Рішення № 139612522, 09.09.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1462/26

Провадження №2-а/155/6/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Степанюк Олександр Вікторович, до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Степанюк О.В., звернувся із позовом до суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №7674689 від 05 серпня 2026 року про накладення адміністративного стягнення, винесену інспектором СРПП сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Локачі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції Гомоном Орестом Леонідовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Позов обґрунтований тим, що постановою серії ЕАН №7674689 від 05 серпня 2026 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень. Підставою для притягнення зазначено нібито керування квадроциклом без права керування таким транспортним засобом, що, на думку працівника поліції, є порушенням п. 2.1а Правил дорожнього руху України.

Представник позивача зазначає, що фабула оскаржуваної постанови не відповідає вимогам щодо належного та конкретного викладення суті адміністративного правопорушення, оскільки сформульована таким чином, що не дає можливості однозначно встановити, яке саме порушення та за яких конкретних обставин ставиться у вину позивачу. Також у постанові не зазначено жодних ідентифікуючих характеристик транспортного засобу (електро чи двигун внутрішнього згорання), які дозволяли б визначити його конкретний тип, категорію та правовий статус, а також не конкретизовано, права керування якої саме категорії транспортних засобів позивач нібито не має, а також відсутнє посилання на конкретні положення законодавства, якими для керування саме цим транспортним засобом передбачено відповідну категорію посвідчення водія. Сторона позивача вважає, що поліція не довела юридично необхідної передумови відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП наявності у позивача обов`язку мати право керування саме цим транспортним засобом. За таких обставин, представник позивача просить позов задовольнити.

Відзив на позов

04 вересня 2026 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву Головного управління Національної поліції у Волинській області. Відповідач вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Зокрема, постанова винесена поліцейським з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у межах компетенції уповноваженої службової особи та з дотриманням процедури розгляду справи. Із змісту відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 під час розгляду справи роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, статті 268 КУпАП. Інспектор, оцінивши докази, виніс постанову за ч.2 ст. 126 КУпАП та наклав стягнення в межах санкції статті. При цьому, позиція позивача про те, що електричний вкадроцикл має потужність 1.5 кВт, а тому згідно з п. 1.10 ПДР України не належить до механічних транспортних засобів, для керування якими вимагається посвідчення водія відповідно до п.2.1 ПДР України, є помилковою. Квадроцикл за своїми конструктивними особливостями є чотириколісним транспортним засобом (мототранспортним засобом), визначеним у системі категорій транспортних засобів (категорія В1-квадроцикли та трицикли). Відповідно до постанови КМУ від 10.10.2001 року № 1306 мотоцикл це двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотокаляски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Законодавство України чітко розмежовує вимоги до наявності права керування залежно від типу транспортного засобу. Квадроцикл, незалежно від типу двигуна, належить до категорії транспортних засобів, для керування якими водій повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, а саме В1. Отже, дії інспектора щодо вимоги пред`явлення водієм відповідних документів грунтується на вимогах закону. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Додаткові пояснення позивача

08 вересня 2026 року у даній справі надійшли додаткові пояснення представника позивача Степанчука О.В. Представник позивача зазначає, що ключовим питанням для правової кваліфікації дій позивача є встановлення статусу транспортного засобу (квадроцикла) як механічного у розумінні п.1.10 ПДР України. Відповідно до п. 1.10. ПДР України електричний транспортний засіб належить до механічних лише за умови, що потужність його електродвигуна перевищує 3 кВт. Як вбачається із накладної № 74, квадроцикл ЕХdrive 1500W має електродвигун потужністю 1500 Вт (1.5 кВт), а отже не є механічним транспортним засобом і обов`язок мати при собі посвідчення водія ( п.2.1.а ПДР) на даний випадок не поширюється. Працівники поліції помилково кваліфікували технічні характеристики даного транспортного засобу, вважаючи його транспортним засобом із двигуном внутрішнього згоряння об`ємом 50 куб. см., що підтверджується рапортом інспектора РПП СПД № 1 лейтенанта поліції Ореста Гомона від 10.08.2026 р.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 27 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначене на 09 вересня 2026 року.

Позиція учасників судового розгляду

Представник позивача Степанюк О.В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань суду не подав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що всі учасники справи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснювалось зважаючи на те, що в судове засідання учасники справи не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини

Судом встановлено, що 05 серпня 2026 року поліцейським СРПП сектору поліцейської діяльності №1 (селище Локачі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції Гомоном О.Л. винесено постанову серії ЕНА №7674689 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 05 серпня 2026 року о 20 годині 15 хвилини в селі Озерці Луцького району Волинської області, по дорозі Т-0311 керував квадроциклом білого кольору, без номерного знаку, не маючи права керування такими транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1. «а» ПДР України.

Оскаржувану постанову позивач отримав 12 серпня 2026 року. Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин

Підставами заявленого позову стали порушення поліцейським норм матеріального законодавства при оформленні справи, а саме: відсутність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч. 1-3, 5-6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1-3 ст.122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного вище Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 10 розділу III Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень.

Таким чином, саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови серії ЕНА №7674689 від 05 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, що стало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та здійснення розгляду справи в присутності позивача з дотриманням положень ст. 268 КУпАП.

Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з п. 2.1. «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 1.10. ПДР України механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна; цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

З наведеного визначення випливає, що під механічними транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли й інші транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна, а також транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Відповідно транспортні засоби з електродвигуном потужністю до 3 кВт включно не є механічними транспортними засобами.

З наданих стороною позивача письмових доказів, зокрема, копії накладної №73 від 19 жовтня 2024 року та фототаблиці вбачається, що потужність електродвигуна квадроцикла EXdrive, яким 05 серпня 2026 року керував позивач ОСОБА_1 , становить 1500W, тобто, 1,5 кВт.

Оскільки позивач 05 серпня 2026 року о 20 годині 15 хвилини в селі Озерці Луцького району Волинської області, по дорозі Т-0311 керував квадроциклом білого кольору без номерного знаку, електродвигун якого має потужність 1,5 кВт, а тому в розумінні вимог п. 1.10. ПДР України він не є механічним транспортним засобом, водій якого повинен мати при собі посвідчення відповідної категорії на право керування ним.

Відтак посилання працівника поліції в оскаржуваній постанові на порушення позивачем п. 2.1 «а» ПДР України є безпідставним.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів в справі про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

На думку суду, при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення положення ст. 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП не були дотримані та не були враховані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у даній справі відсутні належні докази про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, вина позивача у порушенні п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху не доведена.

За таких обставин суд констатує, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та обставин вчинення правопорушення, а тому є незаконною.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем в розумінні ст. 73, 74 КАС України належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, не доведеність відповідачем ГУНП у Волинській області, як суб`єктом владних повноважень, правомірності своїх дій згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України щодо прийняття ним постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, обґрунтовано та неупереджено та не надання суду обґрунтованих доводів щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7674689 від 05 серпня 2026 року та відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, що у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача належить стягнути також за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 532 гривні 48 копійок.

Керуючись ст. 2, 5-10, 241, 242-247, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Степанюк Олександр Вікторович, до Головного управління Національної поліції України у Волинській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити повністю.

Постанову поліцейського СРПП сектору поліцейської діяльності №1 (селище Локачі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Гомона О.Л. серії ЕНА №7674689 від 05 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Волинській області (місцезнаходження: місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11 Волинської області, код ЄДРПОУ 40108604) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 532 (п`ятсот тридцять два) гривні 48 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Сторонами у справі є:

позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління Національної поліції України у Волинській області, місцезнаходження: місто Луцьк, вулиця Винниченка, 11 Волинської області, код ЄДРПОУ 40108604.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.