Рішення № 139616638, 09.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/5600/26

Провадження 2/712/3621/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 листопада 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 4194845, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на її картковий рахунок.

За умовами договору позичальник зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 1.7.2 договору у разі використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме повного повернення суми кредиту та сплати процентів протягом базового періоду з 19 листопада 2020 року до 18 грудня 2020 року включно, процентна ставка становила 1,36 % за один день користування кредитом.

Водночас пунктом 1.7.3 договору передбачено, що при використанні загальних умов кредитування процентна ставка у базовий період з 19 листопада 2020 року до 18 грудня 2020 року включно становить 1,70 % за один день користування кредитом, а у спеціальний період з 19 грудня 2020 року до 16 червня 2021 року включно 3 % за один день користування кредитом.

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконала, виникла заборгованість.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, а 31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» - договір факторингу № ДФ-31102025, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 4194845 від 19 листопада 2020 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань та перехід до нього права вимоги, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 53 221,20 грн, яка складається із 8 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 45 221,20 грн заборгованості за процентами. Крім того, просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача 25.05.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував.

Зазначав, що відповідно до наданого позивачем розрахунку первісний кредитор здійснював нарахування процентів за період з 19 листопада 2020 року до 06 липня 2021 року, тоді як пунктом 3.1 договору кінцевою датою його виконання визначено 16 червня 2021 року. У зв`язку із цим вважав, що проценти, нараховані після спливу строку кредитування, стягненню не підлягають.

Крім того, представник відповідача посилався на нечіткість умов кредитного договору. Зокрема, зазначав, що договором одночасно визначено базовий та спеціальний періоди кредитування із різними процентними ставками, при цьому орієнтовну загальну вартість кредиту за загальними умовами визначено у розмірі 11 949,40 грн. На думку представника відповідача, такі умови не давали споживачу можливості однозначно визначити строк кредитування та фактичну вартість кредиту, а нечіткі та двозначні положення договору зі споживачем мають тлумачитися на користь споживача.

Також, представник відповідача заперечував факт належного підтвердження видачі кредитних коштів. Вказував, що надана позивачем довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» не є первинним платіжним документом, не містить достатньої інформації про власника рахунку та сама по собі не підтверджує фактичного зарахування 8 000 грн. на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Одночасно, представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача оригіналу договору № 4194845 від 19 листопада 2020 року із накладеними електронними підписами відповідача та первісного кредитора.

У відповіді на відзив, скерованої до суду 01.06.2026, представник позивача заперечував проти наведених доводів та наполягав на задоволенні позову.

Зазначав, що договір № 4194845 укладений в електронній формі відповідно до вимог ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», а його акцептування відповідачем здійснено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Посилався на те, що до укладення договору позичальнику було надано необхідну інформацію про умови кредитування, а шляхом підписання договору відповідач підтвердила ознайомлення з його умовами та Правилами надання кредиту, їх розуміння і прийняття.

Щодо строку кредитування позивач звертав увагу, що пунктом 3.1 договору прямо встановлено строк його дії з 19 листопада 2020 року до кінцевої дати виконання договору - 16 червня 2021 року включно, а дострокове припинення договору було можливим у разі повного виконання позичальником зобов`язань.

Заперечуючи проти клопотання про витребування оригіналу договору, представник позивача посилався на електронну форму правочину та недотримання представником відповідача вимог статті 84 ЦПК України щодо обґрунтування необхідності витребування відповідного доказу.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За положеннями статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами першою та другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 19 листопада 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4194845.

За пунктами 1.21.4 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у тимчасове, строкове та платне користування, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Сума кредиту становила 8 000 грн, а його надання передбачалося у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника.

Зі змісту договору також убачається, що його укладено у вигляді електронного документа. Пунктом 7.9 договору передбачено, що підписання договору позичальником здійснюється шляхом акцептування оферти із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

За частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною, а моментом його підписання може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, сам по собі спосіб укладення кредитного договору в електронній формі не свідчить про недодержання його письмової форми та не є підставою для невизнання правових наслідків такого правочину.

При цьому відповідач не заперечує належність їй персональних даних, зазначених при оформленні кредиту, не посилається на їх неправомірне використання іншою особою та не заявляє вимог про недійсність кредитного договору. Зміст відзиву, навпаки, свідчить про те, що сторона відповідача посилається на конкретні положення договору, зокрема його пункти 1.7.3 та 3.1, і обґрунтовує свої заперечення саме змістом погоджених сторонами умов.

За таких обставин суд не вбачає підстав ставити під сумнів факт укладення сторонами кредитного договору № 4194845 від 19 листопада 2020 року.

Щодо клопотання представника відповідача про витребування у позивача оригіналу договору № 4194845 із накладеними електронними підписами сторін суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Частиною другою цієї статті встановлено вимоги до змісту такого клопотання, зокрема необхідність зазначити обставини, які може підтвердити відповідний доказ або аргументи, які він може спростувати, підстави, з яких випливає, що доказ має відповідна особа, а також вжиті заявником заходи для самостійного його отримання та причини неможливості такого отримання.

Водночас, предметом клопотання є договір, який укладався в електронній формі.

За змістом статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, а оригіналом електронного документа є його електронний примірник з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом або підписом, прирівняним до власноручного відповідно до закону.

Отже, поняття оригіналу електронного документа не може ототожнюватися з існуванням окремого паперового примірника договору із власноручними підписами сторін.

Разом із тим, представником відповідача не наведено конкретних обставин, які могли б бути встановлені виключно шляхом дослідження витребуваного електронного примірника договору та які не можуть бути встановлені на підставі наявних у справі доказів. Не зазначено й конкретних ознак зміни, спотворення чи невідповідності тексту договору, наданого позивачем.

Більше того, заперечення відповідача ґрунтуються безпосередньо на змісті цього договору, його конкретних пунктах, визначених ним процентних ставках та строках кредитування, тобто фактичного спору щодо змісту документа, копія якого міститься у матеріалах справи, сторона відповідача не сформулювала.

Витребування доказу судом не може мати абстрактного характеру та здійснюватися лише з метою перевірки припущення сторони за відсутності обґрунтування обставин, для встановлення яких такий доказ є необхідним.

За наведених обставин, підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування оригіналу електронного договору суд не вбачає.

Суд відхиляє також доводи відповідача про недоведеність самого факту надання кредитних коштів.

За змістом статті 1054 ЦК України обов`язок кредитодавця з надання кредитних коштів кореспондує обов`язку позичальника повернути отриманий кредит, тому факт передачі коштів має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Водночас, процесуальний закон не встановлює наперед визначеного виду доказу, яким виключно може підтверджуватися факт перерахування коштів за кредитним договором, укладеним дистанційно в електронній формі. Відповідна обставина підлягає встановленню судом на підставі сукупності доказів, досліджених у справі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитним договором визначено конкретну суму кредиту - 8 000 грн. та передбачено її перерахування у безготівковій формі на картковий рахунок, зазначений позичальником при оформленні кредиту. На підтвердження виконання кредитодавцем свого обов`язку позивачем надано відомості ТОВ «ФК «Елаєнс» щодо здійснення відповідної платіжної операції.

Саме по собі те, що наданий документ не є банківською випискою відповідача, не є достатньою підставою для його відхилення як доказу. Такий документ підлягає оцінці у взаємозв`язку з кредитним договором, відомостями щодо оформлення кредиту, ідентифікації позичальника та іншими матеріалами справи.

При цьому відповідач, заперечуючи належність наданого позивачем доказу, не надала доказів, які б спростовували фактичне отримання нею кредитних коштів, зокрема відомостей про відсутність відповідної операції за платіжним засобом, використаним при оформленні кредиту.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності та взаємному зв`язку відповідно до статті 89 ЦПК України, суд вважає доведеним факт надання ТОВ «Алекскредит» ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 8 000 грн.

У подальшому на підставі договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року право вимоги за спірним кредитним договором перейшло від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал», а на підставі договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року - від ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Доказів погашення отриманої суми кредиту відповідачем суду не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 8 000 грн. є обґрунтованою.

Вирішуючи вимоги про стягнення 45 221,20 грн. процентів за користування кредитом та перевіряючи заперечення відповідача щодо періоду і розміру їх нарахування, суд виходить із такого.

Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України обов`язок позичальника зі сплати процентів за користування кредитними коштами визначається умовами укладеного сторонами кредитного договору.

Разом із тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти не є необмеженим у часі та пов`язується зі строком, протягом якого позичальник відповідно до умов договору має право користуватися наданими йому коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу такого строку права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Такий підхід ґрунтується на розмежуванні регулятивних та охоронних правовідносин. Проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за можливість правомірного користування коштами протягом погодженого сторонами строку. Після закінчення цього строку боржник уже не має права правомірно утримувати кошти кредитора, а тому подальше невиконання зобов`язання становить його прострочення і не може бути підставою для продовження нарахування договірної плати за користування кредитом. Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом.

Зі змісту пункту 3.1 кредитного договору № 4194845 від 19 листопада 2020 року вбачається, що сторонами встановлено кінцеву дату виконання договору - 16 червня 2021 року включно.

Отже, саме цією датою обмежується період, протягом якого кредитодавець мав право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитними коштами.

При цьому наданий самим позивачем детальний щоденний розрахунок заборгованості свідчить, що нарахування процентів здійснювалося і після спливу встановленого договором строку кредитування.

Так, станом на 16 червня 2021 року розмір непогашених процентів за розрахунком кредитодавця становив 41 015,20 грн.

Водночас, починаючи з 17 червня 2021 року, кредитодавець продовжив щоденно нараховувати проценти за ставкою 3 % від суми кредиту, що становило 240 грн. за кожний день, та здійснював таке нарахування до 06 липня 2021 року включно.

Таким чином, після закінчення погодженого сторонами строку кредитування позивачем додатково нараховано проценти за 20 днів у загальному розмірі: 240 грн ? 20 днів = 4 800 грн.

Суд не вбачає правових підстав для стягнення зазначеної суми як процентів за користування кредитом, оскільки вона нарахована поза межами встановленого сторонами строку кредитування.

При цьому після припинення нарахування процентів у розрахунку відображено здійснений відповідачем 11 вересня 2022 року платіж у розмірі 50 грн, який кредитором зараховано у погашення процентної заборгованості.

Таким чином, належний до стягнення залишок процентів становить: 41 015,20 грн 50 грн = 40 965,20 грн.

Такий результат узгоджується і з підсумковими даними наданого позивачем розрахунку, відповідно до якого залишок процентної заборгованості визначений у розмірі 45 765,20 грн, з якого 4 800 грн становлять проценти, нараховані за період з 17 червня до 06 липня 2021 року включно.

Доводи позивача про можливість подальшого нарахування процентів до фактичного повернення кредиту не змінюють наведеного висновку, оскільки після настання кінцевого строку виконання зобов`язання правовідносини сторін у відповідній частині набувають охоронного характеру. При цьому вимог про застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, у цій справі позивачем не заявлено, а суд відповідно до принципу диспозитивності не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог.

Отже, вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню в розмірі 40 965,20 грн., а в частині стягнення 4 800 грн. процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, слід відмовити.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 48 965,20 грн., з яких: 8 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40 965,20 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., на підтвердження чого надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026 року, акт наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, складність справи, обсяг виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, поведінку сторін та інші обставини.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи характер спору, його складність, обсяг наданих адвокатом послуг, відсутність значного обсягу процесуальних дій, ціну позову та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. є завищеним та не відповідає критеріям співмірності.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Позовні вимоги заявлено на суму 53221,20 грн., задоволено вимоги на суму 48 965,20 грн., що становить 92 % від заявлених позовних вимог.

Відповідно витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3680 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору також підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Сума судового збору, сплаченого позивачем, становить 2662,40 грн., а тому пропорційно задоволеним вимогам з відповідача підлягає стягненню 2450 грн.

Таким чином, загальний розмір грошових коштів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 55 095,20 грн., з яких 48 965,20 грн. заборгованість за кредитним договором, 3680,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу та 2450 грн. судовий збір.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ЄДРПОУ 43657029, заборгованість за договором про надання кредиту № 4194845 від 19.11.2020 року в розмірі 48 965,20 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3680,00 та судовий збір 2450 гривень, а всього стягнути 55 095,20 гривень (п`ятдесят п`ять тисяч дев`яносто пять грн. 20 коп.).

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 09.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .