Рішення № 139606895, 08.09.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1183/26

Провадження № 2/515/1861/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретаря судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дукін Сергій Васильович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.; приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А., в якій позивач послався на таке.

Позивач працює у Відділі освіти Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на посаді кочегара. У червні 2026 року за місцем працевлаштування від приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. надійшла постанова від 08 червня 2026 року про звернення стягнення на його заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи в рамках виконаного провадження № 62764166. Згідно з вказаною постановою, стягувач ТОВ «ФК «Аланд» звернувся до приватного виконавця з примусовим виконанням виконавчого напису, вчиненого 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості у сумі 25 473,60 грн та зареєстрованого у реєстрі за № 6650. Адресою місця проживання боржника вказано: АДРЕСА_1 , за якою останній ніколи не був зареєстрований та не проживав. За даними паспорту громадянина України позивач з 09 листопада 1994 року мав реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . З 07 листопада 2024 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач стверджує, що ним не укладалися кредитні договори, які б могли посвідчуватися нотаріально, та грошові кошти ним не отримувалися. Крім того, позивач не отримував будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від стягувача чи приватного нотаріуса.

Позивач вважає, що спірний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки є протиправним у зв`язку з порушенням приватним нотаріусом вимог Постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», та за відсутності доказів безспірності заборгованості за кредитним договором, а також нотаріального посвідчення кредитного договору.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати виконавчий напис, вчинений 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрований у реєстрі за № 6650, таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2026 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Відповідно до ухвали суду від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до судового засідання; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано: у приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 62764166; у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. належним чином завірених матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких 03 липня 2020 року було видано виконавчий напис за реєстровим № 6650 щодо боржника ОСОБА_1 , а також опис вкладення документів, які надійшли від ТОВ «ФК «Аланд».

Згідно з ухвалою суду від 01 липня 2026 року у справі забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 03 липня 2020 року та зареєстрованого у реєстрі за № 6650, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А., в рамках виконавчого провадження № 627641666.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник позивача подав заяву про слухання справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Аланд» про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, відзив на позовну заяву не надходив.

Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. не повідомив суд про причини неявки, копії нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису 03 липня 2020 року, зареєстрованого за № 6650 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості суду не надав.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. також про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, матеріалів, які витребовував суд, на надала.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ст.280 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду таке.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як слідує зі змісту ч. 10 ст. 84 ЦПК України якщо учасник справи без поважних причин не надає докази для підтвердження обставин, які б спростовували доводи позивача, то суд може здійснити розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано за № 6650, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «ФК Аланд» стягнуто заборгованість у розмірі 25473,6 грн. (а.с.12).

08 червня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62764166, згідно з якою з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» примусово стягується борг у сумі 25 473,60 грн.

В рамках виконавчого провадження № 62764166 приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. 08 червня 2026 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 12).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок №296/5).

У частині 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Згідно з пунктом 1 Переліку (з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням норм ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, позивач зазначив, що ним не укладалися кредитні договори, які б могли посвідчуватися нотаріально, та грошові кошти він не отримував. Адресою місця проживання боржника у виконавчому написі вказано: АДРЕСА_1 , тоді як він ніколи не був зареєстрований та не проживав за вказаною адресою. За даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 10 грудня 2001 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, позивач з 09 листопада 1994 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з Витягом з реєстру Лиманської ОТГ № 2024/013470575, з 07 листопада 2024 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 7-8).

Крім того, позивач не отримував будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від стягувача чи приватного нотаріуса. Будь-яких доказів цього у матеріалах справи немає.

Приватним нотаріусом документи, витребувані за ухвалою суду на підтвердження наявності підстав для вчинення виконавчого напису, в тому числі виконавчий напис, та будь-яких пояснень не надано, а з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису у нотаріуса були підстави вважати, що розмір заборгованості перед ТОВ «ФК «Аланд», зазначений у написі, є безспірною.

Відповідач у свою чергу на спростування доводів позивача не надав суду доказів того, що подав приватному нотаріусу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису та що дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем такого розміру, який зазначено у виконавчому написі.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такий правовий висновок Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Крім того,матеріалами справи не підтверджено отримання позивачем будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від стягувачів чи приватного нотаріуса.

Отже, виконавчий напис від 03 липня 2020 року, який зареєстрований за № 6650, вчинений з порушенням законодавства, оскільки нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника та не дотримав умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів відповідно до Переліку.

Разом з тим, 10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Згідно вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 03 липня 2020 року в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що встановлені обставини у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість позовних вимог та є підставою для їх задоволення

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн за подання позову та 665,60 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268, 280, 281, 282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович; приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем та зареєстрований у реєстрі за № 6650, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд»», ЄДРПОУ 42642578, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, м. Київ, користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 996,80 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість грн 80 к.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 08 вересня 2026 року.

Суддя В.О. Луцюк