Ухвала суду № 139601572, 04.09.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН № 193/1485/26

Провадження № 1-кп/193/139/26

У Х В А Л А

іменем України

04 вересня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041580000105 від 05.07.2026, відносно ОСОБА_5 про обвинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

25.08.2026 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 05.07.2026 за № 12026041580000105, відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 28.08.2026 призначено підготовче судове засідання на 04.09.2026.

Ухвалою слідчого судді від 13.07.2026 було обрано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 08.09.2026.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, у зв`язку із наявністю ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ст.177 КПК України: можливість переховуватися від суду, можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Просить під час вирішення клопотання врахувати тяжкість вчиненого ним злочину, санкція статті якої передбачає позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Особу обвинуваченого, який офіційно не працює, не має міцних соціальних зв`язків, не одружений та наявність перелічених ризиків, тому вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, просить клопотання задовольнити.

Окрім того, 04.09.2026 від потерпілої ОСОБА_4 надійшло клопотання про зняття арешту з майна, згідно якого вказує, що ухвалою слідчого судді від 16.07.2026 за клопотанням слідчого ВП №9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області накладено арешт на грошові кошти у сумі 21 700 доларів США, 29 520 грн, та ювелірні вироби: два ланцюжки з хрестиками, один ланцюжок з підвіскою, ланцюжок, браслет, два хрестика, одна підвіска, дві пари сережок, сім каблучок. Оскільки вона є власником грошових коштів, які вона отримала як член сім`ї загиблого військовослужбовця, і має намір їх використовувати для особистих потреб, а саме утримання себе та своїх дітей, але не має змоги використати по причині існування арешту, просить зняти арешт. Вважає, оскільки досудове розслідування закінчене, всі необхідні слідчі дії з майном проведено, обвинувальний акт переданий на розгляд до суду, тому існування подальшого арешту не є доцільним.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечують проти продовження строку тримання під вартою. Щодо зняття арешту із майна потерпілої заперечень не висловлено.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про зняття арешту з майна.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали справи та заявлені учасниками клопотання, суд доходить до наступного висновку.

Згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема - призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності, повернення обвинувального акту тощо не встановлено.

Таким чином, в наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов такого.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, вимоги якої, в силу ч. 3 ст. 315 КПК України, є обов`язковими й для суду під час проведення підготовчого судового засідання.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України з боку обвинуваченого ОСОБА_7 , а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим, існуючим ризикам, зазначеним у клопотанні, виходячи з такого.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину за вчинення якого передбачене покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Злочин інкримінований обвинуваченому відносяться до кримінального правопорушення проти власності, має високий ступінь суспільної небезпеки, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути призначено судом у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обвинувачений може вжити заходи, спрямовані на переховування від суду.

Також, суд при встановленні ризику переховування враховує відомості, що характеризують обвинуваченого, зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв`язків, не одружений, офіційно не працевлаштований, постійного місця проживання та роботи не має, малолітніх дітей на утриманні не має .

На переконання суду вже ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Таким чином, суд уважає, що ризик переховування від суду з боку обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і на даний час реально існує.

При встановленні ризику впливу на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.

Так судом враховано, що у даному кримінальному провадженні потерпілою являється по відношенню обвинуваченого його співмешканка, який матиме психологічний та моральний вплив у разі продовження спільного проживання його із потерпілою (що не виключається), як на саму потерпілу так і на неповнолітнього свідка, оскільки останній в силу свого психоемоційного розвитку та зростання не здатний об`єктивно оцінювати всю серйозність ситуації, у зв`язку із чим обвинувачений здатний здійснити відносно нього маніпуляцію скерована на свою ж користь.

Оцінюючи наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд виходить з відомостей вказаних в обвинувальному акті, згідно яких обвинувачений ОСОБА_7 був неодноразово судимий за вчинення ним злочинів здебільшого злочини проти власності, і у 2025 році був звільнений від відбування покарання у порядку ст. 81 КК України на невідбутий строк 1 місяць 3 дні призначений вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2018 за ч. 2 ст. 187, ст. 71 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі.

У сукупності наведені обставини свідчать про достатні ризики втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливу на потерпілу та свідка, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави обвинуваченому, ураховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, його характер, відомості про обвинуваченого, який є раніше судимим та обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, суд вважає, за необхідне залишити раніше визначену ухвалою слідчого судді від 13.07.2026 розмір застави, яка становить сто шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 532 480 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотань прокурора та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_7 відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України на 60 днів.

Щодо клопотання потерпілої про скасування арешту майна.

Відповідно дост.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2026, у рамках кримінального провадження № 12026041580000105 від 05.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, накладено арешт на грошові кошти в сумі 21700 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів; грошові кошти в сумі 29520 гривень ( 11 купюр номіналом по 1000 грн, 37 купюр номіналом по 500 грн, 1 купюра номіналом 20 грн); вироби із жовтого металу (два ланцюжка з хрестиками, один ланцюжок з підвіскою, ланцюжок, браслет, два хрестика, одна підвіска, дві пари сережок, сім каблучок); мобільний телефон Motorolla темно-синього кольору, картонне пакування, паперове вкладення, чек, квитанція. Необхідність у накладенні арешту на вказане майно слугувала обставина того, що вони можуть містити сліди злочину та мають значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, тому з метою забезпечення збереження речових доказів по даному кримінальному провадженні накладено арешт.

Арештоване майно, зокрема грошові кошти та ювелірні вироби є власністю потерпілої.

За частиною 2 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Досудове розслідування завершене пред`явленням підозри ОСОБА_7 , який перебуває під вартою, відповідно органом досудового розслідування складено обвинувальний акт з подальшим направленням його до суду.

На стадії досудового розслідування слідчими проведено всі необхідні слідчі дії, їх опис та огляд, пред`явлення для впізнання, та відповідно фіксація кожної дії відповідним протоколом. На даний час грошові кошти перебувають у потерпілої, які були передані на відповідальне зберігання потерпілій, про існування цієї обставини сторони підтвердили у судовому засіданні. Накладення арешту на стадії досудового розслідування слугувало, те, що вказані кошти є речовими доказами і можуть містити на собі сліди злочину, при цьому слід зауважити, що на даний час потреба у застосуванні такого заходу відпала та наразі таке рішення відповідатиме стадії кримінального провадження. Існування подальшого арешту на майно не відповідатиме спів розмірності обмеження права власності на майно потерпілої.

При цьому у задоволенні клопотання про скасування арешту на ювелірні вироби суд доходить до висновку відмовити у цій частині з огляду на те, що вказані вироби мають родові ознаки характерні речовим доказам, і демонстрування їх під час судового розгляду справи надасть можливість більш об`єктивно здійснити судове дослідження речових доказів у справі, що у своїй сукупності матиме досить вагоме та суттєве значення для досягнення істини у справі.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд суду. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Враховуючи вищевикладене та позицію сторін, які не заперечують проти задоволення даного клопотання, суд доходить до висновку про можливість скасування арешту майна в частині грошових коштів, що є власністю потерпілої, що є розумним, співрозмірним та відповідає завданням кримінального провадження.

Керуючись ст. 314-317, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 вересня 2026 року о 13:30 год. в приміщенні Софіївського районного суду (вул. Спортивна, буд. 3, сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, Зал судових засідань №1 (ВКЗ)).

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею у відкритому судовому засіданні з участю прокурора, обвинуваченого та його захисника.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 03 листопада 2026 року включно з можливістю внесення застави у раніше визначеному розмірі 160 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 532 480 (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

Сума застави у визначеному судом розмірі у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем у будь-який момент протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738; банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442.

При внесенні суми застави у визначеному судом розмірі, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти такі обов`язки:

1) не відлучатися з адреси, зазначеної обвинуваченим при внесенні оплати, без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, навчання та/або місяця роботи;

3) прибувати за кожною вимогою до суду;

4) утримуватись від жодних спілкувань з свідками й членами їхніх родин.

Строк дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 03 листопада 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити письмово суд.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Клопотання потерпілої ОСОБА_4 про скасування арешту майна, - задовольнити частково.

Скасувати частково арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2026, на грошові кошти в сумі 21 700 доларів США (купюрами номіналом по 100 доларів), 29 520 грн (11 купюр номіналом по 1000 грн, 37 купюр номіналом по 500 грн, 1 купюра номіналом 20 грн), що були передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 .

У задоволенні клопотання потерпілої про зняття арешту з ювелірних виробів, - відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити уповноваженій особі місць ув`язнення.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

У зв`язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 08 вересня 2026 року звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.

Суддя ОСОБА_1