Рішення № 139614795, 09.09.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/911/26

Провадження № 2-о/378/27/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М.,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Ставище в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ставищенська державна нотаріальна контора, про припинення обтяження на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, заінтересована особа Ставищенська державна нотаріальна контора, посилаючись на наступне. 02.08.1953 її (заявниці) мати ОСОБА_2 одружилася із ОСОБА_3 , прізвище матері після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ». 30.12.1955 ОСОБА_5 була прийнята на посаду продавцем Ставищенського сільпо Ставищенського Райспоживспілки. В січні 1963 року ОСОБА_5 в рахунок заробітної плати від Ставищенської РСС отримала позику на будівництво житлового будинку в с. Розкішна Ставищенського району в розмірі 500 карбованців. З метою забезпечення вказаної позики 18.01.1963 Ставищенська райспоживспілка подала до Першої Білоцерківської нотаріальної контори повідомлення, що стало підставою для накладення заборони на нерухоме майно - на невизначене майно, власник якого ОСОБА_5 .

Слід зазначити, що Ставищенська райспоживспілка (райпотребсоюз, РПС) як кредитор, судового розгляду, зокрема, про стягнення з ОСОБА_5 коштів не ініціював, тому суд не вирішував спір із боржником. В Ставищенській райспоживспілці ОСОБА_5 працювала на різних посадах до 20.07.1970. Позика була погашена в повному обсязі, на час звільнення заборгованість ОСОБА_5 перед підприємством відсутня (не обліковується).

20.03.1992 ї (заявниці) батько ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Ставищенської районної Ради народних депутатів №153 від 11.10.1988 отримав свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №2 за реєстровим №457. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . В Ставищенській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 221/2024 на майно померлого, спадщину після якого прийняла, оскільки постійно проживала разом з ним, його дружина ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після смерті якої спадщину за законом прийняла вона (заявниця), як дочка спадкодавці. До складу спадкового майна входить вищевказаний житловий будинок, що належав чоловікові спадкодавиці - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті якого мати прийняла, постійно проживаючи разом з ним, але не оформила спадкових прав.

На її (заявниці) звернення до Ставищенської державної нотаріальної контори з метою оформлення моїх спадкових прав та подальшого розпорядження майном нотаріус роз`яснила, що відповідно до відомостей з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - « ОСОБА_5 », отриманих шляхом безпосереднього доступу до нього, виявлено обтяження заборону на нерухоме майно - реєстраційний номер обтяження 4170260, підстава обтяження - «повідомлення Ставищенського РПС б/н, 18.01.1963 р.» на об`єкт обтяження - «невизначене майно, позика в сумі 500 крб. на будівництво житлового будинку в с. Розкішна, Ставищенського району», зареєстровано реєстратором Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою.

Інформація про кредитора - Ставищенське РПС та про його правонаступників в ЄДР відсутня, що вбачається з постанови нотаріуса.

01.06.2026 року вона (заявниця) звернулась до Ставищенської державної нотаріальної контори з заявою про зняття заборони відчуження нерухомого майна, що належить спадкодавці ОСОБА_5 . Нотаріус, пославшись на відсутність документів, які б були підставою для зняття заборони, відмовила у знятті заборони на нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 .

Заявниця просить суд припинити обтяження речового права на нерухоме майно: тип обтяження - заборона на нерухоме майно (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 4170260, зареєстроване 06.12.2006 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором: Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, підстава обтяження - повідомлення б/н, 18.01.1963 р, Ставищанський РПС, об`єкт обтяження - невизначене майно, позика в сумі 500 крб. на будівництво житлового будинку в с. Розкішна, Ставищенського району; власник ОСОБА_5 .

Заявниця в судове засідання не прибула, в заяві просить справу розглядати без її участі (а. с. 7).

Від представника заінтересованої особи Ставищенської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника нотаріальної контори (а. с. 34).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заяву належить задовольнити зважаючи на наступне.

За правилами ст. 293 ЦПК України - окреме провадження, це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу 02 серпня 1953 року ОСОБА_2 одружилася із ОСОБА_3 , її прізвище після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_4 » (а. с. 11).

30.12.1955 ОСОБА_5 була прийнята на посаду продавцем Ставищенського сільпо Ставищенської Райспоживспілки, про свідчить запис в трудовій книжці (а. с. 12).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 444906028 від 24 вересня 2025 року щодо невизначеного майна ОСОБА_5 (а. с. 13) наявне обтяження - заборона на нерухоме майно, зареєстроване 06 грудня 2006 року Першою Білоцерківською нотаріальною конторою за реєстраційним № 4170260 на підставі "повідомлення б/н від 18.01.1963 Ставищанський РПС", об`єкт обтяження невизначене майно, позика 500 крб. на будівництво житлового будинку в с. Розкішна. Ставищенського району (а. с. 13).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_5 в Ставищенській райспоживспілці працювала на різних посадах до 20.07.1970 року (а. с. 12).

Відповідно до довідки Ставищенського районного споживчого товариства № 6 від 20.03.2026 року, на час звільнення заборгованість ОСОБА_5 перед підприємством відсутня (не обліковується) (а. с. 14).

20.03.1992 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Ставищенської районної Ради народних депутатів №153 від 11.10.1988 року отримав свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №2 за реєстровим №457 (а. с. 15).

З матеріалів спадкової справи (а. с. 80 - 85) та копії свідоцтва про смерть (а. с. 22) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а. с. 22). В Ставищенській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 221/2024 на майно померлого (а. с. 85), спадщину після якого прийняла, оскільки постійно проживала разом з ним до дня смерті, його дружина ОСОБА_5 (а. с. 84, 85).

З матеріалів спадкової справи (а. с. 74 - 79) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 (а. с. 23, 56). на майно якої в Ставищенській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 217/2024. Спадщину після ОСОБА_5 прийняла її дочка ОСОБА_1 (позивачка) (а. с. 58), оскільки постійно проживала разом із спадкодавицею до дня її смерті (а. с. 57).

В матеріалах спадкової справи на майно померлої ОСОБА_5 наявний витяг з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - « ОСОБА_5 », № 479766877 від 01.06.2026 року (65 -79), відповідно до якого Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 06 грудня 2006 року зареєстроване вищевказане обтяження за № 4170260 - заборона на нерухоме майно, підстава обтяження - «повідомлення Ставищенського РПС б/н, 18.01.1963 р.» на об`єкт обтяження - «невизначене майно, позика в сумі 500 крб. на будівництво житлового будинку в с. Розкішна, Ставищенського району» (а. с. 78 зв. - 79).

Постановою державного нотаріуса Ставищенської державної нотаріальної контори від 01.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про зняття заборони відчуження нерухомого майна, що належить спадкодавці ОСОБА_5 в зв`язку з відсутністю документів, які б були підставою для зняття заборони (а. с. 25).

Згідно довідки Ставищенського районного споживчого товариства № 6 від 20.03.2026 року діяльність Ставищенської райспоживспілки була припинена без правонаступника (а. с. 14).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Статтею 609 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

За приписами ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом невизначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення»(далі постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21), зроблено висновок, що: тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя ? рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. … затаких обставинта з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку,які внесені на підставі договору іпотеки від 26грудня 2006року. Касаційний суд акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку».

Як зазначено вище, діяльність Ставищенської райспоживспілки була припинена без правонаступника. Водночас запис про реєстрацію вищевказаного обтяження не скасований, а наявність такого запису порушує право власника майна.

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі №333/8899/21 зазначено наступне: «касаційний суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону».

Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21)).

За таких обставин, враховуючи, що з моменту ліквідації Ставищенської райспоживспілки та за відсутності будь-якого з його правонаступників, підстава для продовження існування обтяжень вищевказаного обтяження № 4170260 у вигляді заборони на нерухоме майно (невизначене майно), відпала, і така заборона порушує права заявниці, як спадкоємиці ОСОБА_5 - суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 18, 76, 81, 263, 265, 273, 293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати обтяження у виді заборони на нерухоме майно, яка була накладена 06.12.2006 року за реєстраційним № 4170260 Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення б/н від 18.01.1963 року Ставищанський РПС.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ).

Заінтересована особа: Ставищенська державна нотаріальна контора (09401, селище Ставище, вул. Цимбала Сергія, 28а, кв. 27 Білоцерківського району Київської області, ЄДРПОУ 02884517).

Повне рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак