Рішення № 139602775, 09.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/709/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

Донецький державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 93350,33 грн.

Поданий позов обґрунтовано тим, що у 2021 році позивача було зараховано на навчання до Донецького державного університету внутрішніх справ, однак у 2025 році він звільнився зі служби за власним бажанням. Разом з цим позивач зазнав витрат, пов`язаних з утримання позивача у навчальному закладі, на загальну суму 93350,33 грн (включаючи витрати з виплати грошового забезпечення, медичного, продовольчого та речового забезпечення, а також витрат зі сплати комунальних послуг). Вказано, що позивачем були розраховані фактичні витрати, пов`язані з утриманням відповідача в навчальному закладі, і про такі було повідомлено відповідача, проте добровільного відшкодування витрат ним не здійснено.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду, якою відкрито провадження у даній справі, була направлена відповідачу за встановленою судом адресою зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак конверт з ухвалою суду повернувся на адресу суду із зазначенням причини невручення «адресат відсутній».

Частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Пунктом 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов?язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов?язки.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв?язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов?язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі №0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі №520/1066/2020.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак, у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом подати, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не скористався.

Клопотань про розгляд справи за участю учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 серпня 2021 року Донецьким державним університетом внутрішніх справ на замовлення Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області укладено з ОСОБА_1 контракт про здобуття освіти за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» строком на 3 роки.

Пунктом 3 розділу ІІІ визначено, що ОСОБА_1 зобов`язується у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання та протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладах вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261.

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (замовника за контрактом від 09 серпня 2021 року) від 18 грудня 2025 року №490о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29 грудня 2025 року.

Після звільнення відповідача зі служби в поліції позивачем складено довідку витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15 серпня 2021 року по 12 квітня 2024 року, загальна сума яких склала 93350,33 грн (грошове забезпечення 40977,23 грн, медичне забезпечення 468,71 грн, продовольче забезпечення 13693,53 грн, речове забезпечення 23846,28 грн, оплата комунальних послуг 14364,58 грн).

Крім цього позивачем складено на ім`я відповідача повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, яким на виконання вимог положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 5 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261, повідомив про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, а у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке здійснюватиметься в судовому порядку.

Вказане повідомлення отримано відповідачем 29 грудня 2025 року, що вбачається з наявної у ньому відмітки.

Оскільки відповідачем не було добровільно відшкодовано вартість витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, на загальну суму 93350,33 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються, зокрема, Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон №580-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, згідно зі статтею 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейські проходять службу в поліції: під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.

Частиною першою статті 63 Закону №580-VIII визначено, що контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.

Контракт про проходження служби в поліції укладається з громадянами, які зараховані до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, - на час навчання (пункт 2 частини другої статті 63 Закону №580-VIII).

Право на укладення від імені поліції контракту про проходження служби надається керівникам територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, ректорам (керівникам) закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та прирівняним до них керівникам - з особами, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами (пункт 4 частини третьої статті 63 Закону №580-VIII).

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 63 Закону №580-VIII контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на службу в поліції та/або призначення її на відповідну посаду. Після закінчення строку контракту, укладеного згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, поліцейський, який був стороною в цьому контракті, за рішенням керівника, якому надано право приймати на службу, може продовжити службу в поліції на підставі наказу відповідно до цього Закону.

Питання підготовки поліцейських у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання врегульоване статтею 74 Закону №580-VIII, відповідно до частин першої-п`ятої якої до закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.

Підготовка фахівців за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між закладом освіти, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Розподіл випускників закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації.

Особи, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених закладів освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, визначений Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (далі Порядок №261).

Так, згідно з пунктом Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у закладах вищої освіти здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Пунктом 4 Порядку №261 встановлено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов`язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану.

Відповідно до пункту 5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Абзацом 1 пункту 6, пунктом 8 Порядку №261 встановлено, що особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

З метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (далі - міністерства) витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу (далі - ВНЗ), у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) (далі - контракт) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ, наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України 16 липня 2007 року №419/831/240/605/ 537/219/534, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за №863/14130, затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок).

Так, пунктом 1.2 Порядку встановлено, що зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

За змістом пункту 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання (пункт 2.1.4.3 Порядку).

Пунктом 2.1.5 Порядку встановлено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).

Відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку витрат, до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.

Пунктом 2.3 Порядку встановлено, що у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що у разі укладення контракту про проходження служби між навчальним закладом та курсантом (громадянином, який приступає до проходження служби) на останнього покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України, та контрактом. У випадку дострокового розірвання контракту курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі освіти. При цьому до таких витрат входять, зокрема витрати на грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення під час навчання.

При цьому законом передбачено право навчального закладу на звернення до суду з позовом про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта (громадянина) в закладі освіти, яке виникає лише у випадку відмови курсанта добровільно відшкодувати такі витрати.

Як вбачається зі змісту встановлених у даній справі обставин, ОСОБА_1 , укладаючи контракт із Донецьким державним університетом внутрішніх справ від 15 серпня 2021 року (на замовлення Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області), добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту або у разі звільнення зі служби в поліції на період навчання та протягом трьох років після закінчення навчання.

Отже, у зв`язку з тим, що період навчання відповідача у Донецькому державному університеті внутрішніх справ завершився 12 квітня 2024 року (вказане учасниками справи не заперечується), однак у грудні 2025 року він звільнився зі служби в поліції за власним бажанням, тобто в межах трирічного терміну після завершення навчання, то, відповідно, відповідач зобов`язаний відшкодувати навчальному закладу витрати, понесені на утримання під час навчання.

Також судом установлено, що після звільнення зі служби в поліції позивачем було складено довідку витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15 серпня 2021 року по 12 квітня 2024 року, загальна сума яких склала 93350,33 грн. Зазначений розрахунок містить, перелік витрат, пов`язаних з його утриманням відповідача в навчальному закладі (грошове, продовольче, медичне забезпечення, а також оплата комунальних послуг).

З повідомленням про добровільну сплату відшкодування фактичних витрат відповідач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на такому повідомленні 29 грудня 2025 року. При цьому відповідачем не було надано доказів щодо наявності у нього зауважень до розрахунків.

Суд також звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи відповідачем не подано належних та достовірних доказів того, що підпис у повідомленні про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утримання в навчальному закладі, не належать ОСОБА_1 .

Також відповідачем не надано доказів оскарження розрахунків витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, що здійснені позивачем.

Суд наголошує, що питання правомірності визначення суми відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з навчанням, не охоплюється предметом цього позову, оскільки розрахунки витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем, не є предметом позову у даній справі, а тому суд не уповноважений надавати правову оцінку такому розрахунку в межах даних спірних відносин.

Отже, оскільки відповідач, який був належним чином повідомлений про обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, сума яких становить 93350,33 грн, і такі витрати у добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодовано, то у позивача відповідно до частини четвертої статті 74 Закону №580-VIII та Порядку №261 виникло право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку.

Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у даній справі обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі. Натомість відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву та не надав суду жодних доказів на спростування позиції позивача або ж доказів добровільної сплати коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, на суму 103546,73 грн. Тому заявлений позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст указаної норми свідчить про те, що в разі задоволення судом позову суб`єкта владних повноважень стягненню з відповідача підлягають лише судові витрати, які були пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз

Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ заборгованість з відшкодування видатків, пов`язаних з його утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 93350 (дев`яносто три тисячі триста п`ятдесят) грн 33 коп.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Донецький державний університет внутрішніх справ (вул. Велика Перспективна, 1, Кропивницький, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 08571423); відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя О.П. Лелюк