Рішення № 139616955, 09.09.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1098/26

Номер провадження 2/717/642/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

за участю секретаря судових засідань Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13; ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») Сахарова О. І. подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 950937397 від 31 березня 2021 р. в розмірі 49 148,30 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 950937397, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права грошової вимоги за кредитними зобов`язаннями своїх боржників, у тому числі за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

У подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, на підставі якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

Надалі, 10 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 950937397 від 31 березня 2021 року.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором № 950937397 від 31 березня 2021 року становить 49 148,50 грн, з яких: 13 999,80 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 35 148,50 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» докази перерахування відповідачу кредитних коштів. Відповідачці надано строк для подання відзиву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Разом із тим, 18 червня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Свої заперечення мотивував тим, що позивачем не доведено розмір заборгованості належними та допустимими доказами, проценти за користування кредитом нараховано після закінчення строку дії кредитного договору, а також заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач зазначив, що відступлення права вимоги не впливає на перебіг позовної давності, посилаючись на положення статті 262 Цивільного кодексу України.

06 липня 2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій просив врахувати викладені у ній доводи під час розгляду справи, зазначивши, що строк позовної давності не сплив, оскільки його перебіг було продовжено на період дії воєнного стану, а право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача в установленому законом порядку.

Також учасниками справи подано суду письмові пояснення по справі, в яких вони виклали свою позицію щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши кожен доказ окремо на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 31 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 950937397.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 10 100,00 грн. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису) MNV9E68Z.

Як убачається з матеріалів справи, у подальшому відповідач скористався можливістю збільшення кредитного ліміту, у зв`язку з чим загальний розмір наданих кредитних коштів склав 14 000,00 грн.

Надходження кредитних коштів відповідачу підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача, витребуваною судом на підставі клопотання позивача.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, своєчасне повернення кредитних коштів та сплата процентів не здійснювалися, унаслідок чого утворилася заборгованість.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 138 від 15 червня 2021 року право грошової вимоги за кредитним договором № 950937397 було відступлено ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Надалі, на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року, право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

У подальшому, 10 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, на підставі якого, відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» є належним кредитором за кредитним договором № 950937397 від 31 березня 2021 року та набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 148,30 грн.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір № 950937397 від 31 березня 2021 року укладено в електронній формі.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформленою в електронній формі.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації його автора та/або підписувача. Накладення електронного підпису завершує створення електронного документа.

Таким чином, використання електронного підпису підтверджує волевиявлення сторін, спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує їх ідентифікацію та засвідчує цілісність електронного документа.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є його електронний примірник з обов`язковими реквізитами, зокрема електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Порядок укладення електронних договорів визначений статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинна містити всі істотні умови договору та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, а моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття цієї пропозиції іншою стороною (акцепту).

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Згідно зі статтями 10481050, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отримані кошти та сплатити проценти у розмірі та порядку, визначених договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу таких прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, укладення договорів факторингу та підписання відповідних реєстрів прав вимоги (реєстрів боржників) є належною правовою підставою для переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 950937397 від 31 березня 2021 року.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо спливу строку позовної давності, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із тим пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у період дії воєнного стану строки, визначені статтями 257259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Судом встановлено, що перебіг позовної давності у даному випадку припав на період дії правового режиму воєнного стану, а тому на момент звернення позивача до суду строк позовної давності не сплив.

Посилання відповідача на те, що відступлення права вимоги не впливає на перебіг позовної давності, саме по собі є правильним та узгоджується з положеннями статті 262 ЦК України, однак не свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду з огляду на його продовження на строк дії воєнного стану.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності розміру заборгованості, оскільки матеріали справи містять кредитний договір, розрахунок заборгованості, а також документи, що підтверджують перехід права вимоги до позивача, які у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження заявлених позовних вимог.

Щодо посилань відповідача на неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування, суд зазначає, що розрахунок заборгованості, поданий позивачем, відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а доказів, які б спростовували правильність здійснених нарахувань, відповідачем суду не надано.

Відповідач також просив суд врахувати положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підтвердження своєї позиції Відповідачем подано до суду посвідчення Учасника бойових дій № НОМЕР_2 від 22.08.2024 року, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 отрмав УБД 22.08.2024, тобто через 3 роки після укладання Кредитного договору № 950937397 від 31.03.2021.

Суд при вирішенні спору не може застосувати положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки нарахування відсотків здійснювалось з 31.03.2021 по 07.08.2021, тобто поза межами несення Відповідачем військової служби.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 49 148,30 грн, з яких: 13 999,80 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 35 148,50 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткову угоду № 25771234527 від 01 вересня 2025 року, протокол погодження вартості послуг та акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з якими розмір таких витрат становить 7 000,00 грн.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за умови підтвердження їх фактичного понесення та співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом і значенням справи для сторони.

Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 525527, 530, 610, 611, 629, 10481050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 13, 43, 7681, 141, 263265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 950937397 від 31 березня 2021 року в розмірі 49 148 (сорок дев`ять тисяч сто сорок вісім) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 9 вересня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13; ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Кудиба З. І.