1 (один) рік.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд приходить до наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав, що угода відповідає вимогам Закону та просив затвердити її.

Представник потерпілої особи ОСОБА_4 підтвердила, що Білоцерківська сільська рада надавала згоду на укладення угоди про визнання винуватості, погоджується з умовами укладеної угоди, не заперечує проти її затвердження.

Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні пояснив, що визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України повністю, погоджується на призначення узгодженого покарання, згідно умов угоди про визнання винуватості укладеної між ним та прокурором від 31.08.2026, суть покарання йому зрозуміла, підтвердив, що він дійсно укладав угоду з прокурором, його воля на укладення угоди є вільною.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та його підзахисним ОСОБА_6 , підтвердив добровільність укладення угоди.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_6 .

Судом установлено, що ОСОБА_6 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 та ч. 4 ст. 394 КПК України. Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст. ст. 470, 472 КПК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Суд приходить до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, одружений, тимчасово не працюючий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд ураховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, які встановлені Кримінальним кодексом України.

Згідно ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили судом не встановлено, відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Суд вирішує питання про речові докази у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 100 КПК України. Одночасно із вирішенням питання про долю речових доказів, суд вирішує питання про скасування арештів накладених під час досудового розслідування, у порядку ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України,

у х в а л и в:

Угоду від 31 серпня 2026 року по кримінальному провадженню №12026170550000640 від 31.07.2026 про визнання винуватості, укладену між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_6 затвердити.

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити узгоджене покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Згідно ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувати.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05.08.2026 на цурки дерев породи акації, загальним об`ємом 15,5 м3 та бензопилу марки «PRO CRAFT» моделі К450 зеленого кольору, серійний номер 0820160710, після набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

- цурки дерев породи акації, загальним об`ємом 15,5 м3, які поміщено для зберігання, під зберігальну розписку до Державного ремонтного пункту №9, розташованого за адресою: вул. Шевченка, 4 с. Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область - повернути власнику;

- бензопилу марки «PRO CRAFT» моделі К450 зеленого кольору, серійний номер 0820160710, яку направлено для зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області - конфіскувати на користь держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1