Ухвала суду № 139615924, 08.09.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1480/26

Провадження № 1-кп/545/364/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 рокум. Полтава

Колегія Полтавського районного суду Полтавської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Полтава клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валок, Полтавського району, Полтавської області, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, інваліда ІІ групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-обвинуваченого за ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 111-1 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025170000000245 від 29.07.2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 17.01.2026 року обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений 21.07.2026 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області строком до 18.09.2026.

Прокурором надано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 111-1 КК України.

На теперішній час не зменшилися ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може:

-переховуватися від суду, як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, АР Крим, а також закордоном, у тому числі, на території Російської Федерації через усвідомлення втрати свободи на тривалий час, за скоєння ним інкримінованих йому злочинів;

-незаконно впливати на свідків, які дають викривальні покази щодо нього;

-продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до наявної інформації він не збирався завершувати свою злочинну діяльність.

ОСОБА_6 хоча і є інвалідом II групи, має тяжке захворювання на цукровий діабет, проте належну медичну допомогу отримає в умовах утримання в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», тривалий час він ніде не працював, інкримінований злочин, а саме державну зраду, вчиняв з метою отримання посади в органах державної влади під час можливої окупації території Полтавської області на знак вдячності йому з боку держави-агресора.

Переховування ОСОБА_6 від суду унеможливить судовий розгляд. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду- усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Також встановлено, що інші більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 .

Оскільки, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 17.01.2026 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений, виникає обґрунтована необхідність у продовженні останнього з метою запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної поведінки обвинуваченого, зокрема під час судового розгляду.

У разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з викладених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі- у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримала свого підзахисного.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Суд, за нормами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується:

-у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме наданні представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022);

-у вчиненні колабораційної діяльності, тобто здійсненні публічних закликів громадянином України до підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України.

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів.

Об`єктом злочинів проти основ національної безпеки є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст. 1 Конституції України).

ОСОБА_6 обвинувачується фактично у кількох епізодах злочинної діяльності, пов`язаних із вчиненням ним державної зради, які є триваючим злочином та за скоєння якого особі загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавленням волі, з конфіскацію майна.

ОСОБА_6 ініціативно вчиняв умисні дії, пов`язані із наданням представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, спрямовану на збір та передачу інформації, яка представляє вагомий оперативний інтерес для розвідувальних органів рф, зокрема, щодо місць дислокації військових об`єктів (сил протиповітряної оборони, мобільних вогневих груп Сил оборони України), поширення ним інформації, яка несе загрозу національній безпеці України, інформування щодо суспільно-політичної обстановки та в подальшому використовується для проведення підривної та диверсійної роботи проти України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що на теперішній час не зменшились ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може:

-переховуватися від суду, як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, АР Крим, а також закордоном, у тому числі, на території Російської Федерації через усвідомлення втрати свободи на тривалий час, за скоєння ним інкримінованих йому злочинів;

-незаконно впливати на свідків, які дають викривальні покази щодо нього;

-продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до наявної інформації він не збирався завершувати свою злочинну діяльність.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають. Суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати ОСОБА_6 належну поведінку.

Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не пов`язаного з позбавленням волі, оскільки обрання такого запобіжного заходу, може призвести до спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; а тому вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.11.2026 року без визначення розміру застави, враховуючи ч. 4 ст. 183 КПК України та вважаючи жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк ШІСТДЕСЯТ ДНІВ до 07.11.2026 року.

Відлік строку запобіжного заходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 09.09.2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України розмір застави не визначати.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про заміну запобіжного заходу на домашній арешт- відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23», де утримується обвинувачений- для виконання.

Ухвала може бути оскаржена, в частині обрання запобіжного заходу, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 09.09.2026 року.

Головуючий суддяОСОБА_8

Судді: ОСОБА_9

ОСОБА_10