Ухвала суду № 139601180, 08.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/10625/26

Номер провадження 1-кс/201/2902/2026

УХВАЛА

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпропетровської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпропетровської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 21.11.2025 він надіслав адвокатський запит до Держпродспоживслужби щодо перевірки ФОП ОСОБА_5 (стоматологічна клініка), яка нібито не надавала клієнтці ОСОБА_4 документи про надання стоматологічних послуг. 27.11.2025 отримав відповідь, якою відмовлено у розгляді запиту по суті.

29.04.2026 адвокат ОСОБА_3 звернувся заявою у поряду ст. 214 КПК про кримінальне правопорушення (ст. 27, ч. 2 ст. 397 КК України щодо перешкоджання адвокатській діяльності відносно ОСОБА_5 та посадовців Держпродспоживслужби. Ухвалою слідчого судді від 08.05.2026 відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність прокурора, оскільки заява не містить ознаки злочину, а лише недопустиму з відповіддю на запит. Означена ухвала залишена без змін судом апеляційної інстанції.

02.07.2026 адвокат ОСОБА_3 звернувся заявою у поряду ст. 214 КПК до Дніпропетровської обласної прокуратури щодо суддів ОСОБА_6 , колегії апеляційного суду ОСОБА_7 , Пістун, секретаря Левковського, а також прокурора ОСОБА_8 і ОСОБА_5 , просив внести відомості за статтями 27, 366 ч.2 (службове підроблення), 396, 397 ч.2 КК України, оскільки судді внесли неправдиві відомості в ухвали та діяли в корупційних інтересах. Відомості до ЄРДР не внесені.

Заявник просив зобов`язати керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості із заявою адвоката від 13.07.2026 за ст.ст. 27, 366 ч. 2, 396, 397 ч. 2 КК України відносно суддів Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , секретаря судового засідання ОСОБА_12 , прокурора ОСОБА_8 , ФОП-лікаря ОСОБА_5 , надати заявнику документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію заяви, та витяг з ЄРДР.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.Враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, суддя слідчий вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.

Прокурор ОСОБА_13 в судове засідання надала письмові заперечення на скаргу, в яких вказав, що 14.07.2026 розглянуто заяви адвоката ОСОБА_3 , які надійшли 13.07.2026 (вх. № 52402-26, № 52405-26) щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень службовими особами Дніпропетровської обласної прокуратури та окремими суддями, а також з інших питань. За результатами розгляду заявнику роз`яснено, що наведені ним обставини не містять об`єктивних даних, які б свідчили про ознаки кримінального правопорушення.

Зі змісту заяви ОСОБА_3 вбачається, що фактичною підставою для тверджень про вчинення кримінального правопорушення є ненадання або, на думку заявника, неналежне надання Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області відповіді на його адвокатські запити, а також незгода зі змістом листа ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області № Вих-9.2/21080 від 27.11.2025.

Водночас сама по собі відсутність відповіді на адвокатський запит або незгода адвоката з його змістом не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 397 КК України.

За змістом ст. 397 КК України кримінально караним є втручання у діяльність захисника чи представника особи, тобто вчинення конкретних дій, спрямованих на створення перешкод здійсненню ними правомірної діяльності з надання правової допомоги, або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності.

Проте у поданій заяві ОСОБА_3 не навів конкретних фактичних обставин, які б свідчили про вчинення щодо нього дій, спрямованих саме на втручання у його професійну діяльність як адвоката.

Заява не містить конкретного опису дій службових осіб Держпродспоживслужби, які були б спрямовані на перешкоджання здійсненню адвокатом правомірної діяльності з надання правової допомоги, або конкретного порушення встановлених законом гарантій адвокатської діяльності.

Натомість наведені у заяві твердження про «організатора», «співучасть», «корупційні інтереси», «службове підроблення» та інші, обставини є правовою оцінкою заявника та його припущеннями, які не підтверджені конкретними фактичними даними про відповідні кримінально карані діяння.

Таким чином, заявником фактично ототожнюється ненадання або неналежне, на його думку, надання інформації за адвокатським запитом із втручанням у діяльність адвоката. Однак наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України.

Положення ч. 1 ст. 214 КПК України передбачають обов`язок внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви чи повідомлення про його вчинення за наявності у них обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

У цьому випадку наведені заявником обставини не містять конкретного опису події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України, а зводяться до оцінки заявником правомірності та повноти відповіді державного органу на його адвокатський запит.

Крім того, питання щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 29.04.2026 вже розглядалося судом. Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 08.05.2026 у задоволенні відповідної скарги відмовлено. Вказану ухвалу 04.06.2026 залишено без змін Дніпровським апеляційним судом.

У зв`язку з цим наведені заявником у межах цієї скарги доводи щодо законності та обґрунтованості зазначених судових рішень, порядку їх ухвалення, повноважень суддів, оцінки доказів судом, а також твердження про нібито внесення до судових рішень неправдивих відомостей не стосуються предмета розгляду скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР.

Водночас наведені заявником твердження про «корупційні інтереси», «службове підроблення», «позасудове спілкування» та інші подібні обставини не містять конкретних фактичних даних про вчинення відповідних кримінальних правопорушень, а є суб`єктивною оцінкою заявника дій посадових осіб та змісту судових рішень.

Отже, за змістом заяви від 29.04.2026 відсутні конкретні фактичні обставини, які можуть свідчити про подію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України.

За таких обставин підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 відсутні.

Просила у задоволенні скарги відмовити, просила скаргу розглядати без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.

З матеріалів скарги встановлено, що адвокат ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури із заявою від 13.07.2026 за ст.ст. 27, 366 ч. 2, 396, 397 ч. 2 КК України відносно суддів Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , секретаря судового засідання ОСОБА_12 , прокурора ОСОБА_8 , ФОП-лікаря ОСОБА_5 , надати заявнику документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію заяви, та витяг з ЄРДР.

В заяві вказав, що отримавши стоматологічні послуги в клініці «SunflowerDent» у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , ОСОБА_4 звернулася щодо надання належної медичної та фінансової документації. У зв`язку з відмовою у наданні документів, адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , направив адвокатські запити, а саме, 14.10.2025 подав адвокатський запит за засобами електронного зв`язку до ФОП ОСОБА_5 про надання договору, медичної карти, чеків, ліцензій та гарантійних талонів. Відповіді надано не було. 24.10.2025 він повторно подав адвокатський запит до ФОП ОСОБА_5 . Запит залишено без відповіді, чим порушено вимоги ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

21.11.2025 надіслав адвокатський запит та скаргу № 5 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про проведення перевірки щодо порушення прав споживача та ненадання документів.

27.11.2025 ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області листом № Вих-9.2/21080 відмовило у проведенні позапланової перевірки та заявило про відсутність повноважень розглядати питання ненадання відповідей на адвокатські запити.

29.04.2026 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 397 КК України (перешкоджання правомірній діяльності захисника) до Дніпропетровської обласної прокуратури прокурора ОСОБА_8 . У порушення вимог ч. 1, 4 ст. 214 КПК України прокуратура протягом 24 годин відомості до ЄРДР не внесла, досудове розслідування не розпочала.

04.05.2026 звернувся зі скаргою на бездіяльність прокурора до слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра.

Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 08.05.2026 у справі № 201/6359/26 відмовлено в задоволенні скарги. Суд зазначив про відсутність об`єктивних даних про склад злочину та безпідставно вказав, нібито вимоги заяви вже розглядалися судом за заявою від 27 березня 2026 року.

Ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 04.06.2026 ухвалу слідчого судді від 08.05.2026 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

02.07.2026 адвокат подав заяву за ст. 214 КПК України про вчинення злочину (зокрема за ст. 366, 396, 397 КК України) щодо службового підроблення та завідомо незаконних дій службових осіб, прокурора ОСОБА_8 та суддів. Відомості знову не було внесено.

13.07.2026 він у зв`язку з пропущенням процесуальних строків з поважних причин (перебування в вихідні/неробочі дні) подав скаргу з клопотанням про поновлення строку оскарження бездіяльності керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою від 02.07.2026.

Вважав, що суддя ОСОБА_6 та судді апеляційної інстанції ухвалили рішення на основі завідомо неправдивих відомостей про тотожність заяв. Заява від 27.03.2026 стосувалася дій податкових органів, тоді як заяви від 29.04.2026 та 02.07.2026 стосуються злочинних дій ФОП ОСОБА_5 , посадовців Держпродспоживслужби та прокурора.

Просив у заяві поновити строк на оскарження бездіяльності керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , оскільки строк закінчився у неробочий день відповідно до вимог ст. 115, 117 КПК України.

Прийняти та невідкладно внести (не пізніше 24 годин з моменту отримання цієї заяви) до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366, 396, 397 КК України щодо ФОП ОСОБА_5 ; посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (в. о. начальника ОСОБА_14 , виконавиці ОСОБА_15 ); керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 ; суддів Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та слідчої судді Соборного районного суду м. Дніпра ОСОБА_6 , розпочати досудове розслідування за вказаними фактами та призначити уповноважену особу для проведення слідчих (розшукових) дій. Надати належним чином завірений витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) про прийняття та реєстрацію даної заяви протягом 24 годин з моменту її внесення.

Положенням статті 303 КПК України, передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягають оскарженню. Відповідно до ст.26 КПК України слідчий суддя вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Заявник просить зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру внести відомості до ЄРДР щодо процесуальних рішень суддів під час розгляду скарги і заяви про відвід.

При розгляді заяв і звернень щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення, органам НП України та прокуратури при вирішенні питання про наявність в діях судді ознак складу злочину і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід брати до уваги і роз`яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади», якою визначено, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Згідно із п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Також, існує процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності судді. За статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для дисциплінарної відповідальності судді зокрема є незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та ін.

Відповідно до пунктів 66, 68, 69 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17.11.2010 тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов`язки ефективно та належним чином. Такі провадження повинен проводити незалежний орган влади або суд із наданням гарантій справедливого судового розгляду і права на оскарження рішення та покарання. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб, повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).

У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та у Середній Азії (від 23-25 червня 2010 року) зазначено, що процедура прийняття суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення щодо діяльності судді, а лише ті з них, які містять достатні відомості про вчинення ним кримінального правопорушення. На відміну від цього, незгода із прийняттям суддею процесуального рішення у справі може бути оскаржена в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Однак зі змісту скарги фактично вбачається наявність оскарження бездіяльності уповноважених осіб прокуратури не стосовно невнесення відомостей до ЄРДР, а щодо незгоди заявника з судовими рішеннями, які винесені суддями за результатами розгляду скарги та заяви заявника.

Суб`єктивна оцінка учасників провадження щодо змісту процесуальних рішень суду з точки зору їх відповідності КПК України не може бути підставою для задоволення вказаної скарги. Вказана заява за своєю суттю є скаргою на процесуальні рішення та дії певного судді, зі змістом яких не погоджується заявник. Зазначене підтверджується тим, що заявник викладає в ній доводи своєї незгоди із змістом ухвал суду щодо відмови у задоволенні його заяв про забезпечення позову в адміністративній справі.

Також суд роз`яснює, що у разі незгоди з прийнятим судом рішенням, процесуальний закон передбачає механізм висловлення заперечень, оскаржень які можуть бути розглянуті та враховані під час апеляційного або касаційного перегляду справи.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних не має, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 року та 13.12.1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про відсутність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддями кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для задоволення скарги у цій частині.

Доходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.

Щодо внесення відомостей до ЄРДР щодо прокурора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_5 , то ухвалою слідчого судді вже питання таке вирішене за заявим від 27.03.2026, 29.04.2026, тобто вони вже були предметом розгляду.

Принцип Res judicata (лат. «вирішена справа»), за яким остаточно судове рішення, що набрало законної сили, встановленою встановленою істиною і не підлягає повторному оскарженню чи перегляду тим самим судом або іншим судом за тотожним позовом/скаргою між тими самими сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Ураховуючи викладене, у задоволенні скарги слід відмовити

Рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2020р. №4-р(II)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення. Положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 17.06.2020р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 25, 28, 214, 303-307 КПК України, суддя слідчий -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Дніпропетровської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали проголошений 09 вересня 2026 року о 09 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1