Рішення № 139602701, 09.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4599/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на загальну суму 7525665,15 грн до державного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Чернівецькій області вказало, що за відповідачем рахується узгоджений податковий борг на загальну суму 7525665,15 грн, який виник у зв`язку з несплатою відповідачем податку на додану вартість. Також у зв`язку з несплатою податків відповідачу було нараховано пеню та штрафні санкції. Додатково зазначено, що відповідачем оскаржувались в судовому порядку податкове повідомлення-рішення та податкова вимога, якими нараховано податкові та грошові зобов`язання, однак такі визнані судом законними та, відповідно, станом на день звернення до суду з цим позовом є чинними. Проте наявний у відповідача податковий борг не погашено.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала про допущення податковим органом порушень під час проведення перевірки, за результатами якої було нараховано податкові зобов`язання, несплата яких слугувала підставою звернення Головного управління ДПС в Чернівецькій області до суду з цим позовом. У зв`язку з цим позивач вважає протиправною і податкову вимогу від 21 серпня 2025 року №0003242-1309-2413, до якої включено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, штрафні санкції та пеню на загальну суму 7525665,15 грн. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача вказав, що податкова вимога від 21 серпня 2025 року №0003242-1309-2413 виставлена ОСОБА_1 фактично на заміну попередньої вимоги від 31 березня 2020 року №1405-54, оскільки така оскаржувалась у судовому порядку, під час якого згідно з положеннями статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов`язання, нараховані рішенням контролюючого органу, вважаються неузгодженими до моменту набрання законної сили рішення суду про скасування такого рішення. Разом з цим постановою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі №600/3759/21-а, предметом якої була, зокрема, правомірність винесення податкової вимоги від 31 березня 2020 року №1405-54 в частині податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 7513354,59 грн, позовну заяву ОСОБА_1 в частині оскарження названої вище податкової вимоги було залишено без розгляду. Відповідно, після набрання законної сили рішення суду у справі №600/3759/21-а грошові зобов`язання, нараховані на підставі податкової вимоги, вважаються узгодженими, однак такі не були сплачені станом на день звернення Головного управління ДПС в Чернівецькій області з позовом у справі №600/4599/25-а. Разом з цим представник позивача звертав увагу суду на те, що в межах розгляду справи позову контролюючого органу до платника податків про стягнення заборгованості суд не може надавати оцінку правомірності нарахованих грошових зобов`язань, визначених (нарахованих) податковим повідомленням-рішенням.

Правом подання заперечень відповідач не скористалась.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як платник податку.

У період з 26 липня 2019 року по 15 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області проведено документальну планову перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

За результати проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 22 серпня 2019 року №167/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 , в якому вказано про допущення ОСОБА_1 окремих положень статей 44, 176, 177, 180, 181, 183, 185, 188, 189, 192, 198, 200, 231 Податкового кодексу України, підпунктів 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підпункту 2.2 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0012771304 від 19 вересня 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 5710903,75 грн.

31 березня 2020 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області сформовано податкову вимогу №1405-54 на загальну суму боргу 7617041,81 грн, в тому числі 4627689,40 грн за основним платежем, 1157000,23 грн за штрафними санкціями, 1832352,15 грн пеня.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, зазначені податкове повідомлення-рішення №0012771304 від 19 вересня 2019 року та податкова вимога від 31 березня 2020 року №1405-54 оскаржувались ОСОБА_1 в судовому порядку (адміністративна справа №600/3759/21-а).

За результатами розгляду справи №600/3759/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0012771304 від 19.09.2019. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №600/3759/21-а визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1405-54 від 31 березня 2020 в частині податкових зобов`язань Новодворської О.О. з податку на додану вартість на загальну суму 7513354,59 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі №600/3759/21-а апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі №600/3759/21-а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 скасовано. Справу №600/3759/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень направлено на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі №600/3759/21-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0012771304 від 19 вересня 2019 року та податкову вимогу від 31 березня 2020 року №1404-54 в частині податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 7513354,59 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №600/3759/21-а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі №600/3759/21-а скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0012771304 від 19 вересня 2019 року та податкової вимоги від 31 березня 2020 року №1404-54 в частині податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 7513354,59 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012771304 від 19 вересня 2019 року та податкової вимоги від 31 березня 2020 року №1404-54 в частині податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 7513354,59 грн.

Вказана постанова набрала законної сили з дати її ухвалення і не підлягає оскарженню.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 7525665,15 грн, який виник у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а також штрафної санкції та пені.

Оскільки відповідач у добровільному порядку суму податкового боргу у розмірі 7525665,15 грн не сплатила, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.4 статті 41 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 75.1 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацом 1 пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України передбачає, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

При нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статі 129 ПК України).

Згідно з підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації. Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судом установлено, що податковим органом з метою погашення податкового боргу на відому адресу відповідача було направлено корінець податкової вимоги форми «Ф» від 21 серпня 2025 року №0003242-1309-2413. (а.с. 79)

При цьому суд звертає увагу на доводи Головного управління ДПС в Чернівецькій області в тій частині, що податкова вимога від 21 серпня 2025 року була виставлена ОСОБА_1 фактично на заміну попередньої вимоги від 31 березня 2020 року №1405-54, оскільки така оскаржувалась у судовому порядку, під час якого згідно з положеннями статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов`язання, нараховані рішенням контролюючого органу, вважаються неузгодженими до моменту набрання законної сили рішення суду про скасування такого рішення. Разом з цим, оскільки постановою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі №600/3759/21-а, предметом якої була, зокрема, правомірність винесення податкової вимоги від 31 березня 2020 року №1405-54 в частині податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 7513354,59 грн, позовну заяву ОСОБА_1 в частині оскарження названої податкової вимоги було залишено без розгляду, то після набрання законної сили рішення суду у справі №600/3759/21-а грошові зобов`язання, нараховані на підставі податкової вимоги, вважаються узгодженими.

Крім цього, зі встановлених обставин справи також вбачається і те, що ОСОБА_1 оскаржувала в судовому порядку податкове повідомлення-рішення №0012771304 від 19 вересня 2019 року (адміністративна справа №600/3759/21-а). За результатами розгляду спору у справі №600/3759/21-а в частині оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення судом касаційної інстанції прийнято рішення про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . Відповідну постанову ухвалено Верховним Судом 05 серпня 2025 року, яка того ж дня набрала законної сили і є такою, що не підлягає оскарженню.

Отже, рішення контролюючого органу, якими нараховано ОСОБА_1 грошові зобов`язання, штрафні санкції та пеню, є чинними.

Доводи відзиву, якими обґрунтовано безпідставність заявлення до відповідача вимог про стягнення заборгованості з податкових зобов`язань, суд відхиляє, адже питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, якими визначено суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість (включаючи штрафні санкції та пеню), не можуть бути предметом дослідження у цій справі, предметом якої є стягнення податкового боргу, який виник у зв`язку з несплатою зобов`язань, нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення №0012771304 від 19 вересня 2019 року та податкової вимоги від 31 березня 2020 року №1405-54.

Суд зауважує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов`язання не є предметом даного спору.

Крім цього, враховуючи вимоги частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд зважає на висновки щодо застосування наведених норм Податкового кодексу України, викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09 січня 2024 року у справі №160/9696/22, у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №260/3202/25.

Так, судом касаційної інстанції указано про те, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Судом касаційної інстанції у справах №160/9696/22 та №260/3202/25 наголошено, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень. Тобто, у спорах про стягнення податкового боргу суд перевіряє виключно факт наявності узгодженого грошового зобов`язання. Узгоджена сума податкового зобов`язання набуває статусу податкового боргу та підлягає примусовому стягненню. Суд у такій категорії справ не переглядає правомірність визначення суми грошового зобов`язання, а встановлює лише факт наявності боргу та набуття ним статусу узгодженого.

З огляду на наведені норми Податкового кодексу України та висновки Верховного Суду у постановах від 09 січня 2024 року у справі №160/9696/22 від 11 лютого 2026 року у справі №260/3202/25, варто зауважити, що у межах розгляду цієї справи суд не вправі надавати оцінку правомірності нарахуванню ОСОБА_1 грошових зобов`язань у податкових повідомленнях-рішеннях та податковій вимозі, тобто не вправі вирішувати питання їх законності.

До того ж, суд наголошує, що відповідачем оскаржувались в судовому порядку податкове повідомлення-рішення та податкова вимога, якими нараховано податкові та грошові зобов`язання. Указані рішення, фактично, не були скасовані у судовому порядку, а тому станом на день звернення до суду з цим позовом є чинними. Водночас до суду не подано доказів добровільної сплати наявних у відповідача грошових зобов`язань.

Отже, зазначене податкове зобов`язання є узгодженим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 7525665,15 грн, який виник у зв`язку з несплатою податку на додану вартість (включаючи штрафну санкцію та пеню).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 7525665,15 грн до державного бюджету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 44057187); відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя О.П. Лелюк