Ухвала суду № 139613591, 09.09.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 278/5687/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянувши заяву представника позивачки адвоката Маліка Ярослава Павловича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТХАУС ГРУП» про стягнення штрафу за невиконання умов договору,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом відповідно до прохальної частини якого просила суд вирішити питання стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артхаус Груп» (далі ТзОВ «Артхаус Груп») штрафу за невиконання умов договору, укладеного між сторонами 13 березня 2016 року, в загальній сумі 5 000 000 грн.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 повідомила, що між сторонами у березні 2016 року був укладений договір суперфіцію за умовами якого позивачка мала передати відповідачеві у користування земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:04:000:0047, а відповідач як плату за цим правочином мав передати заявниці ряд квартир та нежитлових приміщень. Водночас, попри вчасне та належне виконання позивачкою своїх зобов`язань, відповідач прострочив виконання свого зобов`язання, а тому позивачка переконана, що ТзОВ «Артхаус Груп» у порядку п. 11.6 раніше згаданого договору суперфіцію зобов`язане сплатити їй штраф в сумі 5 000 000 грн.

Водночас, від представника позивачки адвоката Маліка Я.П. на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення зазначеного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТзОВ «Артхаус Груп» та знаходяться на його поточних, розрахункових, депозитних та інших банківських рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах на території України, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах ціни позову 5 000 000 грн, а також накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТзОВ «Артхаус Груп» на праві власності, де б таке майно не знаходилося і у кого б не перебувало, яке буде виявлено під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах ціни позову 5 000 000 грн, у тому числі, але не виключно, на квартири та нежитлові (комерційні) приміщення у багатоквартирних житлових будинках за адресою: АДРЕСА_1 .

У обґрунтування зазначеної заяви адвокат Малік Я.П. вказав, що на його переконання у цьому випадку існують ризики невиконання рішення суду у випадку задоволення позову, а відтак останній уважає за необхідне звернутися до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно та грошові кошти відповідача.

Водночас, відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб ТзОВ «Артхаус Груп» має основний вид діяльності організація будівництва будівель й додаткові види діяльності, зокрема такі як купівля та продаж власного нерухомого майна й надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 67).

Нормами процесуального законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

У постановах від 13 грудня 2023 року по справі № 921/290/23, від 29 червня 2023 року по справі № 925/1316/22 та від 24 травня 2023 року по справі № 906/1162/22 Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Водночас, у постанові від 13 квітня 2021 року по справі № 910/19506/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами процесуального законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаної заяви з огляду на таке.

Судом установлено, що предметом спору, фактично, є вирішення питання стосовно стягнення з відповідача на користь заявниці грошових коштів, які за своєю правовою природою є штрафом.

Поряд з тим, ТзОВ «Артхаус Груп» відповідно до відомостей, що містяться у розпорядження суду, здійснює підприємницьку діяльність із такими її видами як організація будівництва будівель, купівля та продаж власного нерухомого майна й надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Таким чином, суд звертає увагу сторони позивачки на те, що накладення арешту на усе нерухоме майно відповідача, а також його банківські рахунки фактично призведе до значного утруднення провадження відповідачем своєї господарської діяльності, оскільки останній не зможе виконувати свої зобов`язання перед контрагентами як у вигляді проведення тих чи інших оплат, так і у вигляді передачі іншим особам придбаного у відповідача нерухомого майна, як у особи, що збудувала це майно.

Відтак, забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а також на його банківські рахунки не є адекватним заходом забезпечення позову й може призвести до порушення прав необмеженого кола осіб, які є контрагентами ТзОВ «Артхаус Груп». Ураховуючи викладене, суд уважає за необхідне відмовити позивачці у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно відповідача та його банківські рахунки.

Стосовно вимог щодо накладення арешту рухоме майно ТзОВ «Артхаус Груп» суд звертає увагу на те, що матеріали справи не місять і заявником не надано у розпорядження суду доказів на підтвердження факту наявності у власності відповідача будь-якого рухомого майна, а також щодо ринкової вартості такого майна.

Таким чином, за відсутності вказаних вище відомостей, а також зважаючи на відсутність конкретизації адвокатом Маліком Я.П. у заяві про забезпечення позову рухомого майна відповідача, яке належить арештувати, суд позбавлений можливості вирішити питання стосовно того, чи задоволення заяви представника позивачки у цій частині фактично забезпечить цей позов, а отже виконає свою функцію в обсягах встановлених законом.

Відтак, зважаючи на вказане вище, суд уважає за необхідне відмовити і у задоволенні цієї частини заяви про забезпечення позову та роз`яснити ОСОБА_1 її право звернутися до суду повторно із заявою про забезпечення позову в разі визначення конкретного рухомого майна відповідача, на яке може бути накладений арешт.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складений 09 вересня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький