Рішення № 139612742, 03.09.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4893/26

Провадження № 2/161/3725/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрук Т.В.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі через свого представника звернулись до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказують, що 06.09.2025 року о 22:08 год. в м. Луцьку по пр. Молоді, водій ОСОБА_5 (відповідач по справі) керуючи транспортним засобом (далі - ТЗ) Mitsubishi i-MiEV, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на дорогу з прилеглої території не надала перевагу в русі ТЗ Ford S-Max, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі (по пр. Молоді в напрямку пр. Відродження), внаслідок чого відбулось зіткнення ТЗ. В результаті ДПТ ТЗ зазнали механічних пошкоджень. Постановою суду від 02.10.2025 року у справі № 161/18644/25 ОСОБА_5 , було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Між ОСОБА_1 (далі - позивач 1) та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» 18.06.2025 року укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчується полісом № 230171361 та договором комплексного страхування № FO-02548667.

04.11.2025 року ПАТ «Страхова група «ТАС» виплатила позивачу 1 213613,18 грн. страхового відшкодування.

14.11.2025 року між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір № 0045/25 про надання послуг проведення автотоварознавчого дослідження і надання висновку експерта. 04.12.2025 року за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля FORD S-MAX експертом надано висновок № 0048, відповідно до змісту якого вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), завданого власнику автомобіля FORD S-MAX, д.р.н. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження 06.09.2025 р. в цінах на момент ДТП 06.09.2025 року становить 337488,00 грн. (в рахунок оплати послуг експерта позивачем сплачено 12000 грн.).

З огляду на вказане, розмір невідшкодованої позивачу 1 матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 7881,82 грн. (337488,00 грн. (ринкова вартість ТЗ до ДТП) + понесені витрати на послуги евакуатора у розмірі 1500,00 грн. 115993,00 грн. (вартість залишків пошкодженого ТЗ) 213613,18 грн. (виплачене страхове відшкодування).

Крім того, внаслідок незаконних, протиправних та винних дій відповідача позивачам завдано моральної шкоди. Під час ДТП в салоні транспортного засобу разом із позивачами перебували двоє їхніх малолітніх дітей, що об`єктивно посилило моральні страждання кожного з позивачів. Усвідомлення реальної загрози життю та здоров`ю власних дітей, неможливість вплинути на розвиток подій у момент зіткнення, а також страх за фізичний і психоемоційний стан дітей спричинили у позивачів сильний емоційний шок, тривале почуття тривоги та психологічну напругу. У результаті вчиненого правопорушення позивачі зазнали фізичного болю та моральних страждань, пов`язаних із отриманими тілесними ушкодженнями, а також із пошкодженням належного їм транспортного засобу, що істотно вплинуло на їх звичний спосіб життя. Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача 1 зазнав значних пошкоджень, є фактично знищеним (непридатним до подальшої експлуатації), у зв`язку з чим позивачі та їх діти по теперішній час позбавлені можливості користуватися автомобілем. Позивачі були вимушені перебудовувати власні графіки, відмовлятися від частини запланованих справ, витрачати додатковий час і кошти на альтернативні способи пересування, зокрема користуватися послугами таксі, що викликало значні незручності та суттєво погіршило якість життя сім`ї. Внаслідок зазначених подій позивач 1 отримав забійні та рвані рани обох гомілок, забій м`яких тканин, що супроводжувалося фізичним болем та потребувало надання невідкладної медичної допомоги, накладення пов`язок та подальшого амбулаторного лікування. У позивача 2 діагностовано забій правої половини грудної клітки, який супроводжувався болем, що посилювався при фізичному навантаженні, болючістю при пальпації в ділянці 710 ребер, обмеженням рухів та ослабленням дихання з правого боку. Зазначені обставини підтверджують тривалі фізичні страждання та необхідність обмеження звичної активності.

З огляду на вказане, позивачі просять суд стягнути з ОСОБА_5 : на користь ОСОБА_1 7881,82 грн. матеріальної шкоди, 30000 грн. моральної шкоди та 12000 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження; на користь ОСОБА_2 30000 грн. моральної шкоди, 20000 грн. витрат на правничу допомогу, а також судові витрати зі сплати судового збору на користь обох позивачів.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Протокольною ухвалою суду від 14.04.2026 року у справі (за клопотанням представника позивача) було закрито підготовче засідання та призначено її до розгляду по суті.

14.05.2026 року на адресу суду на дійшов відзив сторони відповідача, в якому представник ОСОБА_5 заперечує вимоги. Вказує, що сторона відповідача ознайомилась з матеріалами справи лише 05.05.2026 року. На момент ДТП ТЗ Mitsubishi-Miev д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала відповідачка, був застрахований в ПрАТ «СГ «ТАС» за страховим полісом № АТ/5012248 від 22.11.2024 року. Сума страхового відшкодування за полісом FO-02548667 (Договір комплексного страхування, укладений між ОСОБА_1 і ПрАТ «СГ «ТАС» 18 червня 2025 року, далі Договір страхування) та умов страхування, визначених в індивідуальній частині Договору, за програмою страхування Легке каско клас 3 складає 250 000,00 грн. ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило позивачеві-1 страхове відшкодування у розмірі 213 613,18 грн. Таким чином, належним способом захисту нібито порушених прав позивачів є звернення до страхової компанії з вимогою про відшкодування розміру інших (додаткових) документально підтверджених витрат на відновлення попереднього стану ТЗ позивача-1, а не до відповідача. Щодо стягнення моральної шкоди, відповідач зауважує, що сторона позивачі не звертались до ПрАТ «СГ «ТАС» з приводу відшкодування завданої моральної шкоди, зокрема шкоди їх здоров`ю. Позовна заява не містить достатніх доказів завдання позивачам моральної шкоди внаслідок ДТП. Автомобіль позивача-1 підлягає ремонту, і попередній стан ТЗ може бути відновлений. Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеним та не відповідає принципу співмірності судових витрат.

Протокольною ухвалою суду від 19.05.2026 року судом повернуто до стадії підготовчого розгляду справи (з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу, а також відсутності відомостей про отримання стороною відповідача матеріалів позову станом на дату винесення протокольної ухвали суду від 14.04.2026 року).

Ухвалою суду від 19.05.2026 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС».

28.05.2026 року представником позивачів на адресу суду подано відповідь на відзив, в якій останній зауважує, що доводи відповідача ґрунтуються переважно на припущеннях, суб`єктивних оцінках та альтернативних версіях подій, які не підтверджені жодним належним та допустимим доказами. Натомість позивачами надано належні та достатні докази на підтвердження факту ДТП, вини відповідачки, наявності тілесних ушкоджень, пошкодження транспортного засобу, розміру матеріальної шкоди, а також реальних негативних наслідків ДТП для життя та побуту сім`ї позивачів. Фактично сторона відповідача не спростовує ані факту ДТП, ані вини відповідачки, ані факту пошкодження транспортного засобу та звернення позивачів за медичною допомогою, а лише намагається мінімізувати обсяг відповідальності шляхом формального тлумачення окремих доказів та висування припущень, які не підтверджені матеріалами справи. Позивачі не оспорюють рішення страховика, не заявляють вимог про перегляд розміру страхової виплати та не вимагають стягнення зі страховика додаткових коштів. Навпаки, позивачі врахували отриману страхову виплату у сумі 213 613,18 грн. при визначенні залишку невідшкодованої шкоди. Предметом позову є саме та частина майнової шкоди, яка залишилася непокритою після страхової виплати та врахування вартості залишків пошкодженого транспортного засобу. Сам факт здійснення страхової виплати не припиняє деліктного обов`язку особи, винної у спричиненні ДТП шкоди, щодо компенсації потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Відзив безпідставно ототожнює моральну шкоду, яка може частково покриватися страховиком у зв`язку з ушкодженням здоров`я, із загальною моральною шкодою, заподіяною деліктом. У даній справі позивачі не заявляли до страхової компанії вимог про відшкодування моральної шкоди саме тому, що відсутні обставини каліцтва, тяжкого ушкодження здоров`я чи смерті, які є підставою для відповідної страхової виплати у розумінні спеціального закону. Натомість заявлена у справі моральна шкода полягає у душевних переживаннях, стресі, страху за життя та здоров`я членів сім`ї, порушенні звичного способу життя, вимушених змінах у повсякденному житті, необхідності витрачати додаткові зусилля для відновлення порушених прав та інших негативних немайнових наслідках, завданих протиправними діями відповідача. Така моральна шкода підлягає відшкодуванню на підставі статей 23, 1167 ЦК України безпосередньо особою, яка її завдала, та не ставиться у залежність від звернення чи не звернення потерпілих до страхової компанії.

У запереченнях на відповідь на відзив від 03.06.2026 року представник відповідача повторно заперечила доводи сторони позивача.

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову, надала пояснення аналогічні викладеному у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.09.2025 року о 22:08 год. в м. Луцьку по пр. Молоді, водій ОСОБА_5 (відповідач) керуючи ТЗ Mitsubishi i-MiEV, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на дорогу з прилеглої території не надала перевагу в русі ТЗ Ford S-Max, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі (по пр. Молоді в напрямку пр. Відродження), внаслідок чого відбулось зіткнення ТЗ. В результаті ДПТ ТЗ зазнали механічних пошкоджень.

Постановою суду від 02.10.2025 року у справі № 161/18644/25 ОСОБА_5 , було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.29).

Станом на дату ДТП відповідальність власника ТЗ Ford S-Max, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 (а.с.42) була застрахована у АТ «СГ «ТАС», згідно договору ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, що посвідчується полісом № 230171361 від 18.05.2025 року та договором комплексного страхування № FO-02548667 (а.с.30-32).

04.11.2025 року ПАТ «СГ «ТАС» виплатила позивачу 1 213613,18 грн. страхового відшкодування (а.с.33), що не заперечується сторонами.

14.11.2025 року між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір № 0045/25 про надання послуг проведення автотоварознавчого дослідження і надання висновку експерта (а.с.34-35).

04.12.2025 року за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля FORD S-MAX експертом надано висновок № 0048 (а.с.37 зворот -39), відповідно до змісту якого вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), завданого власнику автомобіля FORD S-MAX, д.р.н. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження 06.09.2025 р. в цінах на момент ДТП 06.09.2025 року становить 337488,00 грн. (в рахунок оплати послуг експерта позивачем сплачено 12000 грн. (а.с.43).

Відповідно до довідки травмпункту КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» від 07.09.2025 № 8581, позивач 1 отримав забійні рани та садна обох гомілок, забій м`яких тканин (а.с.44 зворот).

З консультативного висновку лікаря від 11.09.2025 вбачається, що у ОСОБА_1 наявні рани обох гомілок, частково вкриті кірочками (а.с.44 зворот).

За результатами консультацій у ТзОВ «Лікувально-діагностичний центр «Оксфорд Медікал Волинь» від 12.09.2025 року та 19.09.2025року встановлено забої обох колінних суглобів, забійні рани обох гомілок, а також призначено курс медикаментозного лікування та подальші обстеження (а.с. 44,45).

За результатами ультразвукового обстеження колінних суглобів ОСОБА_1 , проведеного 15.09.2025 року у Медичному центрі «БЛАГОМЕД», виявлено ознаки посттравматичного ушкодження медіального меніска обох колінних суглобів із незначно вираженим синовіїтом (а.с.45).

Відповідно до первинної медичної документації від 15.09.2025 року, позивач 2 звернулася за медичною допомогою зі скаргами на головний біль, нудоту, запаморочення. За результатами огляду їй встановлено діагноз: травма опорно-рухової системи, забій грудної клітки (а.с.46). Крім цього, ОСОБА_2 було видано електронні направлення на консультацію хірурга та невролога.

З консультативного висновку лікаря від 17.09.2025 року вбачається, що у позивача 2 діагностовано забій правої половини грудної клітки, який супроводжувався болем, що посилювався при фізичному навантаженні, болючістю при пальпації в ділянці 710 ребер, обмеженням рухів (а.с.46).

Предметом розгляду справи є питання стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Щодо стягнення матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями статей 979, 990 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

У статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

01.01.2025 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 21.05.2024 року. На підставі цього, втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з цим, враховуючи дату укладення договору страхування між позивачем та АТ «СГ «ТАС» (18.06.2025 року), при вирішені цієї справи суд застосовує положення Закону3720-IX від 20.06.2024 року, в редакції чинній на момент виникнення ДТП.

За положенням статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

У постанові від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Зі змісту договору страхування від 18.06.2025 року вбачається, що розмір страхових сум за шкоду, заподіяну майну становить 250 000 грн (а.с.31).

Претензії до Страховика щодо розміру страхової виплати позивачами не подано, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Оскільки заявлений розмір завданої позивачу матеріальної шкоди не перевищує розмір ліміту страхового відшкодування, підстави для відшкодування матеріального збитку відповідачем у розглядуваному випадку відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні позову в цій частині, вимоги позивача 1 щодо стягнення витрат за проведення експертного дослідження в розмірі 12000 грн. також не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення на корить позивачів моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та81 ЦПК України.

Суд зауважує, що в розглядуваному випадку заявлений розмір моральної шкоди підлягає відшкодуванню на підставі статей 23, 1167 ЦК України безпосередньо особою, яка її завдала, та не ставиться у залежність від звернення чи не звернення потерпілих до страхової компанії.

Позивачі в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначили, що перенесли душевні переживання у зв`язку з пошкодженням майна, а також зазнали погіршення стану здоров`я. Через дії відповідача змушені були організовувати відновлювальний ремонт транспортного засобу та змінити свій звичний життєвий режим.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Враховуючи доводи позивачів, суд бере до уваги, що внаслідок пошкодження транспортного засобу вони були позбавлені можливості користуватись ним та повинні були здійснювати його відновлювальний ремонт, вимушені були перебудовувати власні графіки, відмовлятися від частини запланованих справ, витрачати додатковий час і кошти на альтернативні способи пересування.

Також, внаслідок дій відповідача позивачі зазнали погіршення стану здоров`я.

Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000 грн. щодо кожного з позивачів, на думку суду достатніми доказами не обґрунтований.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача підлягає стягненню по 15 000 грн. моральної шкоди на користь кожного з позивачів.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Зважаючи на часткове задоволення позову та положення ст. 141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів підлягає по 1211,20 грн. судового збору (мінімальний розмір сплачений позивачем за вимогу про відшкодування моральної шкоди при подачі позову).

Іншими витратами є також витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачами надані копія ордеру на надання правничої допомоги, копія договору про надання правничої допомоги від 15.11.2025 року, квитанції №1511 від 15.11.2025 року (платник ОСОБА_2 ) (а.с.48-49).

Суд враховує, що заявленим розміром витрат на правничу допомогу є сума 20 000 грн.

Згідно п 4.2 договору про надання правничої допомоги клієнт ОСОБА_2 оплачує 50 % вартості правничої допомоги під час укладення договору, інші 50 % - протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на обставини справи, часткове задоволення позовних вимог, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, цінами на ринку адвокатський послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, у суду наявні підстави для часткового відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 8838,89 грн. (20 000 грн. (заявленого розміру витрат на правничу допомогу) х 30 000 грн. (задоволених вимог) / 67881,82 грн. (ціну позову).

Керуючись ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст.4,12,13,76,81,82,141,263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) 20 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) 20 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 8838 (вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр. Берестейський, 65; код ЄДРПОУ 30115243).

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк