Рішення № 139608722, 09.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5415/26

Провадження №2-а/442/86/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Хомика А.П.,

з участю секретаря судового засідання Денис Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в суду м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

встановив :

13.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову серія ЕНА №7533957 від 12.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

В обґрунтування позову покликається на те, що 12.07.2026 інспектором Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Дравецьким А.В. відносно нього було винесено постанову серії ЕНА №7533957 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що він ніби-то порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 « Проїзд без зупинки заборонено (STOP) на перехресті вул. Лесі Українки, вул. Самбірської, вул. Січових Стрільців, вул. Івана Франка (в районі Меморіалу Вічний вогонь в м. Дрогобич.

Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 14.4.3 Національного стандарту України ДСТУ 4100:2021: «Якщо на дорозі безпосередньо перед перехрестям встановлено знак 2.2, то йому повинен передувати знак 2.1 з табличкою 7.1.2. Вживання імперативного слова повинен вказує на безальтернативну обов`язковість попередження водія.

Проте, на вказаній ділянці дороги по вул. Лесі Українки при під`їзді до перехрестя у напрямку вул. Самбірської такий попереджувальний знак 2.1 (Дати дорогу) повністю відсутній. Крім того, на проїзній частині вулиці Лесі Українки перед перехрестям відсутня дорожня розмітка 1.12 (стоп лінія), яка б визначала точне місце зупинки для водія. Вказані факти зафіксовані ним за допомогою фотозйомки та додаються до позову.

Згідно з Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ві 24.04.2019 року у справі № 127/12081/17, неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оскільки схема організації руху на цьому перехресті виконана з грубими порушеннями ДСТУ, в його діях відсутній склад правопорушення.

Враховуючи високу інтенсивність руху та складне планування розв`язки, під час руху по вул. Лесі Українки попереду його автомобіля здійснював рух та зупинку маршрутний транспортний засіб (автобус). Через значні габарити автобусу дорожній знак 2.2 STOP був повністю обмежений для його огляду в момент виконання маневру об`їзду цієї перешкоди.

Безпосередньо за маршрутним транспортним засобом розташований нерегульований пішохідний перехід зебра. Відповідно до вимог ПДР України, у такій дорожній обстановці вся його увага як водія була максимально сконцентрована на забезпеченні безпеки вразливих учасників дорожнього руху (пішоходів), які могли раптово вийти на перехід з-за габаритів автобуса. В умовах повної відсутності попереджувальних знаків 2.1 та горизонтальної розмітки 1.12 (стоп-лінія), він діяв у повній відповідності до вимог безпеки руху, контролюючи зону пішохідного переходу. Фотофіксація цієї ділянки, що підтверджує наявність пішохідного переходу та обмеження огляду знаку автобусом, додається до позову.

Відеозапис відповідача не відображає дорожню обстановку з ракурсу його автомобіля і не доводить, що він мав технічну можливість завчасно побачити знак за автобусом в умовах повної відсутності попереджувальних знаків та розмітки.

З вказаних підстав, просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 29.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 18.08.2026.

13.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач повністю заперечує проти позову та просить залишити оскаржувану постанову без змін, з огляду на таке. Позивач проїхав перехрестя наосліп без зупинки в зоні дії знаку 2.2 «STOP» (порушення п. 8.4 «в» ПДР). Факт правопорушення та те, що водій усвідомлював свої дії, підтверджується відеозаписом з нагрудної камери/реєстратора поліцейського. Відсутність розмітки (стоп-лінії) не звільняла від обов`язку зупинитися у такому випадку водій мав виконати зупинку перед крайкою проїзної частини. Обмежений огляд через автобус зобов`язував водія знизити швидкість або зупинитися (п. 12.1, 12.3 ПДР), а не ігнорувати знак «STOP». Незнання або вільне тлумачення законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції). Інспектор діяв виключно в межах своїх повноважень (ст. 23 ЗУ «Про Нацполіцію»), дотримався порядку розгляду справи (ст. 278, 279 КУпАП) та правомірно наклав штраф 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

18.08.2026 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Щодо твердження відповідача про наявність факту правопорушення, зазначає, що 12.07.2026 року о 09:20 год. він нібито не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 Проїзд без зупинки заборонено сам по собі факт наявності дорожнього знаку 2.2 не є достатнім для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Предметом доказування у цій справі є не лише факт руху транспортного засобу через перехрестя, а й те що: дорожній знак 2.2 був встановлений відповідно до вимог ПДР України та ДСТУ 4100:2021, знак був належним чином розміщений саме для учасників руху, які рухалися його напрямком, знак був своєчасно та об`єктивно видимим для водія, він мав реальну можливість завчасно сприйняти вимогу цього знаку та виконати її, відсутність зупинки була результатом саме винної поведінки водія, а не неналежної організації дорожнього руху та об`єктивної дорожньої обстановки. Саме ці обставини відповідач належними доказами не довів.

Відповідно до п. 14.4.3 ДСТУ 4100:2021, знаку 2.2 «STOP» обов`язково повинен передувати попереджувальний знак 2.1 «Дати дорогу» з табличкою. На спірній ділянці його немає, як немає і стоп-лінії. Фізична наявність знаку не означає правомірність його встановлення. Поліція у відзиві сама визнала, що огляд знаку в момент його руху був обмежений габаритами маршрутного автобуса. Відеозапис відповідача доводить його невинуватість. Зміст відео, на яке посилається поліція, повністю спростовує їхні доводи. По-перше, запис ведеться з іншого ракурсу і не відображає видимість з місця водія. По-друге, на таймкодах 09:17 та 09:29 інспектор прямо стверджує, що на дорозі наявна стоп-лінія. Оскільки фотоматеріали доводять її відсутність, це свідчить про те, що поліцейський взагалі не знав реальної обстановки на ділянці й підійшов до розгляду справи формально, порушивши вимоги статей 252 та 280 КУпАП.

Сторони в судове засідання не з`явились, просили проводити розгляд справи у їх відсутності на підставі поданих пояснень.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України), на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення з відповідним позовом до суду, оскільки позовна заява була подана в межах строку, передбаченого законодавством.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Вимогою ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Таким чином в даному випадку підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП є порушення вимог дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7533657 від 12.07.2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він керуючи транспортним засобом - автомобілем PEUGEOT 5008, державний номер НОМЕР_1 , 12.07.2026 року о 09:20:49 в м.Дрогобич, на вул. Самбірській, 40, порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено, чим порушив п.8.4 ПДР - Порушення вимог дорожніх знаків».

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Окрім того ч.2 ст.283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст.283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Аналізуючи вимоги частин 2 та 3 статті 283 КУпАП, суд зазначає, що обов`язковим елементом правомірності постанови є точне зазначення місця вчинення правопорушення, а також посилання на належні, допустимі та технічно зафіксовані докази.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається саме винна дія. За відсутності беззаперечних доказів вини особи та за наявності суттєвих суперечностей у самій постанові, склад правопорушення є відсутнім.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в оскаржуваній постанові місцем вчинення правопорушення зазначено: «м. Дрогобич, вул. Самбірська, 40». Водночас з матеріалів справи та фактичних обставин події вбачається, що автомобіль позивача рухався по вул. Лесі Українки в м. Дрогобичі. Невідповідність відомостей щодо реального місця події та даних, внесених інспектором до процесуального документа, свідчить про порушення вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП щодо обов`язкового опису обставин, установлених під час розгляду справи, та робить оскаржувану постанову необґрунтованою.

Крім того, дослідивши наданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери/реєстратора поліцейського, суд встановив, що через значну відстань зйомки та невдалий ракурс на відеозаписі чітко не зафіксовано і неможливо ідентифікувати, що саме транспортний засіб позивача PEUGEOT 5008, державний номер НОМЕР_1 , здійснив проїзд зазначеного перехрестя без зупинки на знак 2.2.

За приписами ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Оскільки відеозапис не ідентифікує автомобіль позивача як безпосереднього порушника, він не може вважатися належним та достатнім доказом у розумінні ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП.

Також на самому відеозаписі (таймкоди 09:17 та 09:29) інспектор поліції стверджує про наявність на спірній ділянці дороги стоп-лінії, що повністю спростовується доданими позивачем фотоматеріалами. Це підтверджує, що інспектор підійшов до розгляду справи формально та в порушення вимог статей 245, 280 КУпАП не дослідив всебічно обставини події.

Щодо організації дорожнього руху на вказаній ділянці, згідно з пунктом 14.4.3 Національного стандарту України ДСТУ 4100:2021, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» (STOP) встановлюють у місцях, де не забезпечено необхідну видимість транспортних засобів, які рухаються головною дорогою. Разом з тим, цей же пункт ДСТУ містить імперативну вимогу: якщо знак 2.2 встановлено безпосередньо перед перехрестям, то йому повинен передувати попереджувальний знак 2.1 з табличкою 7.1.2, який завчасно інформує водія про необхідність обов`язкової зупинки попереду.

Як доведено матеріалами справи, на під`їзді до перехрестя по вул. Лесі Українки такий попереджувальний знак 2.1 з табличкою 7.1.2, а також горизонтальна розмітка 1.12 (стоп-лінія) повністю відсутні. Відповідач цих фактів належними доказами не спростував. Вказане свідчить про неналежну організацію дорожнього руху, що за умов об`єктивного обмеження огляду самого знаку 2.2 габаритами маршрутного автобуса та необхідності концентрації уваги водія на нерегульованому пішохідному переході (п. 8.2-1 ПДР України), позбавило водія можливості своєчасно сприйняти вимогу знаку та безпечно її виконати.

За правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.04.2019 року у справі № 127/12081/17, неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено факту вчинення правопорушення саме автомобілем позивача, у постанові невірно вказано місце події, а організація дорожнього руху проведена з порушенням вимог ДСТУ, в діях ОСОБА_1 відсутня вина та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи суд скасовує рішення суб`єкта владних повноважень і закриває справу.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути в його користь за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції України у Львівській області.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 18, 72-77, 162, 241-246, 250, 286 KAC України, ст. ст. 9, 122, 222, 245, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7533657 від 12.07.2026 року, винесену інспектором Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Дравецьким Андрієм Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 гривень скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108727, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області ( вул. Генерала Григоренка, 3, м.Львів.

Суддя А.П. Хомик