Рішення № 139614502, 09.09.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1641/26

Провадження №2/367/8326/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

I. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги таким.

28 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено Договір надання коштів у кредит № 73117222 (далі Кредитний договір), за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 25 000,00 грн строком на 30 днів (з 28.02.2025 по 29.03.2025) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,15 % на день, комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту та процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4 % на день, які нараховуються не більше 90 календарних днів у разі неповернення кредиту в установлений строк.

27 березня 2025 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/03/25, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату права вимоги до боржників, включених до відповідних реєстрів. Відповідно до Реєстру боржників № 10 від 25.07.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором у сумі 41 875,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитні кошти в сумі 25 000,00 грн були перераховані відповідачу, проте останній зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів у встановлений строк не виконав, у зв`язку з чим станом на час звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 41 875,00 грн, яка складається з: 25 000,00 грн основної суми боргу (тіла кредиту); 1 125,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 28.02.2025 по 29.03.2025; 12 000,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом, нарахованих за період з 30.03.2025 по 10.04.2025; 3 750,00 грн комісії за надання кредиту.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість у розмірі 41 875,00 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

II. Рух справи та процесуальні дії, вчинені учасниками справи

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13.02.2026 у справі № 367/1641/26 (провадження № 2/367/4347/2026) відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14 квітня 2026 року судом ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено. При цьому в резолютивній частині заочного рішення судом помилково зазначено про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8715652 у розмірі 27 000,00 грн, що не відповідало ні номеру договору, ні складу та розміру заборгованості, заявлених у позовній заяві (Кредитний договір № 73117222, сума 41 875,00 грн).

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій, з посиланням на статті 284, 287, 288 ЦПК України, просив скасувати заочне рішення та призначити справу до нового розгляду, посилаючись на фактичне проживання за межами України (у Канаді) з 12.06.2024, неотримання судової кореспонденції за адресою реєстрації, позбавлення можливості подати відзив і докази, а також на невідповідність резолютивної частини заочного рішення предмету та підставам позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04.08.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення від 14.04.2026 скасовано, справу № 367/1641/26 призначено до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів на його обґрунтування з дня вручення ухвали; роз`яснено право подати відповідь на відзив у порядку статті 178 ЦПК України.

13 серпня 2026 року в межах наданого судом строку відповідач подав відзив на позовну заяву (далі відзив), у якому позовні вимоги не визнав, вважає їх недоведеними у заявленому розмірі та частково такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у розділі III цього рішення.

20 серпня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та навів заперечення проти доводів відзиву, а також просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Заперечень на відповідь на відзив у порядку частини четвертої статті 178 ЦПК України від відповідача до суду не надходило, встановлений законом строк для їх подання сплив.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від жодного з учасників справи не надходило. Зважаючи на це, а також на наявність у матеріалах справи достатніх для вирішення спору доказів і письмових пояснень сторін, суд, керуючись частинами п`ятою, восьмою статті 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

III. Короткий зміст відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, зазначивши, зокрема, що:

позивачем не доведено факту фактичного зарахування кредитних коштів у сумі 25 000,00 грн саме на рахунок відповідача, оскільки наданий документ платіжного оператора містить лише технічні реквізити операції (номер транзакції, код авторизації, RRN) і не містить відомостей про отримувача коштів та підтвердження банку одержувача про зарахування коштів на конкретний рахунок;

клопотання про витребування додаткових банківських доказів позивачем разом із позовом не заявлялося, а тому подання чи витребування таких доказів на цій стадії розгляду справи має оцінюватися з урахуванням обмежень, встановлених статтями 83, 84 ЦПК України;

проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 12 000,00 грн нараховані виключно у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку повернути кредит у встановлений договором строк (30 днів), тобто фактично є платежем за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитними коштами, за ставкою (4 % на день), що більш ніж у 26 разів перевищує звичайну договірну ставку (0,15 % на день); такий платіж, на переконання відповідача, підпадає під дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким установлено особливості нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану, а тому стягненню не підлягає;

вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 3 750,00 грн є недоведеною, оскільки позивачем не розкрито конкретного змісту послуги, за яку встановлено таку комісію, з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки судом дійсного змісту платних послуг за договорами споживчого кредитування;

відступлення права вимоги за договором факторингу не усуває наведених вище недоліків первісної вимоги, оскільки новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити, а в разі визнання доведеним факту отримання кредитних коштів відмовити щонайменше у стягненні 12 000,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом та 3 750,00 грн комісії, а судові витрати розподілити пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача, заперечуючи доводи відзиву, зазначив, зокрема, що:

кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, надісланим на телефонний номер, зазначений відповідачем у заявці на отримання кредиту; сам факт підписання договору відповідач не заперечує та доказів компрометації свого особистого кабінету, номера телефону чи платіжної картки не надав;

перерахування кредитних коштів здійснено небанківським платіжним оператором на банківську картку, реквізити якої зазначені відповідачем у договорі; оскільки первісний кредитор не є банківською установою, на нього не поширюються вимоги щодо формування виписок з особових рахунків клієнтів, а належним первинним документом, що підтверджує здійснення платіжної операції, є інформаційний лист платіжного оператора, який і був наданий суду; відповідач, у свою чергу, мав можливість спростувати факт надходження коштів наданням виписки з власного карткового рахунку, проте цим правом не скористався;

проценти за понадстрокове користування кредитом є узгодженою сторонами договірною процентною ставкою за продовжене користування кредитними коштами, а не неустойкою, пенею чи штрафом, що прямо визначено умовами договору, і нарахування таких процентів понад установлений договором строк кредитування не суперечить приписам статей 1048, 1054 ЦК України;

право вимоги набуто ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі чинного договору факторингу відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України в обсязі, визначеному Реєстром боржників, а тому є належним та підтвердженим.

Представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі, а також розглядати справу за відсутності представника позивача.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, оцінка доказів та мотиви, з яких виходив суд

4.1. Щодо укладення кредитного договору

Судом встановлено, і це не заперечується відповідачем, що 28.02.2025 між первісним кредитором та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено Кредитний договір № 73117222 на суму 25 000,00 грн строком на 30 днів.

Відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним аналогом власноручного підпису та підтверджує волевиявлення особи, яка підписала електронний правочин.

Відповідач у відзиві не заперечив факту підписання ним Кредитного договору, не посилався на компрометацію свого особистого кабінету, номера телефону чи платіжних реквізитів третіми особами та не звертався з цього приводу до правоохоронних органів. За таких обставин суд визнає доведеним факт укладення сторонами Кредитного договору на умовах, викладених у ньому, у належній електронній формі.

4.2. Щодо факту надання (перерахування) кредитних коштів

Ключовим спірним питанням у справі є доведеність факту фактичного перерахування первісним кредитором на користь відповідача суми кредиту 25 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано відомості платіжної операції від 28.02.2025 (17:38:08) на суму 25 000,00 грн, здійсненої з використанням реквізитів банківської картки, зазначеної відповідачем у Кредитному договорі, з номером транзакції, кодом авторизації та референсним номером операції (RRN), проведеної через банк-еквайр.

Відповідач, заперечуючи доведеність зарахування коштів, послався на відсутність у наданому документі відомостей про отримувача коштів та підтвердження банку одержувача про зарахування суми на конкретний рахунок, а також на те, що позивач не подав відповідного клопотання про витребування банківських доказів разом із позовом.

Оцінюючи цей довід, суд враховує таке. Час, дата та сума платіжної операції (28.02.2025, 25 000,00 грн) точно збігаються з датою укладення та сумою Кредитного договору; операція проведена на реквізити картки, які саме відповідач зазначив у договорі під час його укладення; при цьому відповідач у відзиві не заперечив прямо самого факту отримання коштів як такого, обмежившись запереченнями щодо формальної достатності поданого документа, і не надав суду виписки з власного карткового або банківського рахунку за відповідний період, яка б спростовувала надходження коштів, і не заявляв клопотання про витребування судом такої виписки в банку, який обслуговує його рахунок, хоча такий доказ є найбільш доступним саме для відповідача як власника рахунку.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Пасивна процесуальна поведінка сторони, яка обмежується виключно запереченням достатності доказів протилежної сторони без подання власних доказів або клопотань про їх витребування за наявності реальної можливості спростувати обставину, на яку посилається процесуальний опонент, оцінюється судом з урахуванням принципу змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).

Оцінивши подані докази за правилами статті 89 ЦПК України в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявних у справі даних достатньо для висновку про доведеність факту фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 25 000,00 грн, а тому обов`язок з їх повернення виник у відповідача відповідно до статей 1046, 1049, 1054 ЦК України.

4.3. Щодо процентів за користування кредитом у межах строку кредитування (1 125,00 грн)

Відповідно до статей 1048, 1054, частини другої статті 1056-1 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Кредитного договору встановлено проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування (30 днів, з 28.02.2025 по 29.03.2025) у розмірі 0,15 % на день, що за розрахунком позивача, не спростованим відповідачем по суті, становить 1 125,00 грн.

Оскільки судом встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів та неповернення їх у визначений договором строк, а розмір і порядок нарахування процентів за період правомірного (узгодженого) користування кредитом відповідачем по суті не оспорено, суд вважає вимогу про стягнення 1 125,00 грн процентів обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

4.4. Щодо процентів за понадстрокове користування кредитом (12 000,00 грн)

Судом встановлено, що спірні 12 000,00 грн нараховані позивачем за період з 30.03.2025 по 10.04.2025 (12 днів) за ставкою 4 % на день від суми кредиту, тобто починаючи з першого дня, наступного за днем закінчення погодженого сторонами тридцятиденного строку кредитування (29.03.2025), і виключно у зв`язку з непогашенням відповідачем кредиту в цей строк.

Відповідно до умов Кредитного договору, як їх викладено сторонами й не оспорено ними, проценти за понадстрокове користування кредитом нараховуються на залишок суми кредиту саме у випадках невиконання позичальником умов договору щодо строку повернення кредитних коштів. Отже, підставою виникнення цього платежу є не продовження позикодавцем надання відповідачу можливості правомірно, на погоджених умовах, користуватися кредитними коштами понад первісно обумовлений строк, а прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення кредиту.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності розмежування процентів, передбачених статтею 1048 ЦК України як плати за правомірне користування кредитом у межах погодженого сторонами строку, та наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, які регулюються спеціальними нормами про відповідальність за порушення зобов`язання (статті 549552, 610612, 625 ЦК України). Одночасне застосування зазначених інститутів до одного й того самого періоду прострочення є неприпустимим.

Різке (більш ніж у 26 разів) підвищення розміру нарахувань, застосоване позивачем виключно з дня, наступного за днем закінчення строку кредитування, та обумовлене договором саме невиконанням позичальником своїх зобов`язань, за своєю правовою природою є не платою за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, а майновою санкцією (платежем), пов`язаною з простроченням виконання грошового зобов`язання, незалежно від того, яким терміном («проценти за понадстрокове користування») сторони визначили його у договорі. Правова кваліфікація умови договору здійснюється судом з огляду на її дійсний зміст, а не на найменування, обране кредитодавцем в умовах договору приєднання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено особливості застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики в період дії в Україні воєнного стану, включно з обмеженнями щодо нарахування та стягнення платежів, пов`язаних із таким простроченням. Кредитний договір укладено 28.02.2025, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а спірні 12 000,00 грн нараховані відповідачу за прострочення повернення кредиту, яке також мало місце в цей період.

Заперечуючи проти цього доводу відзиву, позивач у відповіді на відзив обмежився посиланням на договірну природу процентів за понадстрокове користування кредитом та на судову практику щодо необхідності прямого посилання в позовній заяві на статтю 625 ЦК України, проте жодних доводів, спростовуючи застосування до спірних правовідносин пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не навів.

За таких обставин, з огляду на встановлену судом правову природу спірного платежу як пов`язаного з простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, укладеним у період дії воєнного стану, а також з огляду на відсутність з боку позивача належних заперечень проти застосування наведених вище обмежень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 12 000,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом, у зв`язку з чим у цій частині позову необхідно відмовити.

4.5. Щодо комісії за надання кредиту (3 750,00 грн)

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України обов`язок доведення підстав та розміру кожної складової заявленої заборгованості покладається на позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про необхідність дослідження судом дійсного змісту послуги, за надання якої кредитодавцем встановлено окрему комісію, та про недопустимість автоматичного визнання такої вимоги доведеною лише на підставі факту включення відповідного платежу до тексту кредитного договору чи розрахунку заборгованості.

У відзиві відповідач послався на відсутність у матеріалах справи доказів, які б розкривали конкретний зміст послуги, що надається позичальнику за плату у вигляді комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту (3 750,00 грн). У відповіді на відзив позивач цього доводу не спростував та не навів жодних пояснень чи доказів щодо фактичного змісту та вартості дій кредитодавця, компенсованих зазначеною комісією, обмежившись включенням цієї суми до загального розрахунку заборгованості.

За відсутності доказів, що розкривають дійсний економічний зміст послуги, за яку стягується комісія, та за відсутності відповідних доводів позивача на спростування заперечень відповідача в цій частині, суд вважає вимогу про стягнення 3 750,00 грн комісії за надання кредиту недоведеною, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

4.6. Щодо переходу права вимоги (факторингу)

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Судом встановлено, що 27.03.2025 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/03/25, на підставі якого та Реєстру боржників № 10 від 25.07.2025 позивач набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором. Факт та дійсність відступлення права вимоги відповідачем по суті не оспорено; заперечення відповідача в цій частині зводилися до того, що новий кредитор не може набути обсяг прав, більший за той, що мав первісний кредитор, з чим суд погоджується, і саме з цих підстав, а не з підстав недійсності самого факторингу, судом відмовлено в задоволенні позову в частині, викладеній у пунктах 4.4 та 4.5 цього рішення.

У решті в частині обсягу вимоги, визнаної судом доведеною (26 125,00 грн), позивач є належним кредитором, а тому вправі вимагати стягнення цієї заборгованості з відповідача в судовому порядку.

4.7. Висновок суду щодо суті спору

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені мотиви, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Кредитним договором № 73117222 від 28.02.2025 у розмірі 26 125,00 грн, з яких 25 000,00 грн основна сума боргу та 1 125,00 грн проценти за користування кредитом у межах строку кредитування; у решті позовних вимог (12 000,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом та 3 750,00 грн комісії за надання кредиту, всього 15 750,00 грн) слід відмовити.

Суд ухвалює рішення в межах заявлених позовних вимог, а саме щодо заборгованості за Договором надання коштів у кредит № 73117222 від 28.02.2025 у розмірі, визначеному позовною заявою (41 875,00 грн), як це передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, оскільки саме такий предмет і розмір позовних вимог випливає зі змісту позовної заяви та підтримується сторонами у відзиві та відповіді на відзив. Зазначення в резолютивній частині скасованого заочного рішення від 14.04.2026 іншого номера договору (№ 8715652) та іншої суми (27 000,00 грн) було технічною помилкою (опискою), яка не відповідала предмету та підставам заявленого позову і, серед іншого, зумовила скасування цього рішення ухвалою суду від 04.08.2026.

V. Щодо розподілу судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.01.2026 № 149960.

Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 26 125,00 грн з 41 875,00 грн заявлених, тобто в розмірі 62,39 % від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позову, що становить 1 661,02 грн (2 662,40 грн х 26 125,00 грн / 41 875,00 грн). У решті судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 44, 7681, 89, 133, 141, 174, 178, 179, 229, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 280, 283, 354 ЦПК України, статтями 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549552, 610612, 625, 627, 629, 634, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077 Цивільного кодексу України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2) заборгованість за Договором надання коштів у кредит № 73117222 від 28.02.2025 у розмірі 26 125 (двадцять шість тисяч сто двадцять п`ять) грн 00 коп., з яких: 25 000,00 грн основна сума боргу; 1 125,00 грн проценти за користування кредитом.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 12 000,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом та 3 750,00 грн комісії за надання кредиту відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (дані, зазначені в пункті 2 резолютивної частини) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (дані, зазначені в пункті 2 резолютивної частини) судовий збір у розмірі 1 661,02 грн (одна тисяча шістсот шістдесят одна грн 02 коп.).

5. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення складено та підписано 09.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )

Суддя: Л.В. Мерзлий