Рішення № 139608484, 24.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11304/25 2/335/3334/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у залі суду у місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2025 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до відповідача ОСОБА_1 в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 27 775,52 грн., витрати по оплаті судового збору - 2 442,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 6 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.07.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» укладений кредитний договір № 2528770, відповідно до умов якого, відповідач отримала грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. Позивач вказує, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» умови кредитного договору виконав в повному обсязі надавши відповідачу грошові кошти визначені умовами договору. Однак, всупереч вимог цивільного законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 27 775,52 гривень. У зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору № 2528770 від 24.07.2019 року позивач, який набув права грошової вимоги, звернувся до суду.

28.01.2026 року заочним рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя було задоволено в повному обсязі позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» (далі за текстом Позивач) та стягнуто з ОСОБА_1 (далі за текстом Відповідачка) заборгованість за кредитним договором № 2528770 від 24.07.2019 року у загальному розмірі 27 775, 52 яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 5973,23 грн. та заборгованості за відсотками 21802,29 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01.06.2026 заочне рішення суду від 28.01.2026 заяву Відповідачки про перегляд заочного рішення суду задоволено, заочне рішення суду від 28.01.2026 скасовано, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам надано строк для подання заяв по суті.

18.06.2026 від представника Відповідачки адвоката Працевитого Г.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому Відповідачка позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вказує на те, що категорично не погоджується із заявленим розміром заборгованості, вважає вимоги завищеними та несправедливими, з огляду на наступне.

Відповідно до умов кредитного договору Відповідачці було надано кредит у розмірі 6000,00 грн., узгоджений строк повернення кредиту - 30 календарних днів, до 23.08.2019 р. включно. Погоджено умовами кредитного договору, що процентна ставка: а) базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7 %; б) акційна процентна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом 1,45 %; в) спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) 3,00% (п. 1.6 Договору). Відповідно до додатку 1 до договору загальна вартість кредиту визначена у розмірі 8 610,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - сума тіла кредиту, 2 610,00 грн. - розмір нарахованих відсотків в межах строку кредитування, визначеного п. 1.9 кредитного договору.

Представник відповідачки зазначає про те, що строк кредитування за вказаним договором завершується 23.08.2019 р., а отже нарахування поза межами вказаного строку відсотків в порядку ст. 1048 ЦК України є незаконним. У той же час, позивачем заявлено вимогу по сумі відсотків у розмірі 21802,29 грн., що не відповідає визначеному Додатком №1 до кредитного договору розміру відсотків.

Сторонами не продовжувався строк кредитування, всупереч чому після закінчення строку кредитування (починаючи з 23.07.2019 р. до 29.05.2020 р.) первісний кредитор ТОВ «Алекскредит» продовжив нарахування відсотків за кредитом.

Із наданого розрахунку первісного кредитора слідує, що ОСОБА_1 було загально сплачено: тіло - 26,00 грн.; % - 10 425,36 грн.; - сплата за продовження строку кредитування (пролонгації договору) - 500,00 грн.

З огляду на умови договору та враховуючи те, що у кредитному договорі немає зазначення щодо плати за продовження строку кредитування, Відповідачка вказує на те, що сплачені кошти у розмірі 500,00 грн. мають бути зараховані у сплату заборгованості по відсоткам/тілу кредиту, а нараховані відсотки після спливу строку кредитування не підлягають стягненню.

Також, за твердженням Відповідачки у неї відсутня заборгованість за договором про надання кредиту №2528770 від 24.07.2019 через те, що загальна сума до повернення (тіло кредиту та відсотків в межах строку кредитування) була визначена в договорі в розмірі 8610,00 грн., а з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту сплатила 10952,33 грн.

З посиланням на вказані обставини у відзиві на позовну заяву Відповідачка просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути на свою користь витрати на правову допомогу.

У відповіді на відзив ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» відхиляє твердження Позивачки, які наведені у відзиві та вказує на те, що згідно п.1.4. Договору, сума кредиту складає 6 000,00 грн. Відповідно до п.1.9. Договору, сторони встановлюють Узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 23.08.2019 (включно).

Поряд з цим, згідно п.1.5. Договору, нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється, відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, виходячи з Базової процентної ставки, Акцій, Програми лояльності Кредитодавця, Спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу Узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування Процентів за користування кредитом за Акційними ставками і ставками Програми лояльності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу Узгодженого строку повернення кредиту, наведеного у п.1.9. цього Договору. У випадку виникнення Заборгованості Проценти за користування кредитом за період Узгодженого строку повернення кредиту нараховуються, виходячи із Базової процентної ставки, а поза межами цього строку - виходячи із Спеціальної ставки, встановленої для періоду, що перевищує Узгоджений строк повернення кредиту. Пеня нараховується за ставкою встановленою цим Договором. Для повного погашення Кредиту Позичальник має сплатити повністю Основну суму кредиту, усі нараховані проценти, пеню і штрафи. Нарахування процентів за Базовою процентною ставкою за період Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування процентів поза межами Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування пені - є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження Сторін може на свій розсуд зменшити нарахування Процентів за користування кредитом і пеню.

Відповідно до п.1.6. Договору, визначені ставки нарахування процентів і розмір пені за цим Договором. Згідно п.1.13. Договору, за цим Договором Позичальник сплачує Суму кредиту. Проценти за користування кредитом, неустойки (пені, штрафи), які можуть нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.

Згідно п.4.7. Договору, кредит вважається простроченим у разі несвоєчасної сплати Основної суми кредиту та Процентів за користування кредитом, починаючи з наступного дня закінчення Узгодженого строку повернення кредиту, визначеного в п. 1.9. цього Договору, за умови, якщо Узгоджений строк повернення Кредиту не було продовжено шляхом укладення між Сторонами Додаткової угоди.

Позивач зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання Відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором.

З посиланням на вказані обставини Позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Крім того, у відповіді на відповіді на відзив ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» заявлено вимоги відповідно до яких просить суд поновити позивачу пропущений процесуальний строк для подання до суду клопотання про витребування доказів та витребувати від АТ «СЕНС БАНК» інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку, виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку в період з 24.07.2019 по 27.07.2019 з відображенням часу зарахування коштів та ідентифікаційні дані власника.

Суд розглянувши клопотання позивача про витребування у банківської установки доказів, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення. Як вбачається з матеріалів справи відповідач не ставить під сумнів факт зарахування кредитних коштів. Натомість заперечення відповідача стосуються наявності правових підстав для продовження строку його дії та виникнення у зв`язку з цим відповідних зобов`язань. За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено належність запитуваного доказу до предмета спору та його необхідність для встановлення обставин, які заперечуються відповідачем.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з тим, в матеріалах цивільної справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності Відповідачки, позовні вимоги не визнають, просять у їх задоволенні відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2528770, згідно п. 1.3 якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України гривні.

Сума кредиту (основна сума кредиту на початок виконання договору) складає 6000,00 грн (п. 1.4).

У відповідності до п. 1.6 договору, ставки нарахування процентів і розмір пені за цим договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7%; акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,45%; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%; пеня за один день користування кредитом поза узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 0,00%.

З п. 1.9 договору вбачається, що сторони встановили узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 23.08.2019 (включно).

Відповідно до п. 7.10 кредитного договору, сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього Договору відбувається шляхом акцептування оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п. 2.25. https://alexcredit.ua/umovi містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо наявності кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, загального розміру кредиту, узгодженого строку повернення кредиту. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та комбінацією логіну та пароля особистого кабінету позичальника.

Відповідач електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 2528770 підписала 24.07.2019 договір про надання кредиту від 24.07.2019 та додаток № 1 до договору, а саме графік платежів.

У матеріалах справи наявна довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» від 04.11.2024, з якої вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ» на підставі договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «ТОВ АЛЕКСКРЕДИТ», підтверджено те, що платежі успішно проведені в системі, деталі операцій: номер в системі FONDY: 157101227, номер операції: 27659593970457466501672415079794, призначення платежу: transfer_funds, сума платежу: 6 000,00 грн, номер карти: НОМЕР_1 .

Суд враховує, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

За встановлених обставин суд вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує ні факту укладення договору про надання кредиту №2528770 від 24.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 , ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності їй як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача остання не надала.

Відповідно до п. 2.1.7 договору, кредитодавець відповідно до умов цього договору та https://alexcredit.ua/umovi має право без згоди позичальника укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення/купівлі-продажу права вимоги, відповідно до положень ст. 512 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Як вбачається із матеріалів справи, 10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, згідно п. 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти та сплатити грошові кошти клієнтові ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб.

Відповідно до п. 2.1.3 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Матеріали справи містять витяг з реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025, з якого вбачається, що до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2528770 від 24.07.2019 на суму 27775,52 грн, з яких: 5973,23 грн заборгованість за тілом, 21802,29 грн заборгованість за відсотками.

07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-07072025, згідно п. 1.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до п. 2.1.3 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025 вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2528770 від 24.07.2019 на суму 27 775,52 грн, з яких: 5973,23 грн заборгованість за тілом, 21 802,29 грн заборгованість за відсотками.

З урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів, а тому до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги за договором про надання кредиту №2528770 від 24.07.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 .

Відповідачка не визнає розміру заборгованості та свого обов`язку щодо його сплати з огляду додаток №1 до кредитного договору №2528770 р. від 24.07.20219, відповідно до якого загальна вартість кредиту визначена у розмірі 8 610,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - сума тіла кредиту, 2 610,00 грн. - розмір нарахованих відсотків в межах строку кредитування, визначеного п. 1.9 кредитного договору. З посиланням на те, що нарахування відсотків не може проводитися поза межами строку кредитування та з урахуванням сплачених сум за договором Відповідачка вказує на те, що заборгованість за договором відсутня.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так суд враховує, що п. 1.5. Договору визначено нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється, відповідно до положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, виходячи з Базової процентної ставки, Акцій, Програми лояльності Кредитодавця, Спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу Узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування Процентів за користування кредитом за Акційними ставками і ставками Програми лояльності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу Узгодженого строку повернення кредиту, наведеного у п.1.9. цього Договору. У випадку виникнення Заборгованості Проценти за користування кредитом за період Узгодженого строку повернення кредиту нараховуються, виходячи із Базової процентної ставки, а поза межами цього строку - виходячи із Спеціальної ставки, встановленої для періоду, що перевищує Узгоджений строк повернення кредиту. Пеня нараховується за ставкою встановленою цим Договором. Для повного погашення Кредиту Позичальник має сплатити повністю Основну суму кредиту, усі нараховані проценти, пеню і штрафи. Нарахування процентів за Базовою процентною ставкою за період Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування процентів поза межами Узгодженого строку повернення кредиту, нарахування пені - є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження Сторін може на свій розсуд зменшити нарахування Процентів за користування кредитом і пеню.

Відповідно до п.1.6. Договору, ставки нарахування процентів і розмір пені за цим Договором: Базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,70 %; Акційна, ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,45%; Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%; Пеня за один день користування кредитом поза Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 0,00%.

Відповідно до додатку 1 до кредитного договору №2528770 від 24.07.20219, загальна вартість кредиту визначена у розмірі 8 610,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - сума тіла кредиту, 2610,00 грн. - розмір нарахованих відсотків в межах строку кредитування, визначеного п.1.9 кредитного договору.

Згідно п. 1.9 договору вбачається, що сторони встановили узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 23.08.2019 (включно).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за договором надання кредиту розрахована за період з 24.07.2019 по 06.06.2025.

ТОВ «ФК «Солвентіс» просить стягнути з Відповідачки за договором про надання кредиту відсотки за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд звертає увагу на строк кредитування до 23.08.2019 (включно), розмір відсотків, визначений в кредитному договорі та враховує, що стягненню підлягають саме ті відсотки, які передбачені умовами договору, які погоджені сторонами і нараховані саме у межах строку кредитування.

А також суд враховує, що загальна вартість кредиту визначена у розмірі 8 610,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - сума тіла кредиту, 2 610,00 грн. - розмір нарахованих відсотків в межах строку кредитування, визначеного п. 1.9 кредитного договору, яка визначена в додатку 1 до кредитного договору №2528770 від 24.07.20219 та є невід`ємною частиною договору.

Окремо, суд зазначає, що відповідно до п. 2.2.2 Договору про надання кредиту, Позичальник має право звертатись до Кредитодавця із заявою про продовження Узгодженого строку погашення кредиту на умовах, визначених у розділі 12 https://alexcredit.ua/umovi.

Позивачем при зверненні до суду не надано доказів звернення Позичальника до Кредитодавця із заявою про продовження Узгодженого строку погашення кредиту та відповідно його продовження.

Докази щодо продовження узгодженого строку дії договору після 23.08.2019 року і на який термін матеріали справи не містять, позивачем не надано їх суду.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 23.08.2019 за Відповідачкою рахувалася заборгованість у розмірі 6000,00 грн. в свою чергу на вказану дату Відповідачкою було сплачено загалом 1760,00 грн., з них 1610,00 грн. проценти за користування кредитом, 150,00 грн. плата за продовження строку.

Поряд з цим, суд зазначає, що такий платіж як «плата за продовження строку» договором про надання кредиту не передбачено.

Також ж розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 06.06.2025 Відповідачкою сплачено 10952,33 грн., з яких: 26,77 грн. сума кредиту, 10425,56 проценти за користування кредитом; 500,00 грн. плата за продовження строку.

Тобто, судом під час розгляду справи встановлено, що вартість кредиту в межах строку кредитування становить 8610,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - сума тіла кредиту, 2 610,00 грн. проценти за користування кредитом, а Відповідачка на користь Позивача за кредитним договором №2528770 від 24.07.20219 станом на 06.06.2025 сплатила 10952,33 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості, який надано Позивачем, з огляду на що суд приходить до обґрунтованого висновку, що станом на час розгляду справи у ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором відсутня, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 08.09.2026.

Суддя І.В. Новасардова