Рішення № 139601219, 01.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/10203/25

провадження № 2/208/2574/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю:

- секретаря судового засідання Компанієць І.Р.,

- представника позивача Тертишної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -

В С Т А Н О В И В :

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулось Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . За період з листопада 2007 року по березень 2020 року відповідачі фактично отримували житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, від споживачів відомостей про ненадання послуг та/або їх надання не в повному обсязі чи неналежної якості не надходило. Натомість за час споживання послуг за період з 01.11.2007 по 01.06.2025 утворилась заборгованість з оплати за надані послуги у сумі 99 540,10 гривень, на яку нараховані 3 % річних у сумі 24 710,76 гривень та інфляційні втрати у сумі 89 399,23 гривень.

Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» набуло право вимоги до відповідачів щодо належного виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги із Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Центральні тепломережі», яке набуло таке право вимоги від Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі».

Оскільки Відповідачі свої зобов`язання з оплати за надані житлово-комунальні послуги не виконують, Позивач просить стягнути нараховану заборгованість в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 25.09.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

В підготовче засідання, призначене на 29.10.2025, учасники справи не з`явились, відомості про належне повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні, поштові відправлення з судовими повістками повернулись на адресу суду без вручення адресату із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

03.10.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнала повністю, зазначила що жодних договірних відносин із КП КМР «Міськшляхтепло» не мала та не має, надавачем зазначених послуг за період до липня 2020 року було Комунальне підприємством Кам`янської міської ради «Центральні тепломережі», а з липня 2020 року - Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль», яке є надавачем послуг за вказаною адресою і на сьогодні. У 2023 та 2024 року КП КМР «Центральні тепломережі» зверталось до суду із заявами про видачу судову наказу про стягнення заборгованості, проте у видачі таких наказів було відмовлено, а видані судові накази були скасовані.

Щодо позовних вимог просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

06.10.2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, просила застосувати до позовних вимог строк позовної давності, у задоволенні позову відмовити.

30.10.2025 року на адресу суду на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач зазначив, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживачів від оплати за фактично надані та спожиті послуги. Відповідачі на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог належних та допустимих доказів не надали. Заборгованість з надання житлово-комунальних послуг виникла у відповідачів за період з 01.11.2007 по 01.04.2020 у сумі 99 540,10 гривень перед Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Центральні тепломережі», яке відступило, в свою чергу, право грошової вимоги щодо вказаної заборгованості КП КМР «Міськшляхтепло». КП КМР «Центральні тепломережі» зверталось до суду із заявами про видачу судового наказу про стягнення зазначеної заборгованості, проте у видачі судових наказів було відмовлено, що не позбавляє надавача послуг звертатися до суду із позовною заявою про стягнення такої заборгованості вже в позовному провадженні.

02.11.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому відповідач наголосила, що оскільки позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за період з листопада 2007 року по березень 2020 року, то позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, звернення позивача до суду із заявами про видачу судових наказів не перериває та не поновлює перебіг строку позовної давності, а тому просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В підготовче засідання, призначене на 06.02.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки не повідомили, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою від 06.02.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів.

В судові засіданні, призначені на 06.03.2026, 04.05.2026, відповідачі не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки не повідомили, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, представник позивача подала клопотання про відкладення розгляду справи.

В судові засідання, призначені на 13.07.2026, 01.09.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки не повідомили, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, просили застосувати строк позовної давності та у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 за період з 01.11.2007 по 01.04.2020 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , та отримували житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, сума заборгованості за надані житлово-комунальні послуги становить 99 540,1 гривень.

Вказані обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до вимог частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 710 від 10.10.2007 початок опалювального сезону 2007-2008 років установити для ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», КП «Дніпродзержинськтепломережа», ВАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Теплосервіс» з 15.10.2007 року (а.с. 10).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 471 від 23.09.2009 початок опалювального сезону 2009-2010 років установити для ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», КП «Дніпродзержинськтепломережа», ВАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Теплосервіс» з 15.10.2009 року (а.с. 11).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 396 від 22.09.2010 початок опалювального сезону 2010-2011 років установити для ВАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», КП «Дніпродзержинськтепломережа», ВАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Теплосервіс» з 15.10.2010 року (а.с. 11, зворотній бік).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 437 від 12.10.2011 початок опалювального сезону 2011-2012 років установити для ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», ПАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Теплосервіс» з 15.10.2011 року (а.с. 12).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 431 від 10.10.2012 початок опалювального сезону 2012-2013 років установити для ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Комунальному підприємству Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», ПАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Теплосервіс» з 10.10.2012 року (а.с. 12, зворотній бік).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 273 від 30.09.2013 початок опалювального сезону 2012-2013 років установити для ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Комунальному підприємству Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», ПАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Теплосервіс» з 01.10.2013 року (а.с. 13).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 220 від 22.10.2014 початок опалювального сезону 2014-2015 років установити для ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Комунальному підприємству Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», ПАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Теплосервіс» з 22.10.2014 року (а.с. 13, зворотній бік).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 192 від 23.09.2015 початок опалювального сезону 2015-2016 років установити для ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Комунальному підприємству Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», ПАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Теплосервіс» з 19.10.2015 року (а.с. 14).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 245 від 28.09.2016 початок опалювального сезону 2016-2017 років установити для ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Комунальному підприємству Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа», ПАТ «ДніпроАЗОТ», з 19.10.2016 року (а.с. 14, зворотній бік).

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 297 від 27.09.2017 початок опалювального сезону 2017-2018 років установити для ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Комунальному підприємству Кам`янської міської ради «Тепломережі», ПАТ «ДніпроАЗОТ», з 19.10.2017 року (а.с. 15).

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 293 від 26.09.2018 початок опалювального сезону 2018-2019 років установити для ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Комунальному підприємству Кам`янської міської ради «Тепломережі», ПАТ «ДніпроАЗОТ», Комунальному підприємству Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія», ТОВ «Трейд Інвест Холдінг», ПП «Компанія Мастерок» з 19.10.2018 року (а.с. 15, зворотній бік).

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 265 від 25.09.2019 початок опалювального сезону 2019-2020 років установити для АТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», Комунальним підприємствам Кам`янської міської ради «Кам`янська теплопостачальна компанія», «Центральні тепломережі», «Південні тепломережі», «Тепломережі», ПАТ «ДніпроАЗОТ», ТОВ «Трейд Інвест Холдінг», ПП «Компанія Мастерок» при умові стійкої середньодобової температури зовнішнього повітря нижче +8 градусів (а.с. 16).

Відповідно до п. 4 рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 2008-44/VII від 09.07.2020 з метою забезпечення мешканців міста послугами якісного, сталого та надійного централізованого теплопостачання дебіторська заборгованість споживачів та база абонентів (особистих рахунків) Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі» передані до Статуту Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Центральні тепломережі» (а.с. 17).

Відповідно до п.п. 2, 4 рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 2009-44/VII від 09.07.2020 з метою ефективного та безперебійного надання послуг з теплопостачання визначити Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» постачальником послуг щодо виробництва та поставки теплової енергії в м. Кам`янському. Надати дозвіл КП КМР «Центральні тепломережі» на передачу в користування АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» повної бази даних абонентів, для яких АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» здійснюватиме виробництво та постачання теплової енергії (а.с. 56).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 16 від 02.11.2020 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, КП КМР «Тепломережі» передає КП КМР «Центральні тепломережі», а КП КМР «Центральні тепломережі» набуває право вимоги, належне КП КМР «Тепломережі», і стає кредитором за грошовими вимогами КП КМР «Тепломережі» до споживачів теплової енергії (послуг з централізованого опалення) 1ї групи (населення), наведеним у додатках до цього договору, які надалі іменуються «Боржники».

Передання права вимоги здійснюється за Актами приймання-передачі права вимоги, що є додатками до договору і підписуються Сторонами, в яких обов`язково зазначаються дані Боржників.

КП КМР «Тепломережі» зобов`язується сформувати і передати КП КМР «Центральні тепломережі» перелік Боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором, а також документи, які засвідчують права, що передаються.

Відповідно до п. 1.2 Договору за цим договором КП КМР «Центральні тепломережі» набуває право вимоги від Боржників належного виконання грошового зобов`язання (основний борг) щодо оплати наданих КП КМР «Тепломережі» послуг з централізованого опалення з правом нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат за несвоєчасну оплату. До КП КМР «Центральні тепломережі» з моменту підписання цього Договору сторонами переходить зазначене вище право вимоги КП КМР «Тепломережі» в обсязі та на умовах, що існують станом на дату укладання договору (а.с. 18).

Відповідно до Акту приймання-передачі, що є додатком № 75 до Договору № 16 від 02.11.2020 року, КП КМР «Центральні тепломережі» передано право вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 99 540,10 гривень (а.с. 19).

Відповідно до п. 1 рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 3217-63/VІII від 29.11.2024 з метою якісного надання комунальних послуг дебіторська заборгованість боржників за послуги з постачання теплової енергії (включаючи штрафні санкції та витрати на судовий збір) разом з базою даних (особистих рахунків) від Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Центральні тепломережі» передати до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» (а.с. 20).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 00-01/0101 від 18.12.2024 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, КП КМР «Центральні тепломережі» передає КП КМР «Міськшляхтепло», а КП КМР «Міськшляхтепло» набуває право вимоги, належне КП КМР «Центральні тепломережі», і стає кредитором за грошовими вимогами (у тому числі встановленими судовими рішеннями) КП КМР «Центральні тепломережі» до споживачів теплової енергії (послуг з централізованого опалення) 1ї групи (населення), наведеним у додатках до цього договору (включаючи всі штрафні санкції і витрати на сплату судового збору), які надалі іменуються «Боржники», разом з базою даних абонентів (особистих рахунків).

Передання права вимоги здійснюється за Актами приймання-передачі права вимоги, що є додатками до договору і підписуються Сторонами, в яких обов`язково зазначаються дані Боржників.

КП КМР «Центральні тепломережі» зобов`язується сформувати і передати КП КМР «Міськшляхтепло» перелік Боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором, а також документи, які засвідчують права, що передаються.

Відповідно до п. 1.2 Договору за цим договором КП КМР «Міськшляхтепло» набуває право вимоги від Боржників належного виконання грошового зобов`язання (основний борг разом зі всіма штрафними санкціями і витратами на оплату судового збору) щодо оплати наданих КП КМР «Центральні тепломережі» послуг з централізованого опалення з правом нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат за несвоєчасну оплату. До КП КМР «Міськшляхтепло» з моменту підписання цього Договору сторонами переходить зазначене вище право вимоги КП КМР «Центральні тепломережі» в обсязі та на умовах, що існують станом на дату укладання договору (а.с. 21).

Відповідно до Акту приймання-передачі, що є додатком № 48 до Договору № 00-01/0101 від 18.12.2024 року, КП КМР «Міськшляхтепло» передано право вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 99 540,10 гривень (а.с. 22).

Повідомлення про відступлення права вимоги від КП КМР «Тепломережі» до КП КМР «Центральні тепломережі» та від КП КМР «Центральні тепломережі» до КП КМР «МІськшляхтепло» надіслано боржникам (а.с. 23, 24), докази отримання зазначених повідомлень боржниками у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до Довідки КП КМР «Міськшляхтепло» за послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 нарахована заборгованість з урахуванням проведених оплат з 01.11.2007 по 01.04.2020 у сумі 99 540,1 гривень (а.с. 7-8).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості на суму заборгованості за період з січня 2008 по травень 2025 нараховані інфляційні втрати у сумі 89 399,23 гривень, 3 % річних у сумі 24 710,76 гривень (а.с. 25-27).

Відповідно до квитанції про надані житлово-комунальні послуги за січень 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 з початком опалювального сезону 2020-2021 року надавачем послуг за адресою є Акціонерне товариство «Дніпровська ТЕЦ». Одночасно з тим, заборгованість за послуги теплопостачання перед КП КМР «Центральні тепломережі» станом на 01.02.2021 року становить 99 540,1 гривень (а.с. 55).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.01.2024 року у справі № 208/8831/23 у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Центральні тепломережі» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплопостачання за період з листопада 2020 року по червень 2023 року у сумі 99 540,1 гривень відмовлено, оскільки нарахування боргу здійснювалось з листопада 2020 року не з нульового показника, що позбавило суд можливості встановити, за який саме період утворилась заборгованість (а.с. 57).

Ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувалась, набрала законної сили 22.01.2024 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.08.2024 року у справі № 208/7317/24 у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Центральні тепломережі» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплопостачання відмовлено (а.с. 128).

Ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувалась, набрала законної сили 29.08.2024 року.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язань з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2007 по 01.04.2020.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004, який діяв з 30.07.2004 по 10.06.2018 (далі Закону України № 1875-IV), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, який набрав чинності з 10.12.2017 року (далі Закон України № 2189).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України № 1875-IV порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону України № 1875-IV).

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України № 1875-IV споживач зобов`язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України № 1875-IV виконавець має право: 1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; 2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону).

Виконавець зобов`язаний: 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; 4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (частина друга статті 21 Закону України № 1875-IV)

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України № 1875-IV договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов`язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України № 1875-IV договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до частин першої -другої статті 31 Закону України № 1875-IV порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (частина друга статті 32 Закону України № 1875-IV).

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у період з 21.07.2005 по 01.05.2022 регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі Правила № 630).

Відповідно до пункту 8 Правил № 630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).

Оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (п. 10 Правил № 630).

Відповідно до пункту 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства (пункт 21 Правил № 630).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII, який набрав чинності з 10.12.2017 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII);

- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач (пункт 13 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII);

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України № 2189-VIII).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України № 2189- VIII до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону України № 2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг регулюються Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019 (далі Правила № 690).

Відповідно до абзацу 1 пункту 14 Правил № 690 надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). (абзаци 2, 6 пункту 14 Правил № 690).

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства випливає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, споживач зобов`язаних оплатити фактично надані йому житлово-комунальні послуги, при цьому розрахунок такої оплати залежить від наявності або відсутності засобів обліку житлово-комунальних послуг (за показаннями засобів обліку або за встановленими нормативами), відповідно до затверджених цін/тарифів за одиницю послуги.

Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за комунальні послуги, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Відтак, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, у постанові від 29.05.2019 у справі № 215/4967/16-ц, у постанові від 27.01.2021 у справі № 522/19137/17.

Відповідачі не заперечували факт надання житлово-комунальної послуги за вказаною адресою та суму нарахованої заборгованості, але заперечували наявність у позивача права грошової вимоги щодо даної грошової вимоги, а також просили застосувати строк позовної давності до позову.

Щодо наявності у позивача права грошової вимоги суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 жовтня 2022 року, у справі № 607/14378/21 (провадження № 61-5246св22), розглядаючи справу суд повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Водночас Верховний Суд зазначає, що встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Так, з матеріалів справи слідує, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з теплопостачання у сумі 99 540,1 гривень виникла у відповідачів перед КП КМР «Центральні тепломережі», яке здійснило передачу права вимоги за нею КП КМР «Міськшляхтепло», набуття права вимоги позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, а саме рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради № 3217-63/VІII від 29.11.2024 про передачу дебіторської заборгованості КП КМР «Центральні тепломережі» - КП КМР «Міськшляхтепло», Договором № 00-01/0101 від 18.12.2024 року, Актом приймання передачі права грошової вимоги до боржників.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач є належним позивачем у справі та має право на пред`явлення позову до відповідачів.

Одночасно з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.11.2007 по 01.04.2020.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верхового Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Щодо застосування строків позовної давності щодо заборгованості за період з 01.11.2007 по 01.04.2020, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Питання визначення та застосування строку позовної давності визначенні статтями 257 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 258 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої, другої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин третьої четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (у редакції Закону України № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV 2» № 211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV 2» № 1236 від 09.12.2020 року (зі змінами та доповненнями) карантин на всій території України встановлений з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнний стан введений на всій території України з 24.02.2022 року.

Пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України виключений та втратив свою чинність на підставі Закону України № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності з 04.09.2025 року.

Відповідно до частини третьої статті 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Так, позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово комунальні послуги, які нараховуються щомісяця за період з 01.11.2007 по 01.04.2020. Відтак, граничний строк оплати за надані послуги (останнє число місяця, що настає за розрахунковим періодом) за листопад 2007 року припадає на 31.12.2007, за квітень 2020 року 31.05.2020.

Загальний трирічний строк позовної давності щодо оплати за листопад 2007 року сплив 31.12.2010 року, за квітень 2020 року 31.05.2023.

Закон України № 540-ІХ, яким Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12 про продовження строку позовної давності на період дії карантину набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Відтак, суд дійшов до висновку, що на строк дії карантину продовжуються лише строки давності, які не спливли на момент набрання чинності Законом України № 540-ІХ (02 квітня 2020 року).

Такі висновки щодо застосування Закону № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16 листопада 2023 року в справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23), від 20 квітня 2023 року в справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св22), від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23 (провадження № 61-7249св24).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за період з 01.11.2007 року по 28.02.2017 року у сумі 41 921,78 гривень пред`явлені поза межами строку позовної давності, в тому у їх задоволенні слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є похідними від основної вимоги про стягнення заборгованості, то і у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на вищезазначену суму заборгованості також слід відмовити.

Щодо суми заборгованості за період «березень 2017 року», то граничний строк оплати за надані послуги (останнє число місяця, що настає за розрахунковим періодом) припадає на 30.04.2017 року. Загальний трирічний строк позовної давності сплив 01.05.2020 року, тобто після набрання Законом України № 540-ІХ законної сили 02.04.2020 року, а тому строк позовної давності був продовжений на період дії карантину, тобто до 30.06.2023 року.

У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Такий правовий висновок щодо обчислення та перебігу позовної давності висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.03.2017 по 01.04.2020 у сумі 57 618,32 гривень, пред`явлені в межах встановленого законом строку позовної давності, а тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України).

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17.03.2020, який набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: 4) нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Як зазналось вище, карантин на всій території України встановлений з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року, відтак нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з 17.03.2020 (набрання чинності Законом України № 530-IX) у вказаний період карантину є незаконним.

Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану визначені постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 року (в редакції від 27.04.2023 року), яка встановила спеціальні правила оплати комунальних послуг у період воєнного стану, а саме до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняла нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 року (в редакції від 30.12.2023 року) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Тобто з 30.12.2023 року заборона щодо нарахування інфляційних втрат та штрафних санкцій, 3 % річних на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг поширюється виключно до територій, де ведуться бойові дії або які перебувають під тимчасовою окупацією, м. Кам`янське до переліку таких територій не відноситься.

З огляду на вищевикладене, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з 22.02.2022 року по 29.12.2023 на період дії воєнного стану є незаконним.

З огляду на вищезазначене, законними та обґрунтованими є нараховані інфляційні втрати та 3 % річних у наступних розмірах:

- за період з 01.03.2017 до 17.03.2020: 3 % річних у сумі 1 551,17 гривень, інфляційні втрати у сумі 2 450,07 гривень;

- за період з 30.12.2023 по 01.06.2025: 3 % річних у сумі 2 482,50 гривень, інфляційні втрати у сумі 10 634,43 гривень.

Загальна сума 3 % річних становить 4 033,67 гривень, інфляційні втрати - 13 084,5 гривень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості у сумі 74 736,49 гривень, з яких: заборгованість за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.03.2017 по 01.04.2020 у сумі 57 618,32 гривень, 3 % річних у сумі4 033,67 гривень, інфляційні втрати у сумі 13 084,5 гривень, що становить 34,98 % пред`явлених позовних вимог (74 736,49 грн / 213 650,09 грн х 100 %).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору у сумі 1059,19 гривень (3 028,00 гривень х 34,98 %).

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 519, 610 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, 3 % річних, інфляційних втрат у сумі 74 736,49 гривень, з яких: заборгованість за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (за період з 01.03.2017 по 01.04.2020) у сумі 57 618,32, 3 % річних (за період з 01.03.2017 до 17.03.2020 та з 30.12.2023 по 01.06.2025) - у сумі 1 551,17 гривень, інфляційні втрати (за період з 01.03.2017 до 17.03.2020 та з 30.12.2023 по 01.06.2025) у сумі 10 634,43 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» сплачений судовий збір у сумі 1059,19 гривень (одна тисяча п`ятдесят дев`ять грн 19 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло», адреса місцезнаходження: 51922, Україна, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Архітектурна, будинок 1/108; код ЄДРПОУ 41005691.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.А. Подкопаєва