Ухвала суду № 139606748, 09.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17358/26-Е

Провадження №2/522/11769/26

УХВАЛА

09 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси - Косіцина В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2026 року до Приморського районного суд м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» про визнання кредитного договору недійсним, в якій позивачка просила визнати недійсним договір про споживчий кредит від 08.06.2026 №6375334, укладений між нею та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ», а також здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування свої позовних вимог позивачка зазначає, що вона почала отримувати дзвінки з вимогою повернення грошових коштів, після чого відповідно виявила, що на її ім`я було укладено кредитний договір. Однак, як вказує заявниця, вона переконана, що жодних кредитних договорів не укладала. Окрім цього, Позивач також переконана, що не має жодного стосунку до вказаних кредитних правовідносин, оскільки не отримувала на свій картковий рахунок жодних грошових надходжень. Зазначає, що вирішення цієї ситуації у позасудовому порядку є неможливим, оскільки необхідно доводити неукладення такого кредитного договору позивачем з фінансовою установою, з урахуванням чого вона прийняла рішення вирішувати це питання у судовому процесі.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

В якості обґрунтування підсудності, позивачка посилається на ч.5 ст.28 ЦПК України, відповідно до якої озови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Вказує, що оскільки вона зареєстрована в межах Приморського району міста Одеси, справа підсудна саме Приморському районному суду м. Одеси.

Проте, суд не погоджується із зазначеними доводами з огляду на наступне.

Судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Законом визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011, справа №1-26/2011, вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Ураховуючи викладене, суд вважає посилання позивачки на Закон України «Про захист прав споживачів» безпідставним, оскільки у позовній заяві зазначено про те, що позивачка ніколи не зверталася до зазначених фінансових установ та ніколи не укладала кредитних договорів з відповідачами для отримання коштів у борг, не отримувала від відповідачів кошти, а відтак позивачка не є споживачем, тобто спір виник не на захист її прав як споживача.

З урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку, що у цій справі підлягають застосуванню загальні правила підсудності, визначені у статті 28 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» є: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25, прим. 318.

Саме тому, суд вважає, що дана справа територіально підсудна Дарницькому районному суду місті Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід також зауважити, що в силу ст. 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

У статті 32 ЦПК України вказує на те, що не допускаються спори між судами про підсудність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для розгляду цивільної справи №522/17358/26-Е Приморським районним судом м. Одеси - відсутні, а тому, справа підлягає передачі за підсудністю, на розгляд до територіальної юрисдикції Дарницького районного суду міста Києва (02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 5-а).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 260, 353, 378 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали цивільної справи №522/17358/26-Е за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» про визнання кредитного договору недійсним передати за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва (02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 5-а).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Передачу справи №522/17358/26-Е на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва здійснити на підставі даної ухвали не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Косіцина В.В.

09.09.26