Рішення № 139614072, 02.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1348/26

Провадження № 2/355/1217/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т.А.

за участю секретаря Ліберацької Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської державної нотаріальної контори, Відділу державної реєстрації «Центр надання адміністративних послуг» апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Звернувшись до нотаріуса з наміром відчужити належний йому будинок, дізнався, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна існує заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 37202, дата реєстрації 22.06.2004, за №37202, Реєстратором: Баришівська районна державна нотаріальна контора, 07500, Київська обл., Броварський р., смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 19А, Підстава обтяження: постанова, б/н, Баришівський держбанк, об`єкт обтяження: невизначене майно, будинок, АДРЕСА_1 не вказано, Власник: ОСОБА_1 , архівний запис, Додаткові відомості: Архівний номер: 2964581КIEV1000, Архівна дата:18.12.2000, Дата виникнення: 23.12.1976, № реєстра:89489-2095, внутр. № 45012F332DF13E2B2C2C.

Зазначений арешт був накладений на підставі повідомлення б\н Баришівського держбанку, реєстратором Баришівською державною нотаріальною конторою.

В зв`язку з такими обставинами посвідчити договір відчуження житлового будинку не можливо та нотаріусом рекомендовано звернутися до суду з позовом про зняття заборони з майна для подальшої можливості реалізувати свої спадкові права та мати можливість вільно та на власний розсуд розпоряджатися майном, яке перебуває у його власності, оскільки Баришівська державна нотаріальна контора не має можливості сама зняти заборону.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Від представника позивача адвоката Куценко Н.В. до суду надійшла заява про проведення судового засідання за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовільнити.

Відповідач Баришівської державнї нотаріальної контори в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. До суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності їхнього представника.

Представник відповідача - Відділу державної реєстрації «Центр надання адміністративних послуг» апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. До суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнають.

За таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04. 09. 2008 р., виданого Лук`янівською сільською радою на підставі рішення від 31. 01. 2009 року № 06 та Відомостями з державного реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 24587478.

Згідно запису № 37202 від 22. 06. 2004 року зареєстровано обтяження на вказаний будинок реєстратором: Баришівська районна державна нотаріальна контора, підстава повідомлення Баришівського держбанку.

При зверненні до нотаріуса про зняття обтяження позивач отримав відмову, тому звернувся до суду для відновлення свого права на користування належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною третьою ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

На підставі ч. 3ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За змістом ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Пунктом 9ст.34 Закону України «Про нотаріат» передбачена така нотаріальна дія як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягають державній реєстрації.

Безпосередньо процедура зняття заборони відчуження нерухомого майна регламентована пунктом 4 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, а саме: нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно).

Відповідно до п. п. 8 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, ведення державного реєстру передбачає внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, внесення відомостей про скасування рішень державного реєстратора.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача, не можливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна і саме на державного реєстратора покладено обов`язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.

В розумінні норм законодавства, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

На сьогодні позивач має намір розпоряджатися належним йому майном, проте, через наявність заборони відчуження, позбавлений можливості це зробити. Таким чином, заборона відчуження накладена на майно порушує право власності позивача.

Верховний Суд у своєму рішення наголосив, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння свої майном.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що підстав для продовження обтяження на майно не вбачається, право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб, тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 15, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати заборону (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 37202, дата реєстрації 22.06.2004, за №37202, Реєстратором: Баришівська районна державна нотаріальна контора, 07500, Київська обл., Броварський р., смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 19А, Підстава обтяження: постанова, б/н, Баришівський держбанк, об`єкт обтяження: невизначене майно, будинок, АДРЕСА_1 не вказано, Власник: ОСОБА_1 , архівний запис, Додаткові відомості: Архівний номер: 2964581КIEV1000, Архівна дата:18.12.2000, Дата винекнення: 23.12.1976, № реєстра:89489-2095, внутр. № 45012F332DF13E2B2C2C.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко