Рішення № 139615240, 31.08.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/616/26

2/530/644/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

31.08.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Ситник О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

26.03.2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 17.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 101116533, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит 7000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

28.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал було укладено Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т, відповідно до якого до ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із вказаним позовом до суду, заборгованість становить 19152,42 грн.: з них 5040,00 грн - прострочена за тілом кредиту, 13412,42 грн - заборгованість за відсотками, 700 грн- заборгованість за комісією.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по Договору про споживичй кредит № 101116533 від 17.12.20123 року у загальному розмірі 19152,42 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_1 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист за адресою її місця реєстрації, який вона отримала 16.06.2026 року та належно повідомлена про розгляд даної справи , що підтверджується роздруківкою трекінгу Укрпошта, відзив на позов не надала.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, 17.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 101116533, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит 7000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

28.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал було укладено Договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т, відповідно до якого до ТОВ Фінансова компанія Кредит-Капітал перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із вказаним позовом до суду, заборгованість становить 19152,42 грн.: з них 5040,00 грн - прострочена за тілом кредиту, 13412,42 грн - заборгованість за відсотками, 700 грн- заборгованість за комісією.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по Договору про споживичй кредит № 101116533 від 17.12.2023 року у загальному розмірі 19152,42 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 8000,00 грн.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало ОСОБА_1 кредит. Що підтверджується Платіжним дорученням 78753027 про перерахування коштів у сумі 7000 грн 17.12.2023 року відповідачу ОСОБА_1 . У порушення умов кредитного договору свої зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.12.2023 року своєчасно не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 19152,42 грн. Такий розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками та випискою з особового рахунку за кредитним договором. Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору №101116533, оскільки він узгоджується з матеріалами справи і їм не суперечить. Відповідач не виконує умови договору, добровільно не сплачує суму заборгованості по кредитному договору та процентах за користування ним, тому при таких обставинах у суду є підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та відсотків.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 700 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» формально надає кредитодавцю право передбачати у договорі споживчого кредиту комісію за обслуговування кредиту, однак реалізація такого права має здійснюватися в суворій відповідності до вимог закону, принципів добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, однак така свобода договірних відносин обмежена необхідністю додержання вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а також засад добросовісності, розумності та справедливості. З огляду на це сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії за обслуговування кредиту не є достатньою підставою для її стягнення.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23) сформулював правову позицію, відповідно до якої умови договору про споживчий кредит у частині щомісячних (поточних) комісій за управління та обслуговування кредиту є нікчемними в силу частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», якщо у кредитному договорі не визначено конкретний, деталізований перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, і якщо відсутні докази фактичного надання таких послуг позичальникові. У зазначеній справі ВС констатував, що встановлення на користь кредитодавця щомісячних платежів, які за своєю природою не відповідають жодній реальній самостійній послузі, призводить до фактичного прихованого збільшення ціни кредиту та порушує баланс прав і обов`язків сторін.

У цьому контексті суд зазначає, що для покладення на споживача обов`язку сплачувати комісію за обслуговування кредиту кредитодавець має довести: (1) наявність конкретного, чітко визначеного переліку послуг, пов`язаних з «обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості)», які є самостійними за своєю правовою та економічною природою і спрямовані на задоволення інтересів позичальника, а не виконання власних зобов`язань кредитодавця; (2) фактичне надання таких послуг позичальникові протягом строку кредитування; (3) співмірність розміру комісії обсягу та характеру реально наданих послуг - відсутність ознак перетворення комісії на приховану плату за користування кредитом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої, зокрема, у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15, надання кредиту є обов`язком банку (фінансової установи) за кредитним договором, і виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою додатковою оплатою з боку позичальника. Дії кредитодавця, пов`язані з наданням фінансового інструменту, веденням (обліком) кредитної заборгованості, моніторингом стану заборгованості за кредитом, здійснюються в межах виконання ним власних зобов`язань за кредитним договором, переслідують передусім його господарський інтерес і не є самостійними послугами, що замовляються та отримуються позичальником. Встановлення плати за такі дії суперечить змісту правовідносин споживчого кредитування та законодавству про захист прав споживачів.

Аналізуючи умови Кредитного договору № 4034787 та паспорт споживчого кредиту, суд встановив, що в них відсутній конкретний, деталізований перелік послуг, які охоплюються поняттям «комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості)». Використане у договорі узагальнене формулювання «обслуговування кредитної заборгованості» не розкриває змісту конкретних дій кредитодавця, які могли б розглядатися як самостійна послуга на користь позичальника, відмінна від базового виконання кредитодавцем обов`язку з надання та супроводу кредиту. Ця обставина повністю кореспондує висновку Верховного Суду у справі № 582/202/22, де прямо зазначено: відсутність у договорі переліку додаткових та супутніх послуг за відповідною комісією унеможливлює покладення такого обов`язку на позичальника.

Позивач не надав жодних доказів фактичного надання відповідачу будь-яких конкретних сервісних послуг у межах обслуговування кредиту: матеріали справи не містять відомостей (логів, звітів, актів, виписок) про додаткові інформаційні, консультаційні чи інші послуги, які б системно надавалися відповідачу та були б охоплені спірною комісією. Також відсутні докази звернень відповідача за такими послугами і їх задоволення кредитодавцем. Верховний Суд у справі № 582/202/22 підкреслив, що відсутність доказів фактичного надання послуг унеможливлює стягнення комісії незалежно від наявності відповідного формального положення у тексті договору.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними. Нікчемність таких умов має місце в силу прямої вказівки закону і не потребує спеціального визнання судом. Верховний Суд у справі № 582/202/22 прямо підтвердив, що аналогічні умови договорів є нікчемними (абсолютно недійсними) ab initio, тобто з моменту їх включення до договору - ipso iure, незалежно від рішення суду, erga omnes щодо будь-яких осіб; суд не визнає, а лише констатує таку нікчемність.

Викладені обставини є підставою для відмови в стягненні комісії.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до частини 1статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження залучення правничої допомоги представником позивача надано суду копії: договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 р. укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та АО «Апологет» та ордер, акт № Д/18505 від 09.03.2026 р. про наданих послуг та детальний опис наданих послуг до акту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 19152,42 грн., з яких судом задоволено вимоги на суму 18 452,42 грн., що становить 96,34% (18452,42 х 100% / 19152,42 = 96,34 %).

З відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2564,96 грн. (2662,40 грн х 96,34 % / 100 % = 2564,96 грн).

Позивач заявив витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. Пропорційно до розміру задоволених вимог (96,34%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7707,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13,19, 81, 210, 247, 258-259, 263-268,274-279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія Кредит Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, р/р НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», суму заборгованості за кредитним договором № 101116533 від 17.12.2023 р. в розмірі 18452 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві ) грн 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, р/р НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», судовий збір в сумі 2564 (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн. 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7707 (сім тисяч сімсот сім) грн 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Ситник