Рішення № 139615233, 01.09.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/866/26

2/530/750/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.09.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Він фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Він фінанс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 05.08.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 253747 про надання фінансового кредиту. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу фінансовий кредит на наступних умовах: сума виданого кредиту - 3500,00 гривень.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами.

25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до розрахунку заборгованості до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 14505,00 гривень, яка складається з: основний борг - 3500, 00 грн; борг за процентами 1890,00 грн; борг за пенею та штрафами 9115,00 грн. Також грошове зобов`язання прострочено на 1097 дні, що тягне за собою збитки з урахуванням 3% річних 1306,64 грн та суму збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 3171,73 грн, отже загальна заборгованість становить 18983,37 грн. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 253747 в розмірі 18983,37 грн., судовий збір у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_1 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист за адресою його місця реєстрації, що підтверджується поштовим повідомленням, 15.06.2026 року відповідач отримав зазначений лист, відзив на позов не надіслав.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що 05.08.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 253747 про надання фінансового кредиту. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу фінансовий кредит на наступних умовах: сума виданого кредиту - 3500,00 гривень.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами.

25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до розрахунку заборгованості до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 14505,00 гривень, яка складається з: основний борг - 3500, 00 грн; борг за процентами 1890,00 грн; борг за пенею та штрафами 9115,00 грн. Також грошове зобов`язання прострочено на 1097 дні, що тягне за собою збитки з урахуванням 3% річних 1306,64 грн та суму збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 3171,73 грн, отже загальна заборгованість становить 18983,37 грн.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач ОСОБА_1 порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та нараховані відсотків що в загальній сумі становить 5390 грн.

Що стосується вимог стосовно стягнення суми заборгованості за пенею та штрафами то суд зазначає наступне :

Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Даний пункт Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не виключений та продовжує діяти та є чинним.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 3%річних у сумі 1306,64 грн та інфляційних втрат у сумі 3171,73 грн, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховуючи, на підставі статті 625 ЦК України, 3% річних за період з 23.02.2019 по 31.12.2019 та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, позивач виходив із суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 14505,00 грн.

Враховуючи, часткове задоволення позовних вимог, за підрахунками суду, на суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 5390 грн з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

- 3% річних за період з 23.02.2019 по 31.12.2019 складає 1306,64 грн,

- інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складають 3171,73 грн.

Щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Договір фінансового кредиту № 253747 було укладено між ТОВ «АВЕНТУС Україна » та відповідачем 05.08.2018 року. ТОВ «Фінансова компанія «Він Фінанс» звернулось до суду із позовом 23.04.2026.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 256, 257, 259 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до правил статей 261, 262 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року за № 211 з 12.03.2020 року на всій території України установлено карантин, дія якого у подальшому неодноразово продовжувалася.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236» від 25.04.2023 року за № 383 дію карантину було продовжено.

Відповідно до ст. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З 01 липня 2023 року карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, скасований на всій території України.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи викладене вище, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Що стосується судових витрат то суд зазначає:

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 5198 % (9868,37 грн / 18983,37 грн).

Відповідно, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1383,92 грн. (2662,40х51,98%/100=1383,92).

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ФК «Довіра та Гарантія » та АБ «Анастасії Міньковської » укладено договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024 року, додано також додаткову угоду від 22.03.2024 до даного договору ,детальний опис робіт ,де загальна вартість виконаних робіт складає 5000 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Оскільки позивачем надано документальне підтвердження витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, про задоволення вимог в частині про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Враховуючи пропорційність задоволених вимог та принцип співмірності складності справи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2599,00 грн.( 5000х51,98/100).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Він фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13, 81, 210, 247, 258-259, 263-268,274-279,280,279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Він фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН Фінанс ", місцезнаходження: 04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, ЄДРПОУ38750239, заборгованість за кредитним договором № 253747 від 05.08.2018 року в загальній сумі 9868 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 37 коп.

Стягнутиз ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН Фінанс ", місцезнаходження: 04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, ЄДРПОУ38750239, судовий збір в сумі 1383 ( одна тисяча триста вісімдесят три) грн 92коп та витрати на правову допомогу у сумі 2599 ( дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник