Ухвала суду № 139601163, 04.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13383/26

Провадження № 1-кс/201/3611/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра

у складі: слідчого судді ОСОБА_1

з секретарем: ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, внесене під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040650001565 від 28 квітня 2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Соборного районного суду міста Дніпра надійшло клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (в порядку ч. 6 ст. 183 КПК України) на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. В обґрунтування поданого клопотання захисник посилалась на необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 має постійне місце проживання в іншій країні та має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 може гарантувати забезпечення своєї участі у всіх слідчих та процесуальних діях в порядку дистанційного досудового розслідування в режимі відеоконференції, враховуючи, що останній не може залишити межі Королівства Іспанії.

У судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 підтримали клопотання про зміну підозрюваному запобіжного заходу та просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання, посилаючись на його невмотивованість і необґрунтованість, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, при цьому зазначивши, що КПК України взагалі не передбачена процедура зміни запобіжного заходу, обраного в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, а також вислухавши думки учасників провадження, суд доходить до наступних правових висновків.

Як встановлено судом, 22 вересня 2017 року, в рамках кримінального провадження № 12017040650001565 від 28 квітня 2017 року, ОСОБА_4 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України. В подальшому, 12 грудня 2017 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра (Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська) від 01 листопада 2021 року, ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України.

Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду клопотання захисника про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. 201 КПК України, з огляду на те, що відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України (за відсутності підозрюваного), слідчий суддя виходить з наступного.

Виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196 КПК України терміни «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу» використовуються як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням).

Крім того, КПК України не передбачено іншого процесуального документа, крім ухвали про застосування запобіжного заходу (ст. 196 КПК України) при вирішенні питань, пов`язаних із такими заходами.

Отже, законодавець дійсно ототожнює розглядувані поняття «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу», використовуючи їх як синонімічні.

У Постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, за своїми правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників, з огляду на наступне.

За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.

Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК України, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Об`єднана палата вважає, що такий імперативний обов`язок покладено на слідчого суддю, суд саме з метою дотримання прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого на участь у судовому розгляді та реалізації відповідних прав.

У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін`юсту України від 17.08.2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов`язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.

При цьому час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК України.

Тобто, на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.

Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК України, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.

Таким чином, Об`єднана палата Верховного суду у справі № 991/3440/20, дійшла висновку про те, що у КПК України законодавець ототожнює поняття «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу», використовуючи їх як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням).

Такого ж висновку дійшла колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 483/1186/16-к.

Таким чином, висновки ОП ВС про тотожність понять «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу» мають застосовуватись і до приписів ст. 201 КПК України.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 201 КПК України клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зміни підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд керується позицією Європейського суду з прав людини у справі «Боротюк проти України», заява № 33579/04 п. 62, в якому зазначено, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа «Руденко проти України»).

В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини (правова позиція ЄСПЛ у п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може слугувати єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду, в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, на думку суду, ризик, передбачений п.п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, який враховувався при обранні до обвинуваченого запобіжного заходу, на час розгляду даного клопотання не зменшився, враховуючи, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за яке передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, що може бути обґрунтованим ризиком його переховування від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності за інкриміноване діяння.

Поряд із цим, суд вважає, що інші ризики, які враховувались при обранні такого запобіжного заходу, втратили свою актуальність з підстав відсутності будь-яких достатніх доказів на підтвердження їх існування на даний час.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження та дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв`язки, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави в найбільшому розмірі, визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, при цьому на переконання суду саме такий запобіжний захід достатнім чином забезпечить належне виконання останнім процесуальних обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 добровільно з`явився до суду в режимі відеоконференції для участі у розгляді цього клопотання, та висловив намір брати участь у проведенні досудового розслідування в режимі відеоконференції. Більш того, стосовно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід судом Королівства Іспанії у вигляді заборони виїзду за межі країни, у зв`язку з чим, на даний момент його особисте повернення на територію України є неможливим, а тому, застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, із покладенням на останнього ряду обов`язків, є найбільш дієвим заходом забезпечення кримінального провадження у цьому випадку.

Крім того, суд обираючи до обвинуваченого такий запобіжний захід, вважає необхідним покласти на нього низку процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

З приводу можливості оскарження цієї ухвали слідчого судді, суд зазначає наступне.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України. Зокрема, згідно із ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, 2 ст. 309 КПК України.

Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування лише тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.

Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.

Ухвала слідчого судді про зміну запобіжного заходу або відмову у зміні запобіжного заходу відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування, кримінальним процесуальним законом не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 182-183, 193-194, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді обрання тримання під вартою (в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн. (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, а саме:

- з`являтися за викликом до слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040650001565 від 28 квітня 2017 року, прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні, або суду за першою вимогою, у тому числі, шляхом участі у слідчих, процесуальних діях та судових засіданнях в порядку дистанційного досудового розслідування в режимі відеоконференції (відповідно до ст. 232 КПК України);

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні, крім випадків спільної їх участі у проведенні слідчих чи процесуальних дій.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім того, роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду, в тому числі в режимі відеоконференції, без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Повний текст ухвали суду буде складений і оголошений о 15.40 годині 08 вересня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1