Рішення № 139616017, 08.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №947/41397/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

08 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 вересня 2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було укладено електронний договір № 7069562 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", затверджених наказом №205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на сайті фінансової установи. Згідно з п. 1.3 Кредитного договору, сума кредиту складає 5000 грн. на строк 360 днів. ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало в повному обсязі та надало кредит у сумі 5000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Позивач зазначає, що договором передбачено фіксований тип процентної ставки. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день, а знижена процентна ставка - 1,493 % на день. Періодичність платежів зі сплати процентів встановлена кожні 30 днів, а конкретні строки виконання зобов`язань визначені графіком платежів.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів належним чином не виконала.

27 травня 2024 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" було укладено Договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" відступило Фактору право грошової вимоги за Кредитним договором № 7069562. Перехід права вимоги відбувся в момент підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором первісний кредитор повідомив відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором №7069562 право вимоги було передано щодо основного боргу у розмірі 5000,00 грн та процентів у розмірі 9154,00 грн, загальна сума переданої вимоги становила 14154,00 грн. Після набуття права вимоги позивачем за період з 28 травня 2024 року по 09 вересня 2024 року включно, тобто за 105 календарних днів, додатково нараховано проценти у розмірі 10447,50 грн.

Таким чином, загальний заявлений позивачем розмір заборгованості становить 24601,50 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 9154,00 грн - проценти за користування кредитом, що увійшли до складу права вимоги, переданого первісним кредитором; 10447,50 грн - проценти, нараховані новим кредитором за період з 28 травня 2024 року по 09 вересня 2024 року.

Також позивач просить відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити у рішенні суду про нарахування органом, який здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з дня набрання рішенням законної сили до моменту його фактичного виконання.

Представник позивача Столітній М.М. у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 15 вересня 2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 7069562 про надання споживчого кредиту на суму 5000 грн. строком на 360 днів.

Договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "А7160", що повністю узгоджується з вимогами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Детальні дати повернення кредиту та сплати процентів визначені у графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 30 днів.

15 жовтня 2023 року - здійснення першого платежу, кінцевою датою виконання зобов`язання, відповідно до графіка є 09 вересня 2024 року.

У договорі містяться персональні та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , її РНОКПП та контактні дані.

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти й комісію.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Виконання ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення".

На виконання ухвали Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року про витребування доказів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листами від 12.03.2026 р. №20.1.0.0.0/7-260309/63181-БТ та від 17.03.2026 р. №20.1.0.0.0/7-260309/63181 надав суду відомості, що повністю підтверджують факт належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та успішне зарахування на її рахунок суми кредиту в розмірі 5 000 грн., що свідчить про повне виконання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» взятих на себе зобов`язань.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як укладення сторонами кредитного договору, так і фактичне виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання відповідачці 5000,00 грн кредитних коштів.

Доказів повернення відповідачкою основної суми кредиту матеріали справи не містять.

Тому вимога позивача про стягнення 5000,00 грн основного боргу є доведеною та підлягає задоволеню.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення коштів, утворилася заборгованість.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

27 травня 2024 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" (наразі - ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") було укладено Договір факторингу №27.05/24-Ф. Згідно з умовами цього правочину та підписаним Актом прийому-передачі Реєстру Боржників, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7069562.

Перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувався з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

Витяг із реєстру боржників містить індивідуальні відомості щодо ОСОБА_1 , РНОКПП, кредитного договору №7069562, суми основного боргу 5000,00 грн, процентів 9154,00 грн та загальної суми вимоги 14154,00 грн.

Матеріали справи також містять повідомлення про відступлення права вимоги, направлене на електронну адресу відповідачки 27 травня 2024 року. У ньому повідомлено, що право грошової вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на підставі договору факторингу №27.05/24-Ф.

У подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінило найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», при цьому ідентифікаційний код юридичної особи 44559822 не змінився.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач набув право грошової вимоги за договором №7069562 та є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05.04.2023, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконала, грошові кошти не повернула, розрахунок заборгованості, наданий позивачем на загальну суму 24601,50 грн., є обґрунтованим, математично правильним, нарахованим у межах строку кредитування (360 днів, період нарахування процентів за договором - з 15.09.2023 по 09.09.2024) і відповідачем не спростованим, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд враховує, що нараховані позивачем 10447,50 грн за період з 28 травня 2024 року по 09 вересня 2024 року арифметично відповідають застосованій позивачем формулі: 5000,00 грн ? 1,99 % ? 105 днів = 10447,50 грн.

Відповідач в порушення умов укладеного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла зазначена вище заборгованість. Поданий до суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, як і не додано доказів на підтвердження погашення заборгованості ні на рахунки первісного чи попередніх кредиторів, ні на рахунки позивача.

Відтак, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про встановлення порядку нарахування інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Позивач просить відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити у рішенні про нарахування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з дня набрання рішенням законної сили до моменту фактичного виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено спеціальне регулювання відповідальності позичальника за кредитними та позиковими договорами у період воєнного стану.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Суд наголошує, що норма вказаного Закону є нормою прямої дії та переважає над умовами цивільно-правового договору, оскільки спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану.

Отже, частини десята та одинадцята статті 265 ЦПК України визначають процесуальний механізм, який може бути застосований при ухваленні рішення про стягнення грошових коштів, однак не створюють самостійної матеріально-правової підстави для застосування відповідальності, від якої позичальник прямо звільнений нормою матеріального права.

Процесуальна норма не може бути підставою для покладення на відповідачку обов`язку сплачувати суми, матеріально-правові підстави для нарахування яких у відповідний період законом виключені.

За таких обставин вимога позивача про визначення порядку нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України з моменту набрання рішенням законної сили до моменту його виконання задоволенню не підлягає.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6172 від 16 жовтня 2025 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволеної частини позову.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження цих витрат суду надано: Договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; Заявку №11653 на виконання доручення; Акт прийому-передачі виконаних робіт; ордер на надання правничої допомоги КС № 9422/10.

Заявкою передбачено надання правничої допомоги саме у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №7069562 від 15 вересня 2023 року з ОСОБА_1 .

Зі змісту наданих документів вбачається, що до складу заявлених витрат включено консультацію, аналіз документів та фактичних обставин справи, аналіз законодавства і судової практики, підготовку правової позиції, письмової консультації, здійснення заходів з отримання доказів, складання позовної заяви, оформлення додатків, складання процесуальних документів та представництво інтересів клієнта у суді.

Загальна вартість послуг визначена у сумі 10000,00 грн.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 4000 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 6, 11, 13, 15, 16, 202-205, 207, 509, 512-517, 525, 526, 530, 536, 599, 610-612, 625-629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077-1082 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 2, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №7069562 про надання споживчого кредиту від 15 вересня 2023 року у загальному розмірі 24601,5 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот одна гривня 50 копійок), яка складається із: 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) - заборгованості за основною сумою кредиту; 19601,5 (дев`ятнадцять тисяч шістсот одна гривня 50 копійок) - заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесені судові витрати із оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор