Рішення № 139614022, 08.09.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/699/26

2/290/776/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 вересня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Шакалова А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості.

Описова частина

1. Рух справи.

1.1. Представник позивача звернувся з позовною заявою до суду у липні 2026 року.

1.2. Ухвалою Романівського районного суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали направлено сторонам по справі.

1.3. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. До суду надійшов відзив на позовну заяву.

1.4. З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

2. Позиція сторін.

2.1. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 29535 від 05.03.2025 в розмірі 36195,20 грн та судові витрати.

2.2. В обґрунтування позову зазначено, що 05 березня 2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») (далі Позивач, Товариство) та ОСОБА_1 (далі Відповідач/Позичальник) було укладено кредитний договір № 29535.

2.3. Натомість відповідач умови договору не виконав, у зв`язку з чим на дату подачі позовної заяви утворилась заборгованість в розмірі 36195,20 грн, з яких: 22195,20 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, заборгованість за штрафом 14000 грн.

2.4. Відповідач подав відзив до суду, в якому просив залишити позовні вимоги без задоволення в повному обсязі, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість доводів позивача, а також надав копії скріншотів з особистого кабінету на підтвердження, за його твердженням, іншого розміру тіла кредиту та часткового погашення заборгованості.

2.5. На вказаний відзив позивачем направлено до суду відповідь на відзив, в якому просив стягнути з відповідача всю суму боргу, вказану в позовній заяві.

2.6. Відповідач на відповідь на відзив надіслав до суду заперечення, в якому просив у задоволенні вимог ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» про стягнення штрафу у розмірі 14 000,00 грн відмовити в повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення процентів задовольнити частково, зменшивши їх розмір до розумних меж, або відмовити в частині нарахувань, що перевищують реальне несплачене тіло кредиту. Зменшити розмір витрат на правову допомогу ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» з 10 000,00 грн до 0,00 грн, посилаючись на неспівмірність.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Обставини справи встановлені судом.

1.1. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.2. Судом встановлено, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 29535 від 05.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 Відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 730 днів (до 05.03.2027 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

1.3. На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача представник позивача надав суду довідку ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішний переказ коштів в сумі 7000 грн. від 05.03.2025 на карту відповідача №5168752087426881, Призначення платежу: Перерахування коштів за договором 29535 від 2025-03-05 на умовах фінансового кредиту.

1.4. Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 14.04.2025 року по 19.05.2026 року. Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 22195,20 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 14.04.2025 року по 19.05.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів та 14000,00 грн. штраф за порушення умов Кредитного договору, що разом становлять суму 36195,20 грн.

1.5. 26.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також до суду направлено скріншоти з особистого кабінету відповідача, якими останній обґрунтовує інший розмір тіла кредиту (5573,80 грн замість 7000,00 грн) та здійснення платежів на погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 4025,18 грн.

1.6. Оцінюючи вказані докази, суд зазначає, що надані відповідачем скріншоти з особистого кабінету є звичайними знімками екрана мобільного додатка, наданими у вигляді копій графічних файлів, і не є первинними фінансовими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є документами надавача платіжних послуг у розумінні Закону України «Про платіжні послуги» (випискою з рахунку, квитанцією про переказ, банківською випискою тощо). Такі скріншоти не містять реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати їх джерело, не засвідчені електронним або власноручним підписом уповноваженої особи, не підтверджені відомостями надавача платіжних послуг або обслуговуючого банку, а їх зміст (в тому числі відображені суми, дати та призначення платежів) може бути змінений відповідачем в односторонньому порядку без можливості перевірки судом його достовірності. Клопотання про витребування первинних документів (банківської виписки, довідки надавача платіжних послуг) відповідачем не заявлялося. З огляду на викладене, у суду наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей, відображених на наданих відповідачем скріншотах, а тому суд не бере їх до уваги як належний і допустимий доказ ні розміру фактично отриманих кредитних коштів, ні розміру та дат здійснених відповідачем платежів, і не покладає їх в основу свого рішення щодо переобчислення заборгованості.

1.7. 28.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній просив стягнути з відповідача всю суму боргу, вказану в позовній заяві.

1.8. Відповідач на відповідь на відзив надіслав до суду заперечення, в якому просив у задоволенні вимог ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» про стягнення штрафу у розмірі 14 000,00 грн відмовити в повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення процентів задовольнити частково, зменшивши їх розмір до розумних меж, або відмовити в частині нарахувань, що перевищують реальне несплачене тіло кредиту. Зменшити розмір витрат на правову допомогу ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» з 10 000,00 грн до 0,00 грн, посилаючись на неспівмірність.

2. Законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін.

2.1. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2.2. Приписи частин 1, 3 статті 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

2.3. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

2.4. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

2.5. Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

2.6. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

2.7. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

2.8. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

2.9. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України). Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2.10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

2.11. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

2.12. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

2.13. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

2.14. Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

2.15. Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

2.16. Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав на мету підписання договору - необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

2.17. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

2.18. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

2.19. Судом установлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн. Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується наданими позивачем доказами - довідкою надавача платіжних послуг, яка є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 95 ЦПК України. Наведені відповідачем у відзиві доводи щодо іншого розміру тіла кредиту та часткового погашення заборгованості ґрунтуються виключно на скріншотах особистого кабінету, які, з підстав, наведених судом у п. 1.6 цього рішення, не беруться судом до уваги як недостовірні. За відсутності інших доказів на підтвердження цих обставин (банківської виписки, квитанцій, довідки надавача платіжних послуг про зарахування коштів на рахунок позивача) суд виходить із розміру заборгованості, підтвердженого належними доказами позивача. Позивач у позові просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 14.04.2025 по 19.05.2026 року у розмірі 22195,20 грн.

3. Щодо стягнення відсотків.

3.1. При вирішенні даного спору судом взято до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, а відтак банк вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

3.2. Оскільки відповідач у визначений строк кошти не повернув, то з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 22 195,20 грн.

3.3. При вирішенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.

3.4. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

3.5. Договором визначено, що відповідач отримав у кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за його користування.

3.6. У договорі було фактично визначено строк кредитування та відсоткову ставку кредиту.

3.7. Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 22 195,20 грн. заборгованості за відсотками за період з 14.04.2025 по 19.05.2026, при цьому сума наданого кредиту становить 7 000 грн.

3.8. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

3.9. При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

3.10. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011, дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

3.11. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

3.12. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

3.13. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

3.14. З огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків.

3.15. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, суд має право її зменшити.

3.16. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/417/18, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

3.17. При стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації.

3.18. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 22 195,20 грн за період з 14.04.2025 по 19.05.2026 не є співмірною із сумою кредиту у розмірі 7 000 грн. При цьому суд враховує, що позивач просить стягнути заборгованість за несплаченими процентами лише за частину строку кредитування, яка вже минула, тоді як кредитний договір залишається чинним та продовжує діяти до 05.03.2027 року. Заявлений до стягнення розмір процентів є непропорційно великим порівняно із сумою отриманого кредиту та фактично становить понад 300 % від його основної суми, що не відповідає критеріям справедливості, розумності та добросовісності.

3.19. З огляду на наведене, з урахуванням принципів розумності, добросовісності та справедливості, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача процентів у розмірі 7 000 грн, що відповідає сумі отриманого відповідачем кредиту.

4. Щодо вимоги в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями.

4.1. Вирішуючи питання щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 14000 грн. суд зазначає наступне.

4.2. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

4.3. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

4.4. Згідно пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

4.5. Враховуючи вищевказані положення закону, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій - 14000 грн. задоволенню не підлягає.

5. Розподіл судових витрат.

5.1. На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 514,90 грн.

5.2. Також позивач просить стягнути на свою користь суму витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

5.3. Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та є співмірним із виконаною адвокатом роботою у цій справі.

При ухваленні рішення суд керувався ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1. Рішення суду.

1.1. Позов задовольнити частково.

1.2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ЄДРПОУ 41466388, бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ) заборгованість за нарахованими відсотками за період з 14.04.2025 року по 19.05.2026 року за кредитним договором №29535 від 05.03.2025 в розмірі 7 000 гривень.

1.3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 514,90 грн.

2. Процедура набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.

2.1. Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

2.2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ