Рішення № 139615930, 08.09.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2761/26

Провадження № 2/545/2447/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Ткачук О.В.,

за участю секретаря: Делії Д.О.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5417185 про надання споживчого кредиту від 28.03.2025, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 000,00 грн., строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% від суми кредиту за кожен день користування. 19.12.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №19/12/25 від 19.12.2025, відповідно до умов якого право вимоги за договором №5417185 про надання споживчого кредиту від 28.03.2025 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс». Згідно положень кредитного договору відповідач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафна санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором. Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нарховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками. Таким чином в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з чим просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором №5417185 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.03.2025 станом на 21.04.2026 у розмірі 48 701,60 грн., яка складається з: 12 979,50 грн. заборгованість за кредитом, 29 222,10 грн. заборгованість за нарахованими процентами відповідно до кредитного договору, 6 500,00 грн.- заборгованість за штрафом; а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 12.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію, а саме: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну карту N НОМЕР_3 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти N НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період З 28.03.2025 року по 02.04.2025 року з відображенням часу зарахування коштів; інформацію чи було зарахування 13000,00 грн. 28.03.2025 року на платіжну картку НОМЕР_3 ; інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою N НОМЕР_3 в період з 28.03.2025 року по 02.04.2025 року.

Від АТ «Ощадбанк» 20.07.2026 на адресу суду надійшли витребувані матеріали.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не надав, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином.

За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, проводиться заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що 28.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 (а.с.14-27).

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 підписаний ОСОБА_1 в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 35521, містить його податковий номер, адресу та номер мобільного телефону (а.с.14-27).

Отже, вищезазначений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Тож, факт укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 між сторонами є доведеним.

Відповідно до п.п.1.2-1.4. тип кредиту кредит, сума кредиту (загальний розмір) складає 13 000,00 грн., строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування.

Згідно з п.2.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_4 .

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 13 000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» (а.с.32) та довідкою АТ «Ощадбанк» про рух грошових коштів з 28.03.2025 по 02.04.2025 (а.с.84).

З матеріалів справи вбачається, що позичальником умови договору належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», станом на 19.12.2025, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 5417485 від 28.03.2025 становить 48701,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 12979,50 грн., заборгованість за нарахованими відсотками 29222,10 грн., заборгованість за штрафами 6500 грн. (а.с.33-37).

19.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладений договір факторингу №19/12/25, у відповідності до якого до останнього перейшло право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 (а.с.49-53).

Згідно з реєстром боржників від 19.12.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість: за сумою кредиту 12 979,50 грн.; штрафні санкції/пені 6 500,00 грн.; заборгованість по нарахованим процентам 29 222,10 грн.

Першою та третьою частинами статті 512 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Договору факторингу № №19/12/25 від 13.08.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185, який укладений 28.03.2025 між відповідачем та ТОВ «ЛІНЕУРАУКРАЇНА», а, отже, позивач має право на стягнення заборгованості за вказаним договором на свою користь.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 13000,00 грн. підтверджений наданими АТ «Ощадбанк» письмовими доказами та не спростований відповідачем.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження погашення відповідачем основної суми (тіла) кредиту у розмірі 12979,50 грн. за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 29 222,10 грн, суд дійшов таких висновків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за договором в сумі 29 222,10 грн нараховані в період з 28.03.2025 по 19.12.2025 включно.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідно до п.1.3 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 строк кредиту 360 днів. З розрахунку вбачається, що відсотки нараховані в період з 28.03.2025 по 19.12.2025 включно, тобто в межах визначеного договором строку кредитування.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відсотки в розмірі 29 222,10 грн. правильно нараховані впродовж строку кредитування та їх стягнення є обґрунтованим.

Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафами в розмірі 6 500,00 грн. суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п.6.3 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом свої грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплати товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного зобов`язання на 2 день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 28.05.2025 по 27.06.2025 включно відповідачу нараховані штрафи, що в загальному розмірі складають 6 500,00 грн (а.с.33-37).

Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан який й досі триває.

За таких обставин саме положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану є спеціальною нормою, що повинна застосовуватись до спірних правовідносин.

Оскільки нарахування штрафних санкцій відповідачу за невиконання зобов`язань по кредитному договору здійснене у період воєнного стану, що суперечить положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 у розмірі 42 201,60 грн., з яких: 12 979,50 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 222,10 грн. сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024 (а.с.57-58).

Згідно з витягом з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №11 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 у відповідності до умов договору виконавець підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників замовника: складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №5417185 про надання споживчого кредиту від 28.03.2025 та клопотання про витребування доказів, вартість: 10 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №3943 від 22.04.2026 позивачем здійснено оплату згідно договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 по акту №144 від 21.04.2026 (а.с.63).

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин, з урахуванням того, що відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідно до умов укладеного договору про надання юридичних послуг №144, суд вважає за необхідне, стягнути витрати відповідача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с.1).

Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 48 701,60 грн, позов задоволений на суму 42 201,60 грн, тобто на 86,65%.

Отже, на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог судовий збір в сумі 2 306,97 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8665,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 244, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5417185 від 28.03.2025 в розмірі 42 201 (сорок дві тисячі двісті одна) грн. 60 коп., з яких: 12 979, 50 грн.- заборгованість за кредитом; 29 222,10 грн.- заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за штрафами в розмірі 6 500 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судовий збір у розмірі 2 306,97 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8665,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», код ЄДРПОУ: 41915308, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4, 03124.

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 08.09.2026

Суддя О. В. Ткачук