Рішення № 139605474, 09.09.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/589/26

№ провадження 2/646/1925/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я. Я.,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Ярослави Ярославівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Я. Я. до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 157 746,60 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3445474, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредитні кошти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти на умовах, визначених договором. Водночас відповідачка належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 147 500,00 гривень, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 20 000,00 гривень та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 127 500,00 гривень.

28 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 28-12/2021-72, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором № 3445474 від 16 вересня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1

10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3445474 від 16 вересня 2021 року.

28 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та позивачем укладено договір № 28-08/25, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3445474 від 16 вересня 2021 року.

Отже, право вимоги заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 3445474 від 16 вересня 2021 року, послідовно перейшло від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», у подальшому - до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а 28 серпня 2025 року - до позивача.

Окрім того, позивач посилається на те, що 20 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 555156428815.

На виконання умов зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» надало відповідачці кредитні кошти в розмірі та на умовах, визначених договором.

Водночас відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 10 246,60 гривень, з яких: 4 000,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 6 246,60 гривень - заборгованість за нарахованими процентами станом на дату відступлення права вимоги.

18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та позивачем укладено договір № 18/12-2023, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 555156428815 від 20 вересня 2021 року.

Ураховуючи викладене вище, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 157 746,60 гривень, судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 05 березня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином; у позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.

Відповідачка у судові засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв/клопотань від неї до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідачки у судові засідання та не повідомлення нею про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі, постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

16 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3445474.

Згідно із пунктом 1.2. вказаного вище договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 гривень.

Відповідно до пункту 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 16.09.2021 (строк кредитування).

Як зазначено у пункті 1.4. договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 16.10.2021.

Відповідно до пункту 1.5. договору комісія за надання кредиту 2 000,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 7 500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків ід фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим договором фіксована.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року є графік платежів за договором про споживчий кредит 3445474 від 16 вересня 2021 року.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року є паспорт споживчого кредиту № 3445474.

За твердженням позивача, договір про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року укладено відповідачкою в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер її мобільного телефону.

На підтвердження зазначених обставин позивачем до позовної заяви долучено довідку, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», із змісту якої убачається, що під час укладення зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 була ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» за допомогою одноразового ідентифікатора «R14004», який 16 вересня 2021 року було надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року у графі «Позичальник» зазначені персональні дані ОСОБА_1 .

На підтвердження факту перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн на рахунок відповідачки на виконання умов зазначеного кредитного договору позивачем надано квитанцію від 16 вересня 2021 року, засвідчену печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС».

З відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», встановлено, що ОСОБА_1 станом на 15 грудня 2021 року мала заборгованість за кредитним договором № 3445474 від 16 вересня 2021 року у розмірі 89 500,00 гривень, яка складалась з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 20 000,00 гривень, заборгованості по процентам у сумі 69 500,00 гривень.

28 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 28-12/2021-72.

Відповідно до пункту 6.1. вказаного вище договору право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.

У пункті 7.1. договору сторони погодили, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 3 255 566,76 гривень .

У той же день сторони договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року підписали акт приймання-передавання реєстру боржників.

Факт сплати визначеної договором суми фінансування підтверджується платіжним дорученням № 0316880000 від 30 грудня 2021 року.

З реєстру боржників до договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло паво вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3445474 від 16 вересня 2021 року на загальну суму 89 500,00 гривень.

10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до пункту 5.2. вказаного вище договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором на набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

У той же день сторони договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги підписали акт прийому-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Із змісту реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3445474 на загальну суму 147 500,00 гривень.

28 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до пункту 5.2. вказаного вище договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

У той же день сторони договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги підписали акт приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Із витягу з реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді до договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28 серпня 2025 року встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3445474 на загальну суму 147 500,00 гривень.

20 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 555156428815.

Відповідно до пункту 1 вказаного вище договору позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 4 000,00 гривень на строк 30 календарних днів під проценти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти.

Тип процентної ставки фіксована. Знижена процентна ставка 1,10 % в день від суми позики у межах строку надання позики, якщо в цей строк позивач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідує за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка фіксована 2,60 % в день від суми позики.

Додатком № 1 до договору позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року є графік платежів.

18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» було укладено договір факторингу № 18/12-2023.

Відповідно до пункту 6.1. вказаного вище договору право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників в паперовому вигляді.

У той же день сторони договору факторингу № 18/12-2023 підписали та скріпили печатками акт приймання-передавання реєстру боржників в паперовому вигляді.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року встановлено, що до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 28 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до пункту 6.1 якого право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування та з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання реєстру боржників.

На виконання умов зазначеного договору сторонами 28 грудня 2021 року підписано акт приймання-передавання реєстру боржників, а факт сплати суми фінансування у розмірі 3 255 566,76 гривень підтверджується платіжним дорученням № 0316880000 від 30 грудня 2021 року.

З реєстру боржників до договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року убачається, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3445474 від 16 вересня 2021 року у розмірі 89 500,00 гривень.

У подальшому, 10 березня 2023 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до пункту 5.2 вказаного договору права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором у день належного підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

Такий акт підписаний сторонами 10 березня 2023 року.

З реєстру боржників до зазначеного договору убачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3445474 у розмірі 147 500,00 гривень.

28 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

На виконання пункту 5.2 цього договору сторонами 28 серпня 2025 року підписано акт приймання-передачі реєстру боржників.

З витягу з реєстру боржників до вказаного договору убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3445474 у розмірі 147 500,00 гривень.

Отже, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 3445474 від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», у подальшому до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та надалі до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Окрім того, 18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до пункту 6.1 якого право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання реєстру боржників у паперовому вигляді.

На виконання умов зазначеного договору 18 грудня 2023 року сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передавання реєстру боржників у паперовому вигляді.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року вбачається, що до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року.

Отже, суд доходить висновку, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року належним чином відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а позивач набув статусу нового кредитора за вказаним зобов`язанням.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року та договором позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року, обґрунтував їх тим, що між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» було укладено договір про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року, відповідно до якого їй надано кредит у розмірі 20 000,00 гривень строком на 30 днів, а між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» - договір позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року, відповідно до якого їй надано позику у розмірі 4 000,00 гривень строком на 30 календарних днів.

Вказані вище кредитні договори були укладені сторонами в електронній формі, на що відповідачка надала свою згоду та взяла на себе зобов`язання щодо їх належного виконання.

На виконання умов укладених договорів первісними кредиторами відповідачці були надані грошові кошти, які остання зобов`язалась повернути у встановлені договорами строки та сплатити передбачені ними проценти.

За твердженням позивача, договір про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року було укладено ОСОБА_1 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора «R14004», який 16 вересня 2021 року було надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

На підтвердження зазначених обставин позивач надав довідку, складену первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Разом із тим, сам факт зазначення у кредитному договорі персональних даних відповідачки, номера телефону та інформації про використання одноразового ідентифікатора не є достатнім підтвердженням того, що правочин в електронній формі був вчинений саме ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 на момент укладення договору належав ОСОБА_1 , перебував у її користуванні або був зареєстрований за нею як абонентський чи фінансовий номер. Надана позивачем довідка ТОВ «МІЛОАН» лише містить інформацію про направлення одноразового ідентифікатора на вказаний номер телефону, однак сама по собі не підтверджує належність цього номера відповідачці.

Окрім того, на підтвердження факту перерахування кредитних коштів у розмірі 20 000,00 гривень позивачем надано квитанцію від 16 вересня 2021 року, засвідчену печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС».

Водночас зазначена квитанція не містить достатніх відомостей, які б дозволяли встановити належність рахунку або платіжного засобу саме ОСОБА_1 , а також не є належним підтвердженням фактичного отримання відповідачкою зазначених грошових коштів.

Матеріали справи не містять банківської виписки за рахунком, на який, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти, відомостей банківської установи про успішне виконання відповідної платіжної операції, підтвердження зарахування 20 000,00 гривень на рахунок відповідачки чи інших доказів, які б безпосередньо підтверджували фактичне отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Отже, надані позивачем документи підтверджують лише наявність оформленого договору із зазначенням персональних даних відповідачки, однак не дають можливості достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 вчинила дії щодо укладення договору в електронній формі та фактично отримала передбачені ним кредитні кошти.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3445474 від 16 вересня 2021 року становить 147 500,00 гривень та складається з: 20 000,00 гривень заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 127 500,00 гривень заборгованість за відсотками.

Окрім того, за твердженням позивача, 20 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» було укладено в електронній формі договір позики № 555156428815-1, відповідно до умов якого відповідачці надано грошові кошти у розмірі 4 000,00 гривень строком на 30 календарних днів під фіксовану процентну ставку.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що зазначений договір в електронній формі був укладений саме ОСОБА_1 , а також що відповідачка надала згоду на його укладення та взяла на себе передбачені ним зобов`язання.

Позивачем не надано належних доказів фактичного надання відповідачці грошових коштів за договором позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року - матеріали справи не містять банківської виписки, платіжного документа банківської установи про успішне виконання операції, відомостей про зарахування 4 000,00 гривень на рахунок або картковий рахунок, що належав чи перебував у користуванні ОСОБА_1 , а також інших доказів, які б безпосередньо підтверджували отримання нею суми позики.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку про недоведеність факту укладення договору про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року та договору позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року саме відповідачкою, а також факту отримання нею грошових коштів за вказаними договорами у розмірах 20 000,00 гривень та 4 000,00 гривень відповідно, тому, позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за основними зобов`язаннями за вказаними договорами задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими відсотками суд зазначає таке.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати відсотків за користування кредитним коштами за договором № 3445474 від 16 вересня 2021 року становить 127 500,00 гривень, за договором № 555156428815 від 20 вересня 2021 року 6 246,60 гривень.

Разом із тим, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення саме відповідачкою договору про споживчий кредит № 3445474 від 16 вересня 2021 року та договору позики № 555156428815-1 від 20 вересня 2021 року в порядку, встановленому законом, а також факту отримання нею грошових коштів за вказаними договорами, відсутні правові підстави уважати доведеним виникнення у ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати будь-яких платежів, передбачених цими договорами, зокрема, відсотків за користування кредитом та позикою, які є похідними від основних зобов`язань.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Ярослави Ярославівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 157 746,60 гривень відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09 вересня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150;

Представник позивача: Сердійчук Ярослава Ярославівна, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Іщенко