Ухвала суду № 139605002, 08.09.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/6593/26

Провадження № 2/642/3017/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

08 вересня 2026 року Суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Холодногірського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

03.09.2026 відповідачем подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрійі статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розглядіцивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1, 2 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно п. 1, 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Позовна заява містить ціну позову, виходячи з вартості майна (будинку, квартири та транспортного засобу) станом на 2026 рік.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Враховуючи, що предметом цього спору є вимоги про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на нерухоме майно, залишення у власності відповідача транспортного засобу та стягнення з позивача на користь відповідача компенсації різниці у вартості в майні подружжя, ціна позову повинна бути визначена, виходячи з дійсної вартості майна у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

В порушення вимог закону зустрічна позовна заява не містить доказів про дійсну вартість спірного рухомого майна на час подачі зустрічного позову, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом.

Також, згідно ч. 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 25 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви, позивач просить припинити право спільної часткової власності відповідача на частку квартири.

Відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України, з посиланням на приписи якої позивачем заявлені позовні вимоги, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення про задоволення позову.

Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20, провадження № 14-182цс21, зробила висновок про те, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Відповідачем поданий зустрічний позов про поділ майна подружжя, в якому вона також просить стягнути з неї на користь відповідача компенсацію різниці вартості у спільному майні подружжя, однак доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, з врахуванням дійсної вартості спільного майна подружжя у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суду не надано.

Положення ст. 365 ЦК України не уточнюють, коли саме має бути внесена грошова сума на депозитний рахунок суду, проте, оскільки попереднє внесення вартості частки у спільному майні на депозитний рахунок суду є обов`язком позивача, з огляду на що їй слід надати суду платіжний документ про зарахування на депозитний рахунок суду вартості частки у спільному майні, згідно з ціною позову.

Тому позивачу необхідно надати суду докази на підтвердження внесення грошової суми, з врахуванням дійсної вартості спільного майна подружжя, оцінка (експертно-грошова оцінка) якого здійснена в порядку, визначеному законом та чинна на дату подання зустрічної позовної заяви, на депозитний рахунок суду:

Реквізити депозитного рахунку для зарахування коштів, внесених у вигляді частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ)26281249 Банк отримувачаДКСУ, м.Київ Код банку отримувача (МФО)820172 Рахунок отримувачаUA828201720355209014800006674

Також суддя звертає увагу представника позивача за зустрічним позовом, що раніше відповідачем за первісним позовом поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , який є тотожним поданому зустрічному позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Представником позивача позовна заява подана не в електронній формі, однак подана лише позовна заява з додатками до суду без копії позовної заяви для відповідача та копій всіх документів, що додаються до неї, завірених належним чином.

Як вбачається з акту, складеному працівниками канцелярії, в додатках до зустрічної позовної заяви відсутні докази надіслання зустрічної позовної заяви відповідачу.

Окрім того, зазначення представником позивача в додатку доказів направлення зустрічної позовної заяви позивачу суддя не приймає до уваги в якості доказів, оскільки обов`язок подати докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів виникає у сторони у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі.

Окрім того, представником позивача за зустрічним позовом поданий договір про надання правничої допомоги від 14.08.2026, додаток до якого взагалі є нечитабельним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

За таких обставин, суд вважає заяву такою, що не відповідає вимогам ст.ст.175 ЦПК України та пропонує позивачу:

-надати суду докази на підтвердження внесення грошової суми, з врахуванням дійсної вартості спільного майна подружжя, оцінка (експертно-грошова оцінка) якого здійснена в порядку, визначеному законом та чинна на дату подання зустрічної позовної заяви, на депозитний рахунок суду.

- надати суду копію позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до позовної заяви, засвідчені у порядку, встановленому ч.5 ст.95 ЦПК України, для направлення відповідачу.

- надати додаток до договору про надання правничої допомоги належної якості, з якого можливо встановити зміст документу.

Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175,177,185, 194, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.

Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява залишається без розгляду.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: Вячеслав ПАШНЄВ