Рішення № 139612658, 09.09.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/651/26

Провадження № 2/931/515/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

13 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.06.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" було укладено договір про споживчий кредит №101836147. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, а відповідач умов кредитного договору не виконав.

Зазначає, що 28 жовтня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101836147 від 06 червня 2024 року.

Покликається на те, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість у розмірі 29165,6 грн, з яких: 4800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19769,4 грн - заборгованість за відсотками, 4596,2 грн - заборгованість по неустойці. Цю заборгованість відповідач не погасив ні первісному, ні новому кредитору. Зазначає, що для добровільного врегулювання спору на поштову адресу відповідача була направлена претензія про погашення заборгованості.

З врахуванням вищенаведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит № 101836147 від 06 червня 2024 року у розмірі 29165,60 грн та понесені судові витрати, а саме 2662, 40 грн судового збору та 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк».

31.08.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно з яким відповідач позовні вимоги визнає частково - в частині фактично отриманого та не повернутого тіла кредиту (у розмірі 4 800 5 000 грн). Проте у задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення штрафних санкцій, завищених відсотків) та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі просить відмовити з огляду на наступне. Щодо стягнення штрафів і пені (неустойки), зазначає, що відповідно до п. 5-3 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», на період дії воєнного стану в Україні кредиторам (та особам, до яких перейшли права вимоги) заборонено нараховувати та стягувати будь-які штрафи, пеню чи інші каральні санкції за прострочення зобов`язань за договором про споживчий кредит, тому вимоги позивача в частині стягнення неустойки (4 596,20 грн) є абсолютно безпідставними та не підлягають задоволенню. Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, зазначає, що позивач та первинний кредитор продовжують нараховувати відсотки за весь період прострочення, доводячи їх суму до критичних розмірів (майже 20 000 грн), що в рази перевищує саме тіло кредиту. Просить суд критично оцінити такі розрахунки, застосувати загальні засади справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України) і стягнути відсотки виключно за межами законних обмежень або в мінімально обґрунтованому розмірі, оскільки штучне роздування боргу колекторськими компаніями порушує права споживача. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, та значенням справи для сторін, поданий позивачем позов є типовим, шаблонним документом масового стягнення, складання якого не вимагало значної кваліфікації, аналізу складного законодавства чи великих витрат часу (фактично це стандартний «автоматичний» позов АО «Апологет» із підставною сумою витрат). Сума у 8 000 грн є явно завищеною і нерозумною для справ такої категорії та малозначності. Зазначає, що оскільки позов підлягає задоволенню лише частково (відхилено незаконні штрафи та зменшено завищені нарахування), сума судових витрат та витрат на адвоката, що підлягає стягненню з відповідача, має бути суттєво зменшена судом (а.с. 19-20).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 14 на звороті). Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 4).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки та довідкою про доставку електронного документа (а.с. 15 на звороті, 17).

На підставіч. 1 ст. 279, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 06 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №101836147, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п.1.2 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн.

Відповідно до умов п.1.3 договору, кредит надається загальним строком на 345 днів з 06.06.2024 року (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Згідно з п.1.4. договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 17.05.2025 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 23256,50 грн (п.1.5 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п.1.5.3 договору).

За умовами п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

У Додатку № 1 до договору сторони погодили графік платежів за договором.

Згідно з п. 6.1 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Згідно з довідкою з ІТКС ТОВ «Мілоан» відповідач під час укладення кредитного договору використовував електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора 503801, який був відправлений йому на номер мобільного телефону, зазначений у договорі.

Аналогічні відомості містяться й у заяві на отримання кредиту № 101836147, яка містить крім іншого й номер платіжної карти позичальника. Відповідачем підписано також паспорт споживчого кредиту.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору про споживчий кредит шляхом заповнення анкети - заяви №101836147 про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором 503801, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на яку, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 5000 грн.

Факт виконання кредитодавцем своїх зобов`язань про надання кредиту підтверджується платіжним дорученням № 90432489 від 06.06.2024 року про перерахування ТОВ «Мілоан» на банківський рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 кредитних коштів в сумі 5000 гривень.

Крім того, з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260824/82226-БТ від 27.08.2026 року, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на рахунок банківської картки № НОМЕР_2 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 , надходили кошти в сумі 5000 грн за період з 06.06.2024 по 13.06.2024 року.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №101836147 від 06.06.2024 року, наданої ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 з 06.06.2024 року по 28.10.2024 року було надано кредит в сумі 5000 грн, нараховувалися відсотки згідно з умовами договору.

28.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги № 113-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ "Мілоан" відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників, за договором відступлення прав вимог № 113-МЛ/Т від 28.10.2024 року ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» передане право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101836147 від 06.06.2024 року, на загальну суму 15658,40 грн, в т.ч. заборгованість по тілу кредиту - 4800 грн, заборгованість по відсотках 6262,20 грн, заборгованість по неустойці 4596,20 грн.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором №101836147 від 06.06.2024 року, наданою позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 29165,60 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4800 грн, прострочена заборгованість за відсотками 19769,40 грн, заборгованість по неустойці 4596,20 грн.

01.07.2026 року за вих. №23978380/3488 позивачем було надіслано відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором №101836147 від 06.06.2024 року.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши встановлені обставини та відповідні їм норми права, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 06.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №101836147 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, а також факт виконання кредитодавцем своїх зобов`язань про надання кредиту в сумі 5000 грн на банківський рахунок позичальника.

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Суд зазначає, що у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надав доказів сплати ним зазначеної суми, визнає позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4800 гривень тіла кредиту (5000 грн - 200 грн, сплачених відповідачем на погашення заборгованості за тілом кредиту двома платежами по 100 грн від 08.07.2024 та 23.07.2024).

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.

З наданої стороною позивача відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №101836147 від 06.06.2024 року вбачається, що відповідачу нараховані проценти за користування коштами за ставкою 0,01 % в день за період з 07.06.2024 року по 21.06.2024 року в сумі 7,50 гривень та за ставкою 1,4 % в день за період з 22.06.2024 року по 28.10.2024 року в сумі 6262,20 гривень. Крім того, позивачем були нараховані відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 1,4 % в день за період з 29.10.2024 року по 17.05.2025 року в сумі 13507,20 гривень. Разом 19769,40 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5% поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, укладаючи 06 червня 2024 року договір про споживчий кредит, позивач не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,4 % в день, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок відсотків з врахуваням відсоткової ставки 1% в день та строком користування коштами 330 днів за період з 22.06.2024 року по 17 травня 2024 року включно (в межах строку кредитування).

В такому випадку розмір відсотків за користування кредитом становить 15888 гривень: (5000 гривень х 1% х 17днів)+(4900 гривень х 1% х 14 днів)+(4800 гривень х 1% х 299 днів) = 15888 гривень.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було сплачено 2079 грн відсотків за договором, тому: 15888 грн - 2079 грн =13809 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення частково у розмірі 13809 гривень.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що відсотки за користування кредитом були нараховані поза межами строку кредитування, оскільки сторони погодили, що кредит надається строком на 345 днів, в межах яких позивачем та первісним кредитором нараховувалися відсотки за користування кредитом.

Так, за змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Вказаного вище висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Відповідачу була надана вичерпна інформація про загальну вартість кредиту для споживача та строк кредитування 345 днів до укладення договору, що підтверджується паспортом, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .

Всі інші доводи відповідача не спростовують висновків суду.

Водночас, щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4596,20 грн заборгованості за неустойкою, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Згідно частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість за неустойкою за договором від 06 червня 2024 року нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за неустойкою нарахована позивачем у розмірі 4596, 20 грн стягненню з відповідача не підлягає.

Відтак, загальна сума заборгованості за договором про споживчий кредит №101836147 від 06.06.2024 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 18609 гривень (4800 грн тіло кредиту, 13809 грн відсотки).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №101836147 від 06.06.2024 року підлягають задоволенню частково у розмірі 18609 гривень.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна ціна позову становила 29165,60 гривень. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 18609 гривень (на 64 %).

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, що стверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с. 5). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 1704 гривні судового збору.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», предметом якого є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно положень п. 2.3 даного договору вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000 грн. без ПДВ.

Додатком до даного договору є Акт № Д/30917 наданих послуг від 15.07.2026 року, де розмір послуги з правничої допомоги щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 101836147 від 06.06.2024 року визначено у розмірі 8000 грн.

Згідно детального опису наданих послуг до акту № Д/30917 від 15.07.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 визначено перелік послуг щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 101836147 від 06.06.2024 року та витрачений АО «Апологет» на надання послуг час.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що витрати на правничу допомогу, які просить стягнути позивач, є необгрунтованими та завищеними, їх розмір є неспівмірним з складністю справи, ціною позову та часом, витраченим адвокатом на дану справу, просить зменшити їх та стягнути пропорційно задоволеним вимогам.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Відповідно до ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, містить 4 аркуші (8 сторінок). Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як складання позовної заяви про стягнення боргу. Справа розглядалася за відсутності учасників справи.

Виходячи з наведеного, враховуючи складність справи (є малозначною), ціну позову, обсяг наданих послуг (надання консультації та складення позовної заяви), вимоги співмірності, розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу підлягає до задоволення частково, заявлену до стягнення позивачем суму витрат на правничу допомогу слід зменшити до 4000 грн, та, з врахуванням часткового задоволення позову на 64 %, стягнути з відповідача в користь позивача у розмірі 2560 грн.

На підставі ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код за ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ "Креді Агріколь Банк") заборгованість за договором про споживчий кредит № 101836147 від 06.06.2024 року у розмірі 18609 (вісімнадцять тисяч шістсот дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у розмірі 1704 (одна тисяча сімсот чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал", адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна