Ухвала суду № 139618419, 04.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36281/26

Провадження № 2-з/761/326/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Анохіна А.М.,

при секретарі Лазуренко А.В.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника Приватного підприємства «Тайкун» - Кругового Дмитра Сергійовича про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

03 вересня 2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заява передана на розгляд судді Анохіну А.М.

В обгрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 11.06.2025 між ПП «ТАЙКУН» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8043/2025/5404587.

Згідно з умовами договору, продавець зобов`язався передати у власність покупцеві такий транспортний засіб: Марка, модель: MERCEDES-BENZ GLE 350D, Рік випуску: 2021, Колір: ЧОРНИЙ, VIN: НОМЕР_1 , Номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_1 , Свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_2 , видане 15.02.2022 ТСЦ 8041, Номерний знак: НОМЕР_3 .

У подальшому відповідач-1 оплату вартості транспортного засобу не здійснив та від виконання цього обов`язку відмовився.

Новим власником транспортного засобу стала ОСОБА_2 (відповідач-2).

18.06.2025 відповідач-2 видала довіреність на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на п`ять років з правом розпорядження вказаним транспортним засобом.

Перехід права власності було здійснено на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2025 № 8047/2025/5679137, у зв`язку з чим на ім`я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 15.10.2025.

З метою встановлення фактів реального володіння та користування автомобілем MERCEDES-BENZ GLE 350D (номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 у період після його відчуження, існує нагальна необхідність у витребуванні відомостей від мережі автозаправних комплексів «Укрнафта».

Просить суд забезпечити докази шляхом витребування у Акціонерного товариства «УКРНАФТА», (код ЄДРПОУ: 00135390, адреса: 04053, Україна, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5) наступної інформації та документів:

1. інформацію про наявність чи відсутність зареєстрованого в системах (програмах лояльності, мобільному застосунку, бонусній програмі тощо) АТ «УКРНАФТА» облікового запису, прив`язаного до номера мобільного телефону НОМЕР_5 , а також ідентифікаційні дані особи, на ім`я якої такий акаунт зареєстровано (прізвище, ім`я, по батькові);

2. у разі наявності такого облікового запису - вичерпну інформацію про здійснені з його використанням транзакції за період з 11.06.2025 по теперішній час, із зазначенням точної дати, часу та місця (адреси конкретного АЗК) вчинення кожної транзакції;

3. документи, що підтверджують викладені відомості (виписки, звіти, скріншоти системи обліку тощо).

Просить забезпечити докази, оскільки у разі не вжиття заходів забезпечення доказів рішення суду, у разі задоволення останнього, неможливо буде виконати.

Враховуючи вищевикладене, просить заяву задовольнити.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом норм ч.ч.1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Згідно із вимог п.п. 4,5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як доказів при розгляді та вирішенні цивільних справ у суді. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).

Системний аналіз норм статей 116 та 117 ЦПК України дає підстави вважати, що необхідність забезпечення доказів виникає, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто забезпечення доказів це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 901/845/18.

При вирішенні питання про забезпечення доказів суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Поряд з цим, під час розгляду заяви про забезпечення доказів шляхом їх витребування мають бути наявні підстави вважати, що відповідні документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи з метою дієвості такого заходу, оскільки ухвала про забезпечення доказів шляхом їх витребування є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 11 ст. 118 ЦПК України).

Надавши оцінку змісту заяви про забезпечення доказів з урахуванням викладених у ній обставин та доводів, судом встановлено, що заявниками не конкретизовано докази, забезпечення яких є необхідним, заява не містить доказів, які б підтверджували вжиття самостійних заходів заявником для отримання інформації. Крім того, заява не відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 116 ЦПК України, оскільки не містить обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Убачається, що фактично мета відповідної заяви зводиться до «здобуття доказів», а не їх «забезпечення», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.

Згідно з ч. 5 ст. 118 ЦПК України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

З урахуванням викладеного, з огляду на зміст заяви, її обґрунтування, додані до неї документи, а також зазначені правові позиції Верховного Суду, наразі суд не вбачає підстав для задоволення відповідної заяви.

Керуючись статтями 116, 118, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Приватного підприємства «Тайкун» - Кругового Дмитра Сергійовича про забезпечення доказів до подання позовної заяви - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Андрій АНОХІН