Рішення № 139607034, 08.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 344/17352/25

Провадження № 2/302/471/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

представника відповідачки адвоката Висоцького С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 05 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8913695, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 15 000,00 гривень.

За твердженням позивача, кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Представник позивача зазначив, що договір було укладено в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-комунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» шляхом прийняття відповідачкою пропозиції кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач посилається на Анкету-заяву на кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року, Договір про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року та довідку про ідентифікацію позичальника.

Відповідно до умов договору кредитні кошти підлягали наданню відповідачці у безготівковій формі на рахунок із використанням платіжної картки з маскою номера НОМЕР_1 .

Позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та перерахувало відповідачці кредитні кошти у розмірі 15 000,00 гривень, що, за твердженням позивача, підтверджується платіжним документом про успішне перерахування коштів.

Оскільки інших доказів, які б безпосередньо підтверджували належність відповідачці зазначеної платіжної картки та зарахування на неї кредитних коштів, у позивача не було, одночасно з позовною заявою ним подано клопотання про витребування відповідних відомостей у банківської установи.

Представник позивача також зазначив, що відповідно до умов кредитного договору відповідачка зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у строки і порядку, визначені договором.

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем надання кредиту, до дати завершення строку кредитування з урахуванням можливих пролонгацій, на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожний день користування ним.

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою, визначеною договором, яка є незмінною протягом строку кредитування, крім випадків застосування пільгової процентної ставки відповідно до умов акцій, програм лояльності або спеціальних пропозицій.

За твердженням позивача, відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула, проценти та комісію у повному обсязі не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Станом на дату звернення до суду, за розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року становить 59 250,00 гривень, з яких:

15 000,00 гривень заборгованість за основною сумою кредиту;

42 750,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом;

1 500,00 гривень заборгованість за комісією.

Щодо переходу права вимоги представник позивача зазначив, що 29 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ.

Відповідно до умов зазначеного договору до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до боржників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», у тому числі до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року.

На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на Договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ від 29 травня 2023 року, акт приймання-передачі Реєстру боржників, витяг із Реєстру боржників та документи щодо сплати передбаченого договором фінансування.

Також представник позивача зазначив, що відповідачці направлялася досудова вимога про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість погашена не була.

Посилаючись на положення статей 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, а також положення Закону України «Про електронну комерцію», представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року у загальному розмірі 59 250,00 гривень, з яких 15 000,00 гривень заборгованість за основною сумою кредиту, 42 750,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 500,00 гривень заборгованість за комісією.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 07 січня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі № 344/17352/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю та стягнуто з відповідачки заборгованість за кредитним договором, судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

22 травня 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Висоцький Сергій Олександрович, звернулася до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що не була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, а також про дату, час і місце судових засідань, у зв`язку з чим була позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву, надати свої пояснення та докази, а також реалізувати інші процесуальні права.

Крім того, заявниця зазначала про наявність заперечень щодо факту укладення кредитного договору, порядку переходу права вимоги до позивача, належності та допустимості поданих доказів, розміру заборгованості, правомірності нарахування процентів та розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі № 344/17352/25 скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено наслідки його неподання у встановлений судом строк.

У встановлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки з маскою номера НОМЕР_1 , здійснення 05 лютого 2023 року транзакції на зазначену платіжну картку у сумі 15 000,00 гривень, зарахування відповідних коштів, а також проведення банком ідентифікації та верифікації власника платіжної картки.

27 липня 2026 року представник відповідачки адвокат Висоцький Сергій Олександрович подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» оригінали кредитного договору № 8913695 від 05 лютого 2023 року з додатками, договору відступлення права вимоги № 97-МЛ від 29 травня 2023 року з додатковими угодами, додатками, актом приймання-передачі реєстру боржників та реєстром боржників, а також у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» докази надсилання відповідачці одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору та направлення їй примірника укладеного кредитного договору в електронній формі без можливості його одностороннього редагування.

Розгляд заявлених клопотань судом було відкладено до надходження витребуваної ухвалою суду інформації від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», оскільки її зміст міг вплинути на необхідність вирішення питання щодо витребування додаткових доказів.

12 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», у якій банк повідомив про неможливість надати запитувану інформацію за зазначеними в ухвалі реквізитами та необхідність надання повного номера рахунку.

17 серпня 2026 року зазначену відповідь приєднано до матеріалів справи у підсистемі «Електронний суд», після чого вона стала доступною учасникам справи для ознайомлення.

03 вересня 2026 року представник відповідачки адвокат Висоцький Сергій Олександрович подав через підсистему «Електронний суд» документ, названий відзивом на позовну заяву, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на його подання.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Висоцького Сергія Олександровича про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено. Водночас постановлено врахувати доводи та міркування сторони відповідача, викладені у документі, поданому 03 вересня 2026 року як відзив на позовну заяву, під час розгляду справи як письмові пояснення щодо правової позиції відповідачки та доказів, наявних у матеріалах справи.

Крім того, керуючись засадами змагальності сторін і рівності учасників процесу перед судом, а також з метою забезпечення права відповідачки на ефективний захист та реалізацію права бути почутою, суд під час вирішення спору по суті враховує також доводи і заперечення, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, оцінюючи їх у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву, у якій просив задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у повному обсязі та здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачки у судовому засіданні, з огляду на зміст відповіді Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», зазначив про відсутність необхідності у вирішенні раніше заявлених ним клопотань про витребування доказів, у зв`язку з чим відмовився від їх підтримання. Така відмова прийнята судом у судовому засіданні 03 вересня 2026 року.

Висловлюючи позицію щодо заявлених позовних вимог, представник відповідачки проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у заяві про перегляд заочного рішення та у документі, поданому як відзив на позовну заяву, доводи якого просив врахувати як додаткові письмові пояснення щодо правової позиції сторони відповідача.

Зокрема, представник відповідачки зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення відповідачкою кредитного договору в електронній формі, проходження нею процедури ідентифікації, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання кредитного договору, а також фактичного отримання кредитних коштів.

Крім того, сторона відповідачки стверджувала, що з наданих позивачем документів, на її думку, вбачається погодження кредитування лише протягом десяти днів, а тому нарахування процентів за межами такого строку є безпідставним та фактично має характер відповідальності за прострочення.

Також сторона відповідачки заперечувала проти розміру процентної ставки, посилаючись на несправедливість умов договору та законодавство про захист прав споживачів, оспорювала факт переходу права вимоги до позивача та заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Після завершення судового розгляду 03 вересня 2026 року суд перейшов до ухвалення рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, всебічно, повно та безпосередньо з`ясувавши обставини справи, а також врахувавши доводи та заперечення відповідачки, викладені у заяві про перегляд заочного рішення та письмових поясненнях, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 05 лютого 2023 року в інформаційно-комунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на ім`я ОСОБА_1 оформлено Анкету-заяву на отримання кредиту № 8913695 та Договір про споживчий кредит № 8913695.

Відповідно до умов зазначеного договору сума кредиту становила 15 000,00 гривень. Строк кредитування визначено тривалістю сто днів, який складався з пільгового періоду тривалістю десять днів та поточного періоду тривалістю дев`яносто днів.

Процентна ставка протягом пільгового періоду становила 1,50 відсотка за кожен день користування кредитом, а стандартна процентна ставка протягом поточного періоду 3,00 відсотка за кожен день користування кредитом.

Крім того, умовами договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1 500,00 гривень, що становить десять відсотків від суми кредиту.

З Анкети-заяви вбачається, що кредит оформлювався на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на суму 15 000,00 гривень. В Анкеті-заяві також зазначено номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та інші персональні відомості позичальника.

Матеріали справи містять довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про ідентифікацію, відповідно до якої під час укладення Договору про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року було сформовано та направлено одноразовий ідентифікатор J60458.

Зазначений ідентифікатор направлено 05 лютого 2023 року о 19 годині 19 хвилин 24 секунди на номер мобільного телефону НОМЕР_3 та використано для прийняття пропозиції щодо укладення кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредитні кошти підлягали наданню позичальнику у безготівковій формі на рахунок із використанням платіжної картки з маскою номера НОМЕР_1 .

На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язання щодо надання кредиту позивачем подано платіжний документ від 05 лютого 2023 року, у якому зазначено ОСОБА_1 як отримувача, суму переказу 15 000,00 гривень та платіжну картку з відповідною маскою номера.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повідомило про неможливість надати запитувану інформацію щодо належності відповідачці платіжної картки із зазначеною маскою номера та зарахування на неї 15 000,00 гривень у зв`язку з недостатністю наданих реквізитів, зазначивши про необхідність надання повного номера рахунку.

Отже, відповідь банку не містить відомостей про те, що зазначена платіжна картка відповідачці не належала або що переказ кредитних коштів не здійснювався, а свідчить лише про неможливість перевірити відповідні відомості за наданою судом маскою номера платіжної картки.

Із наданої первісним кредитором відомості про щоденні нарахування вбачається, що 05 лютого 2023 року відображено надання кредиту у розмірі 15 000,00 гривень та нарахування комісії у сумі 1 500,00 гривень. У подальшому проценти нараховувалися відповідно до визначених договором процентних ставок: протягом пільгового періоду по 225,00 гривень за кожен день користування кредитом, а після його завершення по 450,00 гривень за кожен день користування кредитом.

Відповідно до графіка платежів та розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості за договором визначено у сумі 59 250,00 гривень, яка складається із 15 000,00 гривень основної суми кредиту, 42 750,00 гривень процентів за користування кредитом та 1 500,00 гривень комісії за надання кредиту.

29 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включеними до відповідного реєстру.

Передання прав вимоги оформлено актом приймання-передачі Реєстру боржників від 29 травня 2023 року. Із наданих позивачем документів убачається, що до складу переданих прав вимоги включено й право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року.

Оцінюючи встановлені обставини справи, подані сторонами докази та доводи відповідачки щодо неукладення нею кредитного договору, неотримання кредитних коштів і недоведеності заявленої заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредитний договір відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовим ідентифікатором, відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 цього Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, та яка передається засобом зв`язку, зазначеним такою особою під час реєстрації.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення відповідної електронної форми або вчинення інших дій, які в інформаційній системі визначені як прийняття пропозиції.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, особа для прийняття пропозиції має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про її прийняття.

Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріали справи містять не лише текст Договору про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року, а й Анкету-заяву, довідку про ідентифікацію позичальника та відомості щодо формування, направлення і використання одноразового ідентифікатора J60458 на номер мобільного телефону, зазначений при оформленні кредиту.

Сукупність цих відомостей відображає послідовність дій, необхідних для укладення електронного кредитного договору: внесення персональних та контактних даних позичальника, оформлення заявки на отримання кредиту, формування кредитодавцем пропозиції, направлення на зазначений засіб зв`язку одноразового ідентифікатора та використання такого ідентифікатора для прийняття пропозиції щодо укладення договору.

Без здійснення зазначених дій Договір про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року у передбаченій інформаційною системою кредитодавця формі не міг бути укладений.

При цьому сам по собі факт відсутності на роздрукованому примірнику електронного документа графічного зображення власноручного підпису відповідачки або представника кредитодавця не свідчить про недодержання письмової форми правочину, оскільки закон прямо допускає укладення договору в електронній формі та його підписання способом, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Так само посилання сторони відповідачки на те, що матеріали справи не містять відомостей оператора мобільного зв`язку про доставлення відповідного повідомлення, саме по собі не спростовує інших доказів укладення договору. Закон не встановлює, що факт використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором може підтверджуватися виключно інформацією оператора мобільного зв`язку.

Відповідачка не надала доказів того, що зазначені в Анкеті-заяві персональні дані їй не належать, що вказаний при оформленні кредиту номер телефону був використаний іншою особою без її волі чи відома або що її персональні дані були неправомірно використані третьою особою для оформлення кредиту.

Таким чином, саме по собі заперечення відповідачкою факту укладення договору без подання доказів, які б спростовували сукупність наявних у справі електронних та письмових доказів або ставили під обґрунтований сумнів їх достовірність, не є достатнім для висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Щодо доводів сторони відповідачки про недоведеність отримання кредитних коштів суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку позивачем подано платіжний документ від 05 лютого 2023 року про переказ 15 000,00 гривень на платіжну картку з маскою номера, зазначеною безпосередньо у кредитному договорі як платіжний засіб для отримання кредитних коштів.

Зазначений доказ суд оцінює у сукупності з іншими наявними у справі доказами, а саме Анкетою-заявою, Договором про споживчий кредит, довідкою про ідентифікацію, відомістю про щоденні нарахування та розрахунком заборгованості, у яких надання кредиту у розмірі 15 000,00 гривень відображено як здійснена 05 лютого 2023 року операція.

Доводи відповідачки про те, що наданий платіжний документ не містить окремих реквізитів банківської установи, підлягають оцінці з урахуванням інших доказів, наявних у матеріалах справи. Факт виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту може підтверджуватися сукупністю доказів, а не виключно одним видом первинного документа.

Окремого значення при оцінці відповідного заперечення набуває зміст відповіді Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Сторона відповідачки у письмових поясненнях фактично виходила з того, що банк повідомив про неналежність відповідачці платіжної картки з відповідною маскою номера. Однак такого висновку зміст відповіді банку не містить.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повідомило про неможливість надати запитувану судом інформацію за неповними реквізитами та про необхідність зазначення повного номера рахунку. Отже, банк не підтвердив ані відсутності відповідної платіжної картки у відповідачки, ані відсутності переказу кредитних коштів. Тому тлумачення стороною відповідачки такої відповіді як доказу неналежності їй платіжної картки не відповідає фактичному змісту отриманої судом інформації.

Крім того, після ознайомлення з відповіддю банку представник відповідачки у судовому засіданні відмовився від підтримання раніше заявлених клопотань про витребування додаткових доказів, і така відмова була прийнята судом.

За таких обставин неможливість отримання від банку додаткового підтвердження окремої платіжної операції лише за маскою номера платіжної картки не є достатньою підставою для висновку про ненадання кредитних коштів, оскільки ця обставина не спростовує інших наявних у справі доказів, які суд визнав належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності для підтвердження факту надання кредиту відповідачці.

Відповідно до статей 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статей 7681 та 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що надані позивачем докази є достатніми для встановлення факту укладення відповідачкою кредитного договору та отримання нею кредитних коштів у сумі 15 000,00 гривень.

Відповідачкою не надано доказів, які б переконливо спростовували документи первісного кредитора, підтверджували використання її персональних даних іншою особою або свідчили про відсутність фактичних кредитних правовідносин.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення основної суми кредиту у розмірі 15 000,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за процентами у розмірі 42 750,00 гривень суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти.

Заперечуючи проти розміру нарахованих процентів, сторона відповідачки зазначала, що, на її думку, надані позивачем документи свідчать про погодження строку кредитування тривалістю десять календарних днів, а тому нарахування процентів за межами такого строку не відповідає умовам договору.

Суд не погоджується із цим доводом.

Із змісту Договору про споживчий кредит, його додатків та графіка платежів убачається, що десять днів становили не загальний строк кредитування, а пільговий період користування кредитом, протягом якого застосовувалася знижена процентна ставка у розмірі 1,50 відсотка за кожен день користування кредитом.

Після закінчення пільгового періоду договір не припиняв свою дію, а розпочинався поточний період кредитування тривалістю дев`яносто днів, протягом якого застосовувалася стандартна процентна ставка у розмірі 3,00 відсотка за кожен день користування кредитом.

Таким чином, загальний погоджений сторонами строк кредитування становив сто днів, а не десять днів. Наявність у договорі рекомендованої дати платежу, пов`язаної із закінченням пільгового періоду, не змінює встановленого договором загального строку кредитування та не свідчить про припинення після десяти днів права кредитодавця на одержання договірних процентів.

Суд також звертає увагу, що запропонований стороною відповідачки альтернативний розрахунок процентів містить арифметичну неточність: 15 000,00 гривень ? 1,50 відсотка ? 10 днів становить 2 250,00 гривень, а не 3 750,00 гривень, як зазначено у письмових поясненнях.

Відповідно до погоджених сторонами умов за перші десять днів користування кредитом проценти становили:

15 000,00 гривень ? 1,50 відсотка ? 10 днів = 2 250,00 гривень.

За наступні дев`яносто днів користування кредитом проценти становили:

15 000,00 гривень ? 3,00 відсотка ? 90 днів = 40 500,00 гривень.

Отже, загальний розмір процентів, нарахованих протягом погодженого сторонами строку кредитування, становить:

2 250,00 гривень + 40 500,00 гривень = 42 750,00 гривень.

Зазначений розрахунок відповідає умовам кредитного договору, графіку платежів та відомості первісного кредитора про щоденні нарахування.

Доводи відповідачки про те, що проценти у розмірі 42 750,00 гривень фактично є прихованою штрафною санкцією за прострочення зобов`язання, суд також відхиляє.

Із розрахунку вбачається, що зазначені проценти нараховано саме як плату за користування кредитом протягом погодженого договором строку кредитування. Вони не нараховувалися після завершення цього строку як наслідок прострочення та не є неустойкою, штрафом, пенею чи процентами річних, передбаченими статтею 625 Цивільного кодексу України.

Отже, до цих процентів не застосовуються положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, якими позичальника на період дії воєнного стану звільнено від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, та від обов`язку сплачувати неустойку у формі штрафу або пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена норма не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Посилання сторони відповідачки на несправедливість установленої договором процентної ставки саме по собі також не є достатнім для відмови у стягненні погоджених сторонами процентів.

Встановлена договором стандартна процентна ставка застосовувалася як плата за користування кредитом протягом поточного періоду, а не як санкція за порушення зобов`язання. Сам по собі значний абсолютний розмір нарахованих процентів порівняно із сумою отриманого кредиту не змінює їх правової природи.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідних умов договору недійсними, а наведені стороною відповідачки доводи не свідчать про наявність установлених законом підстав для висновку про нікчемність умови щодо процентної ставки.

При цьому законодавчі обмеження максимального розміру денної процентної ставки, на які посилалася сторона відповідачки, запроваджені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, тобто після укладення спірного Договору про споживчий кредит від 05 лютого 2023 року. Відповідні зміни набрали чинності 24 грудня 2023 року та не змінюють умов кредитного договору, укладеного до набрання ними чинності.

Отже, підстав для перерахунку договірних процентів із застосуванням установлених пізніше законодавчих обмежень суд не вбачає.

Доказів сплати процентів або інших обставин, які б спростовували правильність здійсненого позивачем розрахунку у сумі 42 750,00 гривень, сторона відповідачки суду не надала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 42 750,00 гривень процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим позивач просить стягнути з відповідачки комісію за надання кредиту у розмірі 1 500,00 гривень.

Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить із такого.

Із матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення сума 1 500,00 гривень визначена договором як одноразова комісія за надання кредиту та становить десять відсотків від його суми.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Водночас саме включення певного платежу до умов договору не звільняє кредитодавця, який заявляє вимогу про його стягнення, від обов`язку довести правові та фактичні підстави виникнення такого грошового зобов`язання, зокрема зміст послуги, за яку встановлено відповідну плату.

У спірному договорі платіж у розмірі 1 500,00 гривень визначено саме як «комісія за надання кредиту». Разом із тим позивачем не конкретизовано, які саме дії або послуги кредитодавця, відмінні від власне виконання його основного обов`язку з надання кредитних коштів, становили предмет такого платежу.

Матеріали справи також не містять доказів замовлення відповідачкою будь-якої окремої додаткової послуги за цю плату або її фактичного надання у визначеному договором обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів достатніх правових та фактичних підстав для покладення на відповідачку обов`язку зі сплати заявленої до стягнення комісії у розмірі 1 500,00 гривень.

Відтак позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання кредиту у розмірі 1 500,00 гривень задоволенню не підлягають.

Щодо доводів відповідачки про недоведеність переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується укладення 29 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ.

Передання прав вимоги оформлено актом приймання-передачі Реєстру боржників від 29 травня 2023 року, а наданий позивачем витяг із Реєстру містить індивідуалізовані відомості про ОСОБА_1 , номер спірного кредитного договору та розмір переданої вимоги.

Тому твердження сторони відповідачки про те, що право вимоги до неї не було індивідуалізовано або не увійшло до предмета відступлення, спростовується наявними у справі документами.

Та обставина, що витяг із Реєстру боржників виготовлено для подання до суду пізніше дати укладення Договору відступлення прав вимоги, не означає, що саме право вимоги було сформоване чи передане у дату виготовлення такого витягу. Витяг відтворює відомості з Реєстру боржників, передання якого оформлено актом від 29 травня 2023 року, і є доказом змісту відповідної частини такого Реєстру.

Не заслуговують на увагу й доводи про те, що розмір сплаченого новим кредитором фінансування є меншим від сукупного номінального розміру вимог, зазначених в акті приймання-передачі.

Відступлення права вимоги за плату не передбачає обов`язкової тотожності між номінальним розміром усіх переданих вимог та розміром плати за їх набуття. Ціна відступлення визначається домовленістю сторін відповідного правочину, а сам по собі факт придбання портфеля прострочених вимог за ціною, меншою від їх номінальної вартості, не свідчить про відсутність переходу права вимоги до нового кредитора.

Стороною відповідачки не наведено умов Договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ, відповідно до яких право вимоги саме до ОСОБА_1 переходило б до нового кредитора лише за умови сплати суми, тотожної номінальній вартості всього переданого портфеля.

Не впливає на перехід права вимоги і можливе неповідомлення відповідачки про заміну кредитора. За змістом частини другої статті 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові вважається належним виконанням.

Доказів виконання відповідачкою зобов`язання первісному кредиторові після відступлення права вимоги матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач належними та достатніми доказами підтвердив набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 57 750,00 гривень, з яких 15 000,00 гривень заборгованість за основною сумою кредиту та 42 750,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення 1 500,00 гривень комісії за надання кредиту слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

На підтвердження заявлених витрат позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг, детальний опис наданих послуг, а також документи, що підтверджують повноваження адвоката.

Згідно з детальним описом правничої допомоги до заявленої суми включено надання усної консультації клієнту щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та її подання до суду. Загальна тривалість зазначених робіт визначена у шість годин тридцять хвилин, а їх вартість у розмірі 8 000,00 гривень.

Сторона відповідачки у письмових поясненнях заперечила проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі та навела доводи про їх неспівмірність зі складністю цієї справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи, витраченим на її виконання часом та ціною позову.

Зокрема, представник відповідачки зазначив, що спір належить до поширеної категорії справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами, підготовлений позивачем позов має типовий характер, а зазначений у детальному описі час, витрачений на підготовку та оформлення позову, є завищеним.

Суд ураховує наведені заперечення.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу значення має не лише наявність договору між клієнтом та адвокатом і визначена ними вартість послуг, а й те, чи є сума, яка має бути компенсована іншою стороною, реальною, необхідною та розумною з огляду на конкретні обставини справи.

Домовленість між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару сама по собі не покладає на іншу сторону безумовного обов`язку компенсувати такий гонорар у повному обсязі.

Оцінюючи характер спору, суд бере до уваги, що ця справа стосується стягнення заборгованості за одним договором про споживчий кредит. Правове обґрунтування позову ґрунтується на усталених нормах цивільного законодавства, які регулюють кредитні правовідносини, укладення договорів в електронній формі та відступлення права вимоги. Підготовка позовної заяви не була пов`язана з необхідністю проведення складного правового аналізу чи дослідження значного обсягу специфічних доказів, а сама справа не відзначалася підвищеною складністю.

Суд також ураховує, що після скасування заочного рішення та поновлення розгляду справи представник позивача особистої участі у судових засіданнях не брав, додаткової правової позиції у відповідь на розгорнуті заперечення сторони відповідачки не подав, письмових пояснень щодо отриманої судом відповіді Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» не надав та інших процесуальних дій, які б свідчили про істотне збільшення обсягу наданої у цій справі правничої допомоги, не вчиняв.

Крім того, позовні вимоги задовольняються не в повному обсязі, оскільки вимога про стягнення комісії у розмірі 1 500,00 гривень задоволенню не підлягає.

За сукупністю наведених обставин суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 гривень, хоча й підтверджений поданими позивачем документами, однак не є повною мірою співмірним зі складністю справи, фактичним обсягом виконаної адвокатом роботи та характером участі представника позивача у її розгляді.

Ураховуючи критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, а також конкретні заперечення сторони відповідачки, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який може бути покладений на іншу сторону, у сумі 4 000,00 гривень.

Відповідно до частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 59 250,00 гривень. За результатами розгляду справи задоволенню підлягають вимоги у сумі 57 750,00 гривень, що становить 97,47 відсотка від ціни позову.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 898,73 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 361,07 гривень.

В іншій частині судові витрати позивача відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 133, 137, 141, 258259, 263265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, четвертий поверх; рахунок НОМЕР_4 , банк отримувача Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8913695 від 05 лютого 2023 року у розмірі 57 750,00 гривень (п`ятдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), з яких:

?15 000,00 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованість за основною сумою кредиту;

?42 750,00 гривень (сорок дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 в частині стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1 500,00 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 361,07 гривень (дві тисячі триста шістдесят одна гривня 07 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 898,73 гривень (три тисячі вісімсот дев`яносто вісім гривень 73 копійки).

У решті судові витрати позивача відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09 вересня 2026 року.

Суддя Пухальський С. В.