Ухвала суду № 139616677, 09.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7492/24

Провадження № 1-кп/712/258/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

представник потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження № 1202125101000007 від 01.01.2021 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, з визначеним розміром застави. Своє клопотання обґрунтовує тим, що існують ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що обвинувачений може переховуватись від суду, та незаконно впливати на свідків та потерпілу. Крім того, ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, не має на утриманні неповнолітніх або непрацездатних осіб, це свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків. Отже перелічені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися.

Захисник та обвинувачений просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт, а в разі відмови щодо зміни запобіжного заходу, просили зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на те, що ризики прокурором не доведені, незадовільний стан здоров`я, матеріальний стан обвинуваченого та його батьків.

Прокурор та представник потерпілої просили відмовити в задоволенні клопотань захисника та обвинуваченого, посилаючись на необґрунтованість.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали додані до клопотань, вважає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 41 день, до 06.09.2026 включно. Встановлено розмір застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень) та у разі внесення застави за ОСОБА_4 встановлено обов`язки передбачені ст. 194 КПК України.

Відповідно до положень ч.1ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, а також інші обставини зазначені в законі.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за скоєння інкримінованого йому злочину, оскільки останній був оголошений у розшук. При цьому, суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Посилання сторони захисту на стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає на теперішній час необґрунтованими в частині зміни запобіжного заходу.

В свою чергу будь-яких доказів щодо значного погіршення стану здоров`я чи зміни життєвих обставин обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави для зміни запобіжного заходу суду не надано.

Доводи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу фактично зводяться до незгоди сторони захисту з рішенням Черкаського апеляційного суду про застосування запобіжного заходу і визначення відповідного розміру застави.

Суд зауважує, що зміна запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого, запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. При цьому судом враховуються інтереси кримінального провадження, зокрема можливість зміненого запобіжного заходу належним чином забезпечити виконання обвинуваченим його обов`язків та можливість запобігти встановленим судом ризикам.

Так, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання.

Сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Застава не має каральної природи, її сутність полягає в тому, що вона виконує забезпечувальну функцію та є стимулюючим фактором для належної поведінки.

Суд акцентує увагу на тому, що при визначенні розміру застави її сума повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого. При визначенні розміру застави суд враховує загальний майновий стан, щоб визначити матеріальну спроможність особи, внести відповідний розмір застави, а нерухоме майно, яке набуто особою та належить їй на праві приватної власності, є лише одним з багатьох критеріїв, які враховуються при визначенні відповідного розміру застави. Не менш важливими є принцип пропорційності та відсутність надмірного тягаря. Між розміром застави і метою, яку вона покликана забезпечити, має існувати розумна пропорційність. Неприпустимими є автоматизм або застосування фіксованих підходів. Автоматична відмова у заставі або визначення її без індивідуального аналізу, несумісні з гарантіями статті 5 Конвенції. Якщо закон передбачає можливість відступати від загальних меж застави лише у виключних випадках, суд зобов`язаний детально обґрунтувати, чому випадок є винятковим і потребує особливо великої застави. В іншому разі надмірна застава прирівнюється до непрямої відмови у звільненні. Сума застави повинна відповідати реальному майновому стану особи та тяжкості злочину. Встановлення надто великого розміру застави відсуває на другий план досягнення його мети забезпечення процесуальної поведінки особи, зокрема забезпечення явки обвинуваченого.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У своєму клопотанні сторона захисту посилається, на низку обставин, що вплинули на платоспроможність обвинуваченого.

Суд зауважує, що згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, майновий стан обвинуваченого враховується при визначенні розміру застави, але не є визначальним критерієм.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків.

Сума застави, на думку суду, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною, що призведе до неможливості виконання застави.

Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з заставодавцями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018 року, п. 70).

Суд, оцінюючи в сукупності всі наведені вище обставини, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого дані, приходить до переконання, що застосування іншого запобіжного заходу, не зможе на даному етапі судового розгляду в повній мірі нівелювати наявні ризики, а відтак не буде здатним і забезпечити дієвість даного кримінального провадження в суді.

Враховуючи в сукупності всі наявні обставини даної справи і зважаючи не лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, суд опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумцію невинуватості, також мають значення.

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд констатує, що інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому, або які більше не виправдовують таке тримання обвинуваченого під вартою не наведено і судом, в процесі судового засідання, не встановлено.

Разом з тим, суд вважає за можливе не змінювати розмір застави, який в достатній мірі буде гарантувати виконання ОСОБА_4 , покладених на нього обов`язків.

Таким чином, при вирішенні клопотання прокурора, захисника та обвинуваченого, суд приймає до уваги наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема те, що обвинувачений може переховуватись від суду, чинити вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, тобто обставини, які в тому числі слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 саме такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, які на даний час не відпали, а тому суд робить висновок про необхідність задоволення клопотання прокурора та відмові у задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на 60 днів, із визначенням розміру застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави в достатній мірі буде гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти такі обов`язки: не відлучатися за межі м. Черкаси без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками, потерпілою без дотримання умов визначених судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 331, 177, 178, 183, 199, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді триманні під вартою, з визначенням розміру застави задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто по 02.11.2026 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 998 400,00 гривень.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно звільнити ОСОБА_4 з під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави за ОСОБА_4 зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти такі обов`язки: не відлучатися за межі м. Черкаси без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками, потерпілою без дотримання умов визначених судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк 2 місяці.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 діб.

Повний текст ухвали оголошений 09.09.2026 о 11:00 год.

Головуючий ОСОБА_1