Ухвала суду № 139616913, 08.09.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-з/641/46/2026 Справа № 641/8899/26

У Х В А Л А

08 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Онупко М.Ю., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

Представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду до подання позовної заяви з заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити майбутній позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про скасування рішень щодо зняття з реєстрації місця проживання, захист права користування житлом та відновлення електропостачання шляхом вжиття таких заходів: зобов`язати АТ «Харківобленерго» (код ЄДРПОУ 00131954) невідкладно відновити розподіл електричної енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , EIC-код 62Z5772524045016, до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній справі; зобов`язати ПрАТ «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328) у межах компетенції вчинити всі необхідні дії для невідкладного відновлення постачання електричної енергії до зазначеного будинку до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній справі; заборонити АТ «Харківобленерго» та ПрАТ «Харківенергозбут» до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній справі повторно припиняти або обмежувати розподіл чи постачання електричної енергії до зазначеного будинку, демонтувати або замінювати прилад обліку, змінювати дані споживача чи закривати особовий рахунок на підставі заяв ОСОБА_4 або інших осіб, крім випадків аварії, загрози життю чи безпеці, системних обмежень або нової заборгованості, що виникне після відновлення електропостачання; заборонити ОСОБА_4 до набрання законної сили судовим рішенням у майбутній справі вчиняти дії, спрямовані на припинення, обмеження або перешкоджання електропостачанню будинку, у тому числі подавати заяви про припинення чи розірвання договорів, зміну споживача, закриття або переоформлення особового рахунку чи відключення об`єкта.

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 з 12 листопада 1982 року безперервно проживає та користується житловим будинком АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є пенсіонеркою та особою з інвалідністю III групи. ОСОБА_3 була зареєстрована у цьому будинку з 01.03.2021 до 20.09.2024. Вона користувалася будинком як житлом, а її тимчасове перебування за іншою адресою не свідчить про добровільну відмову від житлових прав. Заяви про зняття із зареєстрованого місця проживання вона не подавала. Зняття із зареєстрованого місця проживання саме по собі не припинило житлових прав заявниць і не є судовим рішенням про виселення або припинення права користування.

В свою чергу ОСОБА_4 використала формальну відсутність реєстрації для переоформлення даних споживача та ініціювання припинення комунальних послуг, створюючи заявницям перешкоди у користуванні житлом.

Крім того вказав, що до вересня 2026 року електропостачання будинку здійснювалося за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_5 , заборгованості не було, натомість обліковувалася переплата. 03.09.2026 працівники АТ «Харківобленерго» припинили електропостачання будинку (завдання Південного району електричних мереж АТ «Харківобленерго» № 9809256_О від 03.09.2026). У вказаному завданні споживачем зазначена ОСОБА_4 , причиною відключення розірвання договору (ОСР), датою виконання 03.09.2026, адресою об`єкта АДРЕСА_1 , EIC-код 62Z5772524045016. Так ОСОБА_4 у будинку не проживає, однак ініціювала припинення електропостачання, знаючи про тривале користування будинком ОСОБА_1 та про житловий зв`язок ОСОБА_3 зі спірним будинком. Відключення не пов`язане з боргом заявниць або неналежною оплатою електричної енергії. 03.09.2026 ОСОБА_1 звернулася до поліції; повідомлення зареєстроване за № 178-79УВП2 ХРУП 1, що підтверджує невідкладність виниклого конфлікту.

Вивчивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд доходить такого висновку.

За правилами ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Положеннями ч. 2 ст. 149 ЦПК України унормовано, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову, в тому числі: заборона вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

З огляду на наведене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У відповідності до положень ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Як вбачається з заяви про забезпечення позову позивачем визначено предмет майбутнього позову про:

- скасування рішень про зняття ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із зареєстрованого місця проживання,

- зобов`язання поновити відомості про їх зареєстроване місце проживання,

- визнання незаконними дій щодо припинення електропостачання,

- зобов`язання відновити електропостачання

- усунення перешкод у користуванні житловим будинком.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом зобов`язання АТ «Харківобленерго» відновити електропостачання та зобов`язання ПрАТ «Харківенергозбут» вчинити всі необхідні дії для відновлення постачання електричної енергії до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборони ОСОБА_4 вчиняти певні дії щодо здійснення перешкод у користуванні спірним житловим будинком, є отожними за змістом частині позовних вимог, які зазначені заявником, та будуть пред`явлені в майбутньому позові, що не відповідає положенням викладеним у ч. 10 ст. 150 ЦПК України, а відтак у задоволенні заяви представника заявника слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволенню відповідно до положень ч. 10 ст. 150 ЦПК України не підлягає.

Суд вважає необхідним роз`яснити заявнику його право повторного звернення до суду з заявою про забезпечення позову у відповідності до норм чинного законодавтсва.

Керуючись ст. ст. 149, ч. 10 ст. 150, ст. 153, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя -М. Ю. Онупко