Рішення № 139617314, 08.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 136/429/26

Провадження № 2/127/3608/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

08.09.2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Перевізник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулось до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 31.07.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №51636017, відповідно до якого сторони узгодили суму кредиту 5000,00 грн., та сплату процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором.

Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» надав відповідачці обумовлену договором суму грошових коштів, однак відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання та допустила заборгованість, яка становить 34149 грн. та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 26649,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 0,00 грн.; прострочена заборгованість за штрафами 2500,00 грн., які у добровільному порядку не погашає, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.07.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №51636017, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 5-8).

Сторони погодили наступні умови кредитного договору: сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.; кредит надається загальним строком на 360 днів; повернення кредиту 26.07.2025; пільгова процента ставка за користування кредитом становить 1,26% річних; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 547,5% річних; денна процентна ставка становить 1,26%.

Згідно п. 4.6. у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 1 (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п.1.2. Договору).

П. 4.6.1. передбачено, що у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4. кредитного договору на 10 (десять) календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п.1.2. Договору).

Сторонами узгоджено Графік платежів за договором, який є невід`ємною частиною договору (а.с. 8).

Зазначений договір підписано позичальником електронним одноразовим ідентифікатором 31.07.2024.

Істотні умови кредитування позичальнику надано у Паспорті споживчого кредиту (а.с. 9, 10), який також підписано відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» №794/І від 06.02.2026 (а.с. 10) підтверджено надання та застосування позичальником ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора.

На підтвердження перерахування грошових коштів надано лист ТОВ Фінансова компанія «Контрактовий дім» (а.с. 10), відповідно до якого встановлено, що 31.07.2024 було проведено успішно операцію щодо перерахування грошових коштів у розмірі 5000,00 грн за договором на номер картки - НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу на те, що зазначені у даному листі реквізити платіжної картки відповідають платіжним реквізитам картки, які зазначено у п. 12 договору від 31.07.2024 року укладеному між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 за №51636017.

Факт користування та отримання грошових коштів позивачем підтверджено відомостями про щоденні нарахування та погашення (а.с. 10, 11), відповідно до яких за кредитним договором №51636017 від 31.07.2024 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.07.2025 становить 34149 грн. та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 26649,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 0,00 грн.; прострочена заборгованість за штрафами 2500,00 грн.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої ст. 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала договір №51636017 від 31.07.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпцію правомірності договору, отже права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що позивач надав належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 5000 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 26649 грн, тому порушене право позивача в цій частині підлягає судовому захисту.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафами у розмірі 2500 грн., то суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на день розгляду справи дію воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.

Відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач звільнена від обов`язку сплати на користь позивача штрафів, нарахованих в період дії в Україні воєнного стану, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд бере до уваги вимоги ст. 133, 137, 141 ЦПК України.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує вимоги, викладені в частині 3 цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2467,51 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що позивач скористався правовою допомогою адвоката Усенко М.І. по вказаній справі, про що свідчить договір про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та АО «Апологет», Витяг з Акту наданих послуг №794 від 06.02.2026 та детальний опис наданих послуг до акту: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа №755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг на професійну правничу допомогу по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, тобто ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін, кількості судових засідань, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором №51636017 від 31.07.2024 у загальному розмірі 31649,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 26649,00 грн. заборгованість за відсотками, судовий збір в розмірі 2467,51 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: